Справа № 462/6716/19 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Провадження № 22-ц/811/922/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:53
13 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів:Крайник Н.П., Мельничук О.Я.
секретаря: Сеньків Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні вмісті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року,-
у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товаристів «Страхова група «ТАС», Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 жовтня 2018 року о 21 год. 35 хв. у м. Львові по вул. Виговського, 83, внаслідок обриву контактно-кабельної мережі тролейбуса, яка обслуговується ЛКП «Львівелектротранс» сталася дорожньо-транспортна пригода, врезультаті якої пошкоджено автомобіль Mersedes-Benz S 320», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , у зв'язку з чим їй завдано матеріальну шкоду у розмірі 107 815,06 грн. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , який працевлаштований у ЛКП «Львівелектротранс» на посаді начальника контактно-кабельної мережі і є відповідальною особою за належне утримання контактно-кабельної мережі тролейбуса, вина якого встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 липня 2019 року у справі № 465/7199/18. Стверджує, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», отже, уклавши договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Вважає, що в результаті ДТП їй також завдано моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням свого автомобіля, у зв'язку з чим не мала можливості користуватися своїм автомобілем та зазнала побутових незручностей внаслідок цього. З наведених підстав просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ЛКП «Львівелектротранс» на її користь грошові кошти у розмірі 107 815,06 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 5 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 91 123,61 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова группа «ТАС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 911,24 грн.
В решті заявлених позовних вимог до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» відмовлено.
Рішення суду оскаржило Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що між ЛКП «Львівелектротранс» та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» був укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами. Згідно п. 2.1 Договору страхування страховим ризиком є ненавмисне нанесення страхувальником шкоди майну, життю або здоров'ю третіх осіб внаслідок здійснення затврахованої діяльності та настання непередбачуваних подій (пожежі, вибуху, стихійного лиха). Перелік непередбачуваних подій є вичерпним і розширеному поняттю не підлягає, оскільки в договорі відсутні такі слова як «наприклад, та інші, не обмежуючись, але не виключно». Зазначає, що обрив контактно-кабельної мережі тролейбуса відбувся через її незадовільне утримання та своєчасне не виявлення недоліків в її утриманні, а не внаслідок настання непередбачуваних подій (пожежі, вибуху, стихійного лиха), тому подія не є страховим випадком, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п. 20.2.1 договору страхування. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність на час настання страхового випадку була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС» на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами, у зв'язку з чим у страховика виникає обов'язок відшкодувати шкоду, завдану застрахованою особою. Водночас, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, оскільки нею не доведено факт спричинення моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, відтак не аргументовано розмір морального відшкодування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 жовтня 2018 року о 21 год. 35 хв. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 будучи відповідальною особою, порушив норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні дорожніх споруд, а саме незадовільне утримання контактно-кабельної мережі тролейбуса, своєчасно не виявив недоліків в її утриманні, що спричинило пошкодження транспортних засобів марки «Chevrolet Orlando» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 та не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 липня 2019 року у справі № 465/7199/18 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 139 КУпАП та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП .
Вищезазначена постанова не оскаржувалася і набрала законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Власником пошкодженого автомобіля «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , від 18 березня 2019 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 , ринкова вартість матеріального збитку становить 107815,06 грн. разом з ПДВ (а.с. 26-34).
З Висновку № 102 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості КТЗ від 02 квітня 2019 року, складеного судовим експертом-автотоварознавцем Вербовим В.В. вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді 20 жовтня 2018 року на момент дослідження становить 91 123,61 грн. (а.с. 119-161).
Матеріалами справи підтверджується, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс», а саме працював на посаді начальника контактно-кабельної мережі ЛКП Львівелектротранс».
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Однак на момент дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність ЛКП «Львівелектротранс» була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами № FO 073642 від 05.04.2018 року.
Неврахування наявності договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами при вирішенні питання про відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність нівелює існування правового інституту страхування як такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частина 1 статті 5 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
П. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до п. 12.2 договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами № FO 073642 від 05.04.2018 року предметом договору є майнові інтереси ЛКП «Львівелетротранс», що не суперечать закону, і пов'язані з відшкодуванням ЛКП «Львівелектротранс» заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю або майну фізичної особи, а також шкоди заподіяної майну юридичної особи внаслідок здійснення своєї застрахованої діяльності у місці дії договору.
Пунктами 8-9 Договору передбачено, що даний договір діє з 06 квітня 2018 по 06 травня 2019 року на території міста Львова.
Згідно п. 1 Договору під застрахованою діяльністю в рамках цього Договору сторони розуміють експлуатацію (використання за прямим призначенням, з додержанням передбачених виробником та/або законом норм використання та виробничих умов) та утримання Страхувальником (його уповноваженими представниками) на законних підставах майна (а саме: конструктивних елементів опор контактної мережі та/або контактної мережі) у місці дії Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору страховим ризиком є ненавмисне нанесення страхувальником майну, життю та/або здоров'ю третіх осіб внаслідок здійснення застрахованої діяльності та настання непередбачуваних подій (пожежі, вибуху, стихійного лиха).
Відповідно до п. 2.2. Договору страховим випадком є факт виникнення у страхувальника зобов'язання відшкодувати згідно з чинним законодавством України шкоду, завдану майну, життю та/або здоров'ю третіх осіб в період дії договору внаслідок здійснення застрахованої діяльності.
У п. 3 Договору визначена страхова сума у розмірі 600 000 грн. Страхова сума по кожному страховому випадку за шкоду, завдану майну третіх осіб становить 100 000 грн., при передбаченій франшизі у розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
24 жовтня 2018 року ОСОБА_4 , який представляє ОСОБА_1 на підставі довіреності від 01 червня 2017 року, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я., зареєстрованою в реєстрі за № 408, звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, в якому зазначив обставини дорожньо-транспортної пригоди та повідомив свої контактні дані (а.с 79).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхову відшкодування у передбаченому законом порядку.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження її автомобіля «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема висновком експертного дослідження та звітом про оцінку вартості матеріального збитку, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано працівника ЛКП «Львівелектротранс», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», а відтак у нього виникає обов'язок з відшкодування шкоди, завданої з вини працівника ЛКП «Львівелектротранс» в межах суми страхового відшкодування.
Пред'являючи вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 крім відшкодування матеріальної шкоди просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
ОСОБА_1 хоч і заявляє позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, однак не подає доказів спричинення їй такої шкоди, оскільки матеріалами справи підтверджується, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено її автомобіль «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , керував автомобілем ОСОБА_7 , який і користується даним автомобілем, відтак покликання позивача про те, що вона зазнала побутових незручностей у зв'язку з пошкодженням належного їй на праві власності майна є голослівними та не підтверджуються наявними у справі доказами, оскільки ОСОБА_1 хоч і є власником автомобіля «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , однак ним не користується, так як він перебуває у користуванні ОСОБА_4 на підставі довіреності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що подія, яка мала місце 20 жовтня 2018 року о 21 год. 35 хв. на вул. Виговського, 83 у місті Львові, внаслідок якої стався обрив контактної мережі тролейбуса, в результаті чого спричинено пошкодження автомобіля «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 , не є страховим випадком відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами № FO 073642 від 05.04.2018 року не заслуговують на увагу.
З укладенням договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами № FO 073642 від 05.04.2018 року, у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» виник обов'язок з відшкодування шкоди, завданої, в тому числі, і майну третіх осіб внаслідок здійснення ЛКП «Львівелектротранс» діяльності з експлуатації та утримання конструктивних елементів опор контактної мережі та/або контактної мережі в межах страхового відшкодування.
Враховуючи, що позивачу заподіяно майнову шкоду внаслідок пошкодження її автомобіля в результаті експлуатації контактної мережі з вини працівника ЛКП «Львівелектротранс», розмір якої на день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення не перевищував суму страхового відшкодування, колегія суддів, вважає, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz S 320», д.н.з. НОМЕР_1 є страховим випадком в розумінні договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами № FO 073642 від 05.04.2018 року.
Доводи апелянта про необхідність зменшення розміру страхового відшкодування у зв'язку з тим, що за страховим відшкодуванням за одним страховим випадком звернулося декілька третіх осіб, яким заподіяно шкоду, в результаті чого перевищено страхову суму, спростовуються умовами договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами № FO 073642 від 05.04.2018 року, який не передбачає виплату страхового відшкодування лише одному із потерпілих в ДТП.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»- залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Постанова складена 13.08.2020 року.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Крайник Н.П.
Мельничук О.Я.