Справа № 465/7960/18 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/495/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 9
30 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Шандра М.М.,
за участі секретаря: Фейір К.О.
з участю представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 третя особа: ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, -
У грудні 2018 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи: ОСОБА_6 , про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та просив: скасувати державну реєстрацію прав власності па квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 та державну реєстрації прав власності па цю ж квартиру на ім'я ОСОБА_5 ; зобов'язати реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що жодних грошових коштівза договором позики від 11 серпня 2011 року у ОСОБА_4 він ніколи не брав у борг, ні за яких умов і що такий договір укладався з метою приховати справжність укладеного договору позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , який приходиться позивачу зятем.
Вказував, що заява про державну реєстрацію від 01.03.2012 року написана та підписана не заявником ОСОБА_4 ; висновок про оцінку предмета іпотеки, підготовлений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 сфальсифіковано, оскільки такий на місце розташування об'єкта нерухомості не виїжджав і об'єкт не оглядав; не було проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягали державній реєстрації.
Таким чином, на думку позивача, державний реєстратор БТІ Труба О.М. згідно законодавства повинна була відмовити ОСОБА_4 у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру. Зважаючи на викладені обставини змушений звернутись до суду із заявленими вимогами.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 третя особа: ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру відмовлено повністю.
Рішення суду оскаржив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що на момент переєстрації прав власності - 5 березня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 , перебувала, згідно Ухвали Франківського районного суду м.Львова від 3 березня 2012 року під арештом.
Вказує на те, що в порушення вимог чинного законодавства, не зважаючи на те, що спірна квартира перебувала під арештом і реєстратор БТІ ОСОБА_8 зобов'язана була згідно Тимчасового положення зупинити негайно розгляд заяви про реєстрацію переєстрували квартиру з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 .. А вже пізніше - 19 лютого 2013 року, ОСОБА_4 перепродала незаконно оформлену на своє ім'я квартиру, громадянину ОСОБА_5 .
Відтак, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність набуття права власності на квартиру по АДРЕСА_2 відповідачкою ОСОБА_4 .
Просить рішення Франківського районного суду м.Львова від 17.12,2019 року скасувати частково і ухвалите нове рішення, яким скасувати рішення обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 5.03.2012 року про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 ( реєстраційний № 30666308)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 - Шевчука М.М. та Грабовця С.В.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що 11 серпня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 (Позичальником) та відповідачкою ОСОБА_4 (Позикодавцем) було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є., зареєстрований у реєстрі за №925.
Відповідно до п. 1 даного договору ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 185 600 гривень 00 копійок, що на день укладення договору було еквівалентом 23200 доларів США за комерційним курсом, встановленим за погодженням сторін, строком повернення до 11 жовтня 2011 року без нарахування відсотків. Згідно із п. 2 договору, передачу грошей було здійснено до підписання цього договору.
11 серпня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є., зареєстрований у реєстрі за №926.
Згідно із п. 1.1. зазначеного договору іпотеки нерухомого майна, іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Договором позики грошових коштів, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченим Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11.08.2011 року за реєстром №925, за умовами якого останній зобов'язаний до 11 жовтня 2011 року, у порядку, строки та на умовах, встановлених згаданим договором, повернути грошові кошти у розмірі 185600 гривень 00 копійок, що на день укладення договору є еквівалентом 23200 доларів США за комерційним курсом встановленим за погодженням сторін, та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених договором позики грошових коштів (надалі - Основне зобов'язання). Іпотекою за цим Договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим Договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки; витрат на страхування Предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням Основного зобов'язання чи умов цього Договору.
Згідно із п. 1.2. вказаного договору іпотеки нерухомого майна, Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання Зобов'язання, що випливає з Договору позики грошових коштів, передає в Іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в Іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет Іпотеки, що належить Іпотекодавцю на праві власності. Предметом Іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 14,8 кв.м. та кухні. Загальна площа квартири 26,4 кв.м.
Відповідно до п. 3.1.4. цього договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки в порядку, передбаченому цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Зобов'язання за Договором позики грошових коштів та/або цим Договором, в тому числі: - при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до Договору позики грошових коштів строки суму' позики, та/або - при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій, збитків та/або - в разі невиконання зобов'язань, що визначені цим Договором.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору іпотеки нерухомого майна, у разі порушення Зобов'язання та/або умов цього Договору та прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на Предмет Іпотеки, Іпотекодержатель зобов'язаний надіслати Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного Зобов'язання, вимога про його виконання протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на Предмет Іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет Іпотеки. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим Договором порядку, в тому числі відповідності до Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, шо міститься п. 6.6. цього Договору.
Згідно п. 6.6. (Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання) вказаного договору іпотеки нерухомого майна, за цим Договором Іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж Предмету Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, та/або набути право власності на Предмет Іпотеки в рахунок виконання Зобов'язань на підставі цього Договору або укладеного Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством.
Іпотекодавець цим підтверджує, що він згідний з тим, що перехід Предмету Іпотеки до Іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом Договору відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення Сторонами. У цьому випадку остаточна оцінка Предмета Іпотеки визначається Іпотекодержателем самостійно без додаткового погодження з Іпотекодавцем, а у випадку продажу Предмету Іпотеки будь - якій третій особі - на підставі оцінки майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що підтверджується відповідним документом суб'єкта оціночної діяльності.
В разі переходу права власності на Предмет Іпотеки до Іпотекодержателя на підставі цього пункту Договору або в разі укладення Іпотекодержателем Договору купівлі - продажу з будь - якою особою, цей Договір або вказаний Договір купівлі - продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на майно, що було Предметом Іпотеки за цим Договором.
У випадку, якщо Іпотекодержатель звертає стягнення на Предмет Іпотеки шляхом його продажу від свого імені будь - якій особі, він зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому порядку права чи вимоги на Предмет Іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі - продажу з іншою особою.
Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на Предмет Іпотеки, не висловили наміру його придбати, або ухиляються або з інших причин не зчиняють дій по укладенню договору купівлі - продажу Предмета Іпотеки, Іпотекодержатель вправі продати Предмет Іпотеки будь - якій іншій особі на власний розсуд.
01 березня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. видано свідоцтво, р. №213, згідно якого така посвідчила, що на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат» нею, 23 січня 2012 року заяву ОСОБА_4 передано гр. ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_2 . Заява містила відомості щодо вимоги виконати, протягом тридцятиденного терміну з дня отримання заяви, зобов'язання за Договором Позики грошових коштів, посвідченим Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11 серпня 2011 за реєстром № 925.
За умовами цього Договору позики грошових коштів, станом на 23 січня 2012 року, гр. ОСОБА_1 не сплачено суму позики в розмірі 185600 гривень 00 коп., що на день укладення договору була еквівалентом 23200 доларів США, за комерційним курсом встановленим за погодженням сторін, а також за прострочення згаданого платежу гр. ОСОБА_1 повинен сплатити пеню у розмірі 1 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
У разі невиконання цієї вимоги, згідно Договору іпотеки нерухомого майна, посвідченого Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11 серпня 2011 року за реєстром №926, яким забезпечувалось виконання вищевказаного зобов'язання, відповідно до п. 6.6. «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання», ОСОБА_4 має право реєструвати на своє ім'я право власності на Предмет Іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Заява була передана 23 січня 2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана гр. ОСОБА_1 26 січня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення Відділенням зв'язку №57 міста Львова. Особу ОСОБА_4 , яка подала заяву, було встановлено, дієздатність перевірено.
Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах інвентаризаційної справи на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , наданих ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на вимогу суду, наявні світлокопії зазначеного повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення відділенням зв'язку.
Також встановлено що 01 березня 2012 року в БТІ було оформлено замовлення на проведення державної реєстрації права власності на квартиру по АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 , котрою було долучено наступні документи: -договір іпотеки нерухомого майна від 11 серпня 2011 р. за р. №926, посвідчений Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу; - договір позики грошових коштів від 11 серпня 2011 р. за р. №925, посвідчений Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу; - свідоцтво від 01 березня 2012 р. за р. №213, посвідчене Ложовською Й.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу; - копії поштових повідомлень про вручення 26 січня 2012 р. ОСОБА_1 вищезгаданої заяви; - висновок про оцінку майна даної квартири, проведену суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 ; - витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; - квитанції про проведену оплату по реєстрації права власності вищезгаданої квартири.
