"14" серпня 2007 р.
Справа № 32-31-1-15-23/345-05-11026
За позовом: Компанії “Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед»
до відповідачів: 1.Одеської міської ради
2.Виконавчого комітету Одеської міської ради
3.Управління фінансів Одеської міської ради
про стягнення 4 985 523,10 грн.
за участю заступника прокурора Одеської області
прокурора міста Одеси
Головуюючий суддя Грабован Л.І.
Судді Малярчук І.А.
Бахарєв Б.О.
Представники сторін:
від позивача: Васько В.В.
від відповідачів: Управління фінансів Одеської міської ради -Салюк Е.Ф.
Суть спору: про стягнення 4 985 523,10 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 2.12.2005р. (суддя Владимиренко С.В.) порушено провадження у справі № 23/345-05-11026 за позовом Компанії “Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед» до відповідачів - Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління фінансів Одеської міської ради про стягнення 4 985 523,10 грн. (т.1 а.с.1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2005 р. на підставі розпорядження першого заступника голови господарського суду Одеської області № 394-р від 21.12.2005 р., справу № 23/345-05-11026 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Петрова В.С., судді Демешина О.А., судді Аленіна О.Ю., присвоєно справі № 15-23/345-05-11026 та призначено до розгляду в засіданні суду. (т.4 а.с.8).
Ухвалою першого заступника голови господарського суду Одеської області від 24.01 2006р., залишено без задоволення заяву Компанії «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» про відвід колегії суддів від розгляду справи № 15-23/345-05-11026. (т.4 а.с.166-167).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2006 р. справу № 15-23/345-05-11026 прийнято до провадження колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя Петров В.С., суддя Демешин О.А., суддя Семенюк Г.В. (т.5 а.с.15). та 1.06.06р. колегією у зазначеному складі прийнято рішення у справі, яким позов задоволено повністю.(т.5 а.с.23-26).
Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. рішення господарського суду Одеської області від 1.06.2006р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. (т.5 а.с.137-141).
Ухвалою Верховного суду України від 22.03.07р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25.01.07р. у справі. (т.5 а.с.255).
Ухвалою в.о. голови господарського суду Одеської області від 26.06.2007р. (т.6 а.с.39) передано справу на розгляд колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя Грабован Л.І., суддя - Бахарєв Б.О., суддя -Малярчук І.А. Ухвалою колегії суддів від 2.07.2007р. (т.6 а.с.45-46) прийнято справу до провадження. В ухвалі вказано, що, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. прийнято до розгляду та задоволено частково касаційне подання заступника прокурора Одеської області прокурор вважається таким, що вступив у справу у порядку ст. 29 ГПК України.
Ухвалою голови господарського суду від 17.07.2007р. (т.6 а.с.82-85) заява про відвід колегії суддів залишена без задоволення.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів (т.1 а.с.2-37) з врахуванням уточнень до позову про стягнення суми 3% річних від суми основного боргу по облігаціям Одеської міської позики 1997р, (18 800 000 грн.- номінальна вартість облігацій + 9 400 000 (50% за умовами випуску), а разом 28 200 000 грн.) нарахованих за період з 20.01.2004р. по 21.02.2005р. включно в сумі 891 109,53 грн., суму індексу інфляції, нараховану на суму основного боргу по облігаціям Одеської міської позики 1997р. за період з 1.01.2004р. по 21.02.2005р. включно в сумі 4 094 413,57 грн., з вирахуванням у відповідні періоди сум, що були сплачені відповідачами в рахунок погашення основного боргу по облігаціям, що стягувались з відповідачів солідарно відповідно до наказів суду. В обґрунтування позовних вимог (пояснення від 16.07.2007р.) (т.6 а.с.90-110) позивач посилається на абсолютну відповідальність боржника за відсутності його вини та за неможливості сплатити грошовий борг, оскільки згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; невиконання відповідачами грошового зобов'язання перед позивачем у встановлений строк, що було встановлено неодноразово судами. Позивач посилається на ст. 625 ЦК України, якою визначено умови, при яких наступає відповідальність боржника та вказує, що той факт, що боржник не може сплатити грошове зобов'язання з будь-якої причини (відсутність коштів, зупинення, відстрочка виконання судового рішення у зв'язку з такою відсутністю), аж ніяк не може компенсувати кредиторові всіх збитків, які він несе кожного дня у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання. При цьому, ні в ЦК України, ні в актах цивільного законодавства, так само як і в ні звичаях ділового обороту або інших вимогах, що звичайно ставляться, немає жодного посилання чи натяку на те, що при існуванні відстрочення виконання судового рішення у зв'язку з відсутністю коштів боржника, кредитор не повинен нараховувати індекс інфляції та 3% річних на суму боргу до повного виконання боржником свого зобов'язання. Позивачем зроблено донарахування індексу інфляції та 3% річних на основну суму боргу по облігаціям за додаткові періоди, базуючись на преюдиціальній силі попередніх судових рішень та постанов стосовно порядку такого нарахування на тих саме умовах, що й у попередні рази, коли судами таке нарахування було задоволено. Нараховані індекс інфляції та 3% річних позивач вважає грошовим зобов'язанням, яке носить матеріальний характер. Тому, на сьогоднішній день облігації вважаються непогашеними, оскільки по ним донараховані відповідні суми. Позивач не нараховував індекс інфляції та 3% річних на рішення, постанову чи наказ суду, які за своєю природою відносяться до документів примусового стягнення і носять процесуальний характер, тому відстрочення виконання рішення не впливає на їх нарахування. Позивач також вказує на відсутність підстав для застосування Господарського кодексу України, оскільки його було прийнято після того, як виникли правовідносини між сторонами. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, в яких за схожістю як і в даній справі, була підтверджена правомірність нарахування та стягнення індексу інфляції та 3% річних від суми боргу, як виду відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, одною з умов якої є той факт, що при застосуванні такої відповідальності не враховуються причини, з яких боржник не виконав зобов'язання в строк. Незастосування та недодержання усталеної судової практики та існуючої чіткої норми (ст. 625 ЦК України), вважає позивач, може призвести до того, що іноземного інвестора буде грубо дискриміновано за ознакою іноземного походження та не прирівняно його в правах до інших суб'єктів (резидентів). Позивач вважає, що прокурор незаконно бере участь у справі на стороні відповідачів, посилаючись на аналогічні судові справи, в яких визначено, що прокурор не мав права втручатись у господарські відносини органу місцевого самоврядування та іншого господарюючого суб'єкта та що прокурор не обґрунтував в чому було порушення інтересів держави, на захист яких він виступав у господарському процесі. При цьому позивач посилається на норми Конституції України, Законів України «Про прокуратуру», «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Конституційного Суду України від 8.04.1999р. №3-рп/99 та зауважує, що прокурор, звертаючись із апеляційним та касаційним поданням повинен був з'ясувати, яким чином могло виникнути порушення інтересів держави у господарських правовідносинах між сторонами. Відносини між сторонами по справі, позивач вважає цивільними відносинами позики та вказує, що прокурор, вступивши у справу на боці органів місцевого самоврядування порушив п.5 ст. 121 Конституції України та діяв всупереч захисту вказаних прав та свобод людини та всупереч інтересам служби. Позивач вважає, що у справі відсутні письмові підтвердження повноважень прокурора брати участі і цій справі та припускає, що серозний аргумент може бути висунутий про те, що органи місцевого самоврядування (відповідачі) несправедливо і недобросовісно вже використали і намагаються використати прокурорські повноваження для подання в майбутньому подань з метою ухилення від сплати державного мита. Вважає, що вказане свідчить про порушення судами принципу рівності сторін та дискримінацію позивача за ознаками іноземного походження.
Відповідачі Одеська міська рада та виконавчий комітет Одеської міської ради у відзиві на позов (т.6 а.с.142-144) позовні вимоги не визнають, посилаючись на те, що Вищий господарський суд в постанові від 25.01.2007р. визначив як підставу для скасування раніше винесених по цій справі рішень те, що суди помилково виходили з того, що ст. 625 ЦК України в частині стягнення процентів річних та інфляційних витрат підлягає застосуванню незалежно від наявності ухвал суду про надання відстрочки виконання судових рішень. З чого судом касаційної інстанції було зроблено висновок, що в період часу, визнаний судом простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачі були тимчасово звільнені від його виконання на підставі ухвал господарського суду. Відповідачі вказують, що спір стосовно розміру договірних зобов'язань відповідачів та їх виконання знаходився у компетенції суду та був вирішений судом шляхом визначення у рішенні розміру грошових зобов'язань і відповідачі були притягнуті до відповідальності, оскільки на момент звернення позивача до суду по цій справі зобов'язання не були та не могли вже бути виконані у вказаний у договорі строк. Питання виконання грошових зобов'язань відповідачами за рішеннями суду мало вирішуватись у строк, встановлений законом -ГПК України. На думку відповідачів, у разі відстрочення судом виконання рішення суду, яке набрало законної сили, строк виконання цього судового рішення -виконання грошового зобов'язання за законом, вважається зупиненим, отже й послідуюче виконання боржником рішення суду після закінчення відстрочки не вважається таким, що здійснено з пропуском встановленого законом строку, тобто по цій справі відсутня передумова для застосування ст. 625 ЦК України -прострочення боржників. Тим більш, що за наявності ухвал суду, які набрали законної сили та надавали право відповідачам не сплачувати протягом певного періоду часу грошові кошти на користь позивача, відсутня вина відповідачів, яка відповідно до ст. 614 ГПК України є обов'язковою умовою для притягнення відповідачів до відповідальності. Відповідачі звертають увагу суду на те, що між сторонами склались правовідносини в межах укладеного договору, які є господарсько-правовими і до них мали застосовуватись норми Господарського кодексу, яким не передбачено притягнення боржника, який прострочив виконання господарсько-правового зобов'язання до такого виду господарсько-правової відповідальності як сплата 3% річних та індексу інфляції Крім того, як вважають відповідачі, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності особи, яка не виконала рішення суду, слід керуватись нормами Закону України «Про виконавче провадження», в якому відсутній такий вид відповідальності як сплата 3% річних та індексу інфляції, а не Цивільним кодексом України.
Відповідач Управління фінансів Одеської міської ради позов не визнає за мотивами, викладеними у відзиві (т.4 а.с.201-203), які узгоджуються з правовою позицією відповідачів Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
1.08.2007р. прокуратурою м. Одеси подано заяву про вступ у справу від 16.07.2007р. (т.6 а.с.137-139) у відповідності зі ст. 2,29 ГПК України з обґрунтуванням у чому полягають порушення інтересів держави та обґрунтуванням необхідності їх захисту у відповідності з п.2 ст. 121 Конституції України ст.ст. 20,36-1 Закону України «Про прокуратуру», рішенням Конституційного суду України від 8.04.1999р. Так, прокурор вказує, що відповідно до ст. 7 Конституції України, в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування. Згідно із ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти та ін. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Таким чином, втрата місцевим бюджетом грошових коштів внаслідок їх необґрунтованого стягнення, послабить фінансову основу місцевого самоврядування і порушить інтереси держави щодо гарантування місцевого самоврядування. Крім того, зазначене може призвести до додаткових витрат держави для підтримання місцевого самоврядування у м. Одесі. Відповідно до ч.3 ст. 143 Конституції України, органам місцевого самоврядування можуть надаватись законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків. Стягнення коштів з місцевого бюджету ускладнить фінансування виконання делегованих повноважень, що також порушує інтереси держави.
Розглянув заяву прокурора, суд встановив правильність визначення прокурором органів, на які державою покладено обов'язки щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом держави та наявність необхідності захисту інтересів держави та задовольнив заяву ухвалою від 1.08.2007р. (т.6 а.с.132-133).
При цьому суд враховував, що Одеським апеляційним господарським судом прийнято та розглянуто апеляційне подання прокурора м. Одеси (т.5 а.с.42-44) та прийнято постанову від 17.10.2006р. (т.5 а.с.103-106). Крім того, при розгляді справ №17-4-14-11/01-3243 та №17-4-11/5/4160 брав участь прокурор м. Одеси, допущений до участі у справах на тих же підставах.
У поясненнях по суті спору від 16.07.2007р. (т.6 а.с.140-141) прокурор просить у позові відмовити та вказує, що постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. зазначено, що у період часу, який судами визначений простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідачі були тимчасово звільнені від його виконання на підставі ухвал суду про надання відстрочки виконання рішень.
14.08.2007р. відповідачами Одеською міською радою та виконавчим комітетом Одеської міської ради подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що їх представник знаходиться у відпустці. (т.7 а.с.62).
У засіданні суду 14.08.2007р. відповідачем Управлінням фінансів Одеської міської ради було заявлено клопотання про відкладення засідання суду у зв'язку з необхідністю підготовки документів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив:
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 31 від 22.02.1997р. «Про випуск облігацій міської позики 1997р.» (т.1 а.с.64), з метою додаткової мобілізації коштів для ефективної реалізації програм соціально-економічного розвитку міста, погоджено «Основні умови випуску та порядок розміщення облігацій міської позики 1997р.», вирішено винести на сесію Одеської міської ради проект рішення про здійснення випуску облігацій міської позики 1997р. згідно з «Основними умовами випуску та порядку розміщення облігацій міської позики 1997р.».
Рішенням Одеської міської ради № 113-ХХІІ від 27.02.1997р. (т.1 а.с.63) «Про випуск облігацій міської позики 1997р.», з метою додаткової мобілізації коштів для ефективної реалізації програм соціально-економічного розвитку міста, Одеська міська рада затвердила «Основні умови випуску та порядок розміщення облігацій міської позики 1997 року», виступила гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються відповідно до даного рішення та виплати відсотків, доручено Виконавчому комітету Одеської міської ради здійснити випуск облігацій міської позики 1997р. відповідно до «Основних умов випуску та порядку розміщення облігацій міської позики 1997 р.».
6.06.1997р. між Акціонерним комерційним банком «Порто-Франко» (на підставі законодавства України та договору від 9.04.1997 р. укладеного між АКБ «Порто-Франко» та Виконавчим комітетом Одеської міської ради про обслуговування емісії облігацій Одеської міської позики) та Акціонерним товариством «Parex Bank» укладено договір комісії № 257 (т.1 а..65-67), згідно умов якого АКБ «Порто-Франко» зобов'язався поставити, а АТ «Parex Bank» зобов'язався прийняти та розповсюдити на умовах комісійного продажу облігації Виконавчого комітету Одеської міської ради на пред'явника загальною номінальною вартістю 30 000 000,00 грн.
10.06.97р. між Компанією «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» та Акціонерним товариством «Parex Bank» укладено договір купівлі-продажу облігацій Одеської міської позики 1997р. (т.1 а.с.68-70), згідно умов якого АТ «Parex Bank» передало у власність, а Компанія «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» прийняла та оплатила облігації на пред'явника Одеської міської позики 1997 року з купоном у розмірі 50 % відсотків річних, номінальною вартістю 18 800 000 грн. Загальна вартість цінних паперів становила 19 789 463 грн.
Таким чином, Компанією «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» набуто право власності на облігації Одеської міської позики 1997р., випущених у документарній формі на пред'явника.
12.06.1998р. Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна» /на підставі кастодіального договору з The Bank of New York/ пред'явлено до погашення, а Акціонерним комерційним банком «Порто-Франко» прийнято для погашення облігації Одеської міської позики 1997 року на пред'явника у кількості 127 000 шт., загальною номінальною вартістю 18 800 000грн. (акт №90) (т.1 а.с.71-72).
У зв'язку з невиконанням платіжних зобов'язань за облігаціями у встановлений законом термін, 26.05.1999 р. Компанія «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» звернулась до арбітражного суду Одеської області з позовною заявою № 1 (т.1 а.с.102-107) про стягнення з Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради заборгованості за облігаціями Одеської міської позики 1997 року у сумі 2 850 000 грн. (з яких 1 900 000 грн. загальної номінальної вартості облігацій, 950 000 грн. -50 % річних, передбачених умовами випуску).
Рішенням арбітражного суду Одеської області від 14.12.2000р. у справі № 17-4-11/5/4160 (т.1 а.с.108-112) позовні вимоги Компанії «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» задоволено у повному обсязі, з Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради стягнуто солідарно 1 900 000 грн. номінальної вартості облігацій, 950 000 грн. процентів та 142 500 грн. витрат по сплаті державного мита. На виконання рішення видано наказ від 14.12.2000р. (т.1 а.с.113).
3.04.2001р. Компанія «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» звернулась до арбітражного суду Одеської області з позовною заявою № 2 (т.1 а.с.117-123) (яка доповнялась та уточнювалась) про стягнення заборгованості за облігаціями Одеської міської позики 1997р. у сумі 25 350 000 грн. (з яких 16 900 000 грн. загальної номінальної вартості облігацій, 8 450 000 грн. -50 % річних, передбачених умовами випуску).
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2001р. у справі № 17-4-14-11/01-3243 (т.1 а.с.131-133) позов Компанії «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» задоволено частково, з Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради солідарно стягнуто 35 815 544 грн. боргу, 1 700 грн. витрат по сплаті державного мита та 69 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2003р. у справі № 17-4-14-11/01-3243 (т.4 а.с.22-30) рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2001 р. доповнено, у зв'язку з чим з Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Компанії “Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» було солідарно стягнуто 16 900 000, 00 грн. основного боргу; 8 450 000, 00 процентів; 10 086 044, 00 грн. інфляції; 379 500, 00 грн. річних; 1 700, 00 грн. державного мита та 69, 00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2003 р. (т.1 а.с.134-137) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2003 р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2001 р. у справі № 17-4-14-11/01-3243 в частині застосування вимог ст. 214 ЦК УРСР скасовано, а справу передано на новий розгляд в зазначеній частині.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2004р. (т.4 а.с.21) Одеській міській раді та Виконавчому комітету Одеської міської ради надано відстрочку виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2003р. у справі № 17-4-14-11/01-3243 до 1.01.2005р. Ухвалу від 10.06.2004р. залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2005р. (т.4 а.с.120-121).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 1.07.2004р. (т.4 а.с.20) Одеській міській раді та Виконавчому комітету Одеської міської ради надано відстрочку виконання рішення арбітражного суду від 14.12.2000р. та додаткового рішення арбітражного суду Одеської області від 23.04.2001 р. у справі № 17-4-11/5/4160 до 1.01.2005р. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2005р. (т.4 а.с.56-59) ухвала про надання відстрочки залишена без змін. Постанову від 12.01.2005р. залишено без змін постановою Вищого господарського суду від 4.05.2005р. (т.4 а.с.72-75).
При новому розгляді, рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2004 р. у справі №17-4-22-19-14-11/01-3243 (т.3 а.с.11-13) позов Компанії «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» задоволено частково, а саме з Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Управління фінансів виконавчого комітету Одеської міської ради стягнуто індекс інфляції у сумі 13 824 240,54 грн., три відсотки річних у сумі 4 393 600, 80 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2004р. (т.2 а.с.32-41) рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2004р. у справі №17-4-22-19-14-11/01-3243 у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків за несвоєчасне повернення боргу у сумі 41 515 570, 07 грн. та у частині часткового задоволення вимог про стягнення індексу інфляції у