Справа № 456/4737/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/763/20 Доповідач: ОСОБА_2
14 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2019 року про зміну застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 ,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
лікаря-психіатра ОСОБА_10 ,
встановила:
цією ухвалою у задоволено заяву заступника генерального директора з експертизи КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_11 про зміну застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_7 .
В мотивах прийнятого рішення суд першої інстанції покликається на обґрунтованість заяви заступника директора з експертизи КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо зміни застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 .
На ухвалу суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні вищевказаної заяви.
В обґрунтування скарги покликається на те, що суд першої інстанції при задоволенні заяви не врахував характер та тяжкість захворювання ОСОБА_7 , тяжкість та обставин вчиненого ним діяння. Зазначає, що його захворювання носить хронічний характер. Звертає увагу на тому. що у ОСОБА_7 спостерігається стан ремісії. При цьому стан ремісії це лише тимчасове ослаблення проявів хвороби чи тимчасове зникнення її ознак (симптомів), що не свідчить про їхнє повне зникнення чи видужання особи. Зазначає, що відповідно до п. 25 висновку комісії лікарів-психіатрів №39 від 09.06.2020 року у ОСОБА_7 утримується внутрішня напруженість, підозріливість, негативізм, настрій мінливий, при незручних запитаннях може дратуватися, підвищувати голос. ОСОБА_7 не може пояснити, чому потрапив до психіатричної лікарні, а не до в'язниці, що вказує на недостатність у нього критики до свого стану здоров'я, що може призвести до невиконання рекомендацій лікаря при амбулаторному лікуванні. В судовому засіданні встановлено, що у випадку невживання ним медикаментів його стан здоров'я може швидко погіршитися, в результаті чого він може стати агресивним та становити небезпеку для себе та оточуючих. Крім того, у судовому засіданні лікуючий лікар повідомив, що для достовірної впевненості у тому, що визначений курс лікування буде дієвим та зможе забезпечити довготривалий стабільний стан його психічного здоров'я, останнього потрібно було б довше поспостерігати в умовах стаціонару. Звертає увагу на тому, що метою застосування примусових заходів як лікування особи, так і запобігання вчиненню суспільно-небезпечних діянь.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_9 та лікаря ОСОБА_10 , які заперечили проти її задоволення, дослідивши матеріали заяви, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 514 КПК України, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.
Колегією суддів встановлено, що 21 квітня 2014 року, близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_7 перебуваючи неподалік кафе «Парк», що знаходиться на вул. І. Франка в м. Моршині Львівської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли між ним та потерпілим ОСОБА_12 з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому кулаками рук удар в ділянку голови, в результаті чого заподіяв важку відкриту черепно-мозкову травму; забій головного мозку важкого ступеню з конфузійно-геморагічними вогнищами, субдуральну гематому правої лобно-скроневої ділянки голови», що у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 163 від 02.06.2014 року, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Даний вчинок було кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України.
У зв'язку з підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_7 був 11.04.2016 р. доставлений до медичного закладу та поміщений до 12-го відділення КЗ ЛОКПЛ на виконання Ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2016р. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
19.12.2016р. пацієнт був переведений з 12-го до 23-го відділення КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», де перебуває до даного часу.
У зв'язку з вчиненням вищезгаданого суспільно-небезпечного діяння було проведено дві судово-психіатричні експертизи:
-стаціонарна судово-психіатрична експертиза (Висновок судово-психіатричного експерта № 213 від 23.12.2015р.), в результаті якої, комісія судово-психіатричних експертів 5-го судово-психіатричного відділення КЗ ЛОКПЛ прийшла до висновку: « ОСОБА_7 в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В даний час ОСОБА_7 виявляє ознаки тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі важкого змішаного дисоціативно-конверсійного розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До виходу з хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом»;
- стаціонарна судово-психіатрична експертиза (Висновок судово-психіатричного експерта № 72 від 26.04.2017р.), в результаті якої комісія судово-психіатричних експертів 5-го позо-психіатричного відділення КЗ ЛОКПЛ прийшла до висновку: «В період інкримінованих йому дій ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово оглядався комісією лікарів - психіатрів (15.06.2018р., 13.12.2018р., 12.06.2019р., 11.12.2019р.), які приходили до висновку про необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Відповідні заяви на предмет продовження застосування примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_7 були надіслані на адресу Франківського районного суду м. Львова, та були задоволені ухвалами від 02.08.2018р., 11.01.2019р., 31.07.2019р., 12.02.2020р.
В результаті проведеного комплексного лікування (Нейролептики (Азапін, Арілентал, Кветирон XR, Клопіксол-депо, Клопіксол-акуфаз, Зіпрекса, Аміназин, Еголанза, Рисполепт, Оланзапін, Галоперидол), препарати групи літію (Глюталіт, Літію Карбонат), коректори настрою (Карбамазепін, Вальпроком), Антидепресанти (Триттіко) загальнозміцнююче, симптоматичне, вітамінотерапія, індивідуальна психотерапія, арттерапевтичні заняття; реабілітаційні заходи у межах відділення: перегляд телепередач, читання періодичної преси, образотворчі заняття у кабінеті реабілітації, прогулянки по внутрішньому дворику відділення), психічний стан хворого дещо покращився: вдалося знизити частоту та вираженість станів загострення, зовні став спокійнішим, менш афективно напруженим. Протягом останніх пів року пацієнт залишається стабільним. Хворий висловлює розуміння потреби прийому підтримуючого лікування. На запитання про вчинене правопорушення, відповіді подає фрагментарно через призму переконаності у власній невинуватості. Висловлює формальні плани на майбутнє: «Буду працювати, допомагати батькам, хочу займатися спортом, буду продовжувати займатися боксом. Я молодий, потрібно створювати сім'ю». Настрій рівний. Емоційно стабільний. У відділенні багато часу приділяє фізичним заняттям, інструкції медичного персоналу та лікарів виконує. Під час розмови з лікарем формально дотримується дистанції, проте при незручних запитаннях починає ухилятися від відповідей. Мислення сповільнене за темпом, з елементами зісковзувань. Галюцинаторну симптоматику заперечує. Критика до скоєного та свого стану формально присутня. Не може пояснити, чому потрапив до психіатричної лікарні а не до в'язниці. Таким чином, з допомогою медикаментозного лікування, психотерапевтичних груп, реабілітаційних заходів вдалося досягнути стану ремісії пацієнта.
На підставі ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» 09.06.2020р., ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був оглянутий комісією лікарів-психіатрів (Висновок комісії лікарів - психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №39 від 09.06.2020р.), що прийшла до висновку: «на момент огляду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип, стан ремісії (тип «С»), У зв'язку з відновленням критичного ставлення пацієнта до власного захворювання та потреби лікування, а також враховуючи стабільність психічного стану у пацієнта протягом останніх пів року, не потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, рекомендовано надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку».
Колегією суддів встановлено, що хвороба ОСОБА_7 носить хронічний характер і не є тимчасовим розладом психічної діяльності.
При цьому стан ремісії це лише тимчасове ослаблення проявів хвороби чи тимчасове зникнення її ознак (симптомів), що не свідчить про їхнє повне зникнення чи видужання особи.
Крім того, відповідно до п. 25 висновку комісії лікарів-психіатрів №39 від 09.06.2020 року у ОСОБА_7 утримується внутрішня напруженість, підозріливість, негативізм, настрій мінливий, при незручних запитаннях може дратуватися, підвищувати голос. ОСОБА_7 не може пояснити, чому потрапив до психіатричної лікарні, а не до в'язниці, що вказує на недостатність у нього критики до свого стану здоров'я, що може призвести до невиконання рекомендацій лікаря при амбулаторному лікуванні.
Зазначені обставини судом першої інстанції не враховані, в т. ч. суд всупереч ст. 370 КПК України не зазначив належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення рішення про заміну ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру.
Поряд з цим, лікар-психіатр у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не довів можливість ОСОБА_7 проходити подальше лікування амбулаторно, що змогло б запобігти вчинення ним нових суспільно-небезпечних діянь.
Таким чином, з огляду на зазначені вище обставини, а також те, що хвороба ОСОБА_7 носить хронічний характер та зважаючи на вчинення ним тяжкого злочину проти життя, колегія суддів вважає, що мета застосування примусових заходів медичного характеру не досягнута, а тому ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року слід скасувати.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 514 КПК України, колегія суддів, -
постановила :
апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви заступника генерального директора з експертизи КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_11 про зміну застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_7 відмовити.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4