На підставі поданих заявником документів, а також інвентаризаційних та реєстраційних матеріалів державним реєстратором бюро технічної інвентаризації Трубою О.М. 05 березня 2012 р. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта: 30666308. Підстава виникнення права власності: договір іпотеки від 11 серпня 2011р. за р. №926, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. 05 березня 2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» Бовт Д.П. було видано відповідний витяг про державну реєстрацію прав за №33389948.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Частиною 2 ст. 9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.
Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону №1952-IV).
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання витягів з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 12 ст. 15 Закону №1952-IV).
Згідно п. 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року за №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445 (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації прав), державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Було встановлено Реєстр прав власності на нерухоме майно, як єдину державну інформаційну систему, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва, правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності. Складовими частинами Реєстру прав є електронна база даних, реєстраційні справи, журнали обліку заяв про державну реєстрацію прав та обліку заяв та запитів про надання інформації з Реєстру прав.
Згідно п. 1.7 вказаного Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Тимчасового положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники). Моментом прийняття заяви про державну реєстрацію прав вважається внесення реєстратором БТІ запису в журнал обліку заяв про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 3, з присвоєнням порядкового номера.
У додатку 2 встановлено Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, серед них: договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності.
Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону №898-IV «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
За змістом ст. 84 Закону №3425-XII «Про нотаріат», нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно вказаної норми, підставою набуття права власності на предмет іпотеки є не лише договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а й відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Застереження у даному випадку, дорівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.
Іпотечне застереження містить правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.
Обставина, що перехід права відбудеться в майбутньому в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, є обставиною, яка обумовлює виникнення права власності (передачу майна) залежно від стану виконання зобов'язань за договором.
За правилами п.п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Ч. 1 ст. 36 Закону №898-IV передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.
Ст. 37 зазначеного Закону визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого згідно з ч. 2 ст. 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Аналіз положень ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).
Вказані правові позиції наведені постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №915/297/17 та від 13.09.2017 року у справі №761/32495/15-ц.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність набуття права власності на квартиру по АДРЕСА_2 відповідачкою ОСОБА_4 (правомірність набуття нею титулу власниці вказаної квартири), відтак, законність прийнятого державним реєстратором бюро технічної інвентаризації рішення, котрим таке право було офіційно визнане та підтверджене.
Також згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 та від 29.08.2018 року у справі №686/17779/16-ц, із яких слідує, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано; відповідачем у такому спорі є новий власник предмета іпотеки (колишній іпотекодержатель), а державний реєстратор чи нотаріус, який здійснював функції державного реєстратора, має залучатись у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Захист своїх прав та інтересів особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості. Відтак, у контексті наведеного суд звертає увагу на відсутність належного суб'єктного складу учасників процесу згідно пред'явленого позивачем позову.
Згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2012 року у справі №2-1326/1642/2012, котра не оскаржувалася та набрала законної сили, було знято арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали встановлено, що 25 жовтня 2012 року Франківським районним судом м. Львова було постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою сторін; дана ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили, відтак покликання скаржника на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2012 року про забезпечення позову як на підставу скасування рішення прийнятого державним реєстратором не заслуговують на увагу.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Покликання скаржника на розписку від 19 лютого 2013 року є безпідставними, оскільки сторонами такої є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , - щодо прав, інтересів та обов'язків котрих виникли та стосуються спірні правовідносини, пов'язані із виконанням договорів позики та іпотеки від 11 серпня 2011 року
Необґрунтованими є доводи скаржника щодо не проведення технічної інвентаризації об'єкта. Адже після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа. Така обставина засвідчується наявними документами в матеріалах реєстраційної справи, а також документами про проведену первинну (поточну) інвентаризацію, а саме: допоміжною таблицею, ескізом, експлікацією приміщень, поверховим планом, актом біжучих змін та виготовленим технічним паспортом, який видається на руки заявнику і в якому зазначені розміри приміщень, їхня висота, та площа кожного з них, про що свідчить і наведена технічна характеристика в правовстановлюючих документах.
Скаржником не надано суду належних та допустимих доказів та не доведено: факту фіктивних грошових зобов'язань відносно позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 ; підробки підпису ОСОБА_4 у замовлені від 01 березня 2012 р., клопотання про призначення експертизи позивачем з цього приводу не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2020 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Шандра М.М.