Справа № 442/2754/19 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.
Провадження № 22-ц/811/3102/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
06 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 442/2754/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про визнання недійсним пункту Договору суперфіцію,-
17.04.2019 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним пункт 1.1. Договору суперфіцію, укладеного 15.06.2015 року між ПАТ "ДЗАК" та ОСОБА_2 в частині необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності.
Оскаржуваною ухвалою провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" про визнання недійсним пункту 1.1. Договору суперфіцію, укладеного 15.06.2015 року в частині необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності закрито.
Роз'яснено позивачу його право на звернення до господарського суду з даними позовними вимогами.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Звертає увагу, що сторонами договору, частину якого позивач просить визнати недійсним, є дві фізичні особи, а тому даний спір не підвідомчий господарському суду. Відповідно до п.1 ст.20 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності стороною яких є фізична особа не відносяться до юрисдикції господарських судів. Крім цього, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, а тому даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Стверджує, що постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції грубо порушив ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . Просить скасувати ухвалу, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоч справа неодноразово призначалася судом, однак за клопотанням однієї чи іншої сторони, справа відкладалася. Учасники справи не вживали заходів для ознайомлення із матеріалами справи, не цікавилися її призначенням до розгляду, а надісланими клопотаннями про відкладення затягували розгляд апеляційної скарги.
27.07.2020 року електронною поштою надійшло клопотання від представника відповідача адвоката Піцикевича В.В. про чергове відкладення розгляду справи у зв'язку із карантинними заходами.
Колегія суддів не вважає за необхідне відкладати розгляд справи, провадження по якій на ухвалу суду відкрито 30 вересня 2019 року.
Колегія суддів, виходячи із правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року, справа № 924/369/19 зазначає, що постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 , спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2» з урахуванням постанови КМУ № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.
Постановою КМУ від 04.05.2020 №343 «Про внесення змін до деяких актів КМУ» внесено зміни до постанови КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
Постановою КМУ від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Згідно із частиною другою статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання недійсним п.1.1 Договору суперфіцію, укладеного 15.06.2015 року між ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» та її чоловіком ОСОБА_2 в частині необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності. За змістом п.1.1 вказаного договору суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки площею 1500 кв.м за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення, необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності.
Відповідно до умов договору у відповідача ОСОБА_2 виник обов'язок оплати за користування земельною ділянкою. Вважає, що оплата ОСОБА_2 буде проводитися за рахунок коштів набутих під час шлюбу. Вважає, що стороною договору суперфіцію та акту-приймання передачі від 15.06.2015 р. була фізична особа ОСОБА_2 , а не ФОП ОСОБА_2 , тому п.1.1 Договору суперфіцію в частині необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.
Згідно Постанови Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 року ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено голову ліквідаційної комісії. (а.с.73-74).
За приписами частини 4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує всі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати, поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Зазначеному вище кореспондує норма ст.. 7 ч.2 Кодексу України з процедур банкрутства (введено в дію з 21.10.2019 року) у відповідності до якої господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах своєї компетенції вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Закриваючи провадження у справі на підставі ст.255 ч.1 п.1 ЦПК, суд першої інстанції вірно зазначив та роз'яснив позивачу ОСОБА_1 , що зазначений спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ч.5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 255 ч.1 п.1, 256 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06 серпня 2020 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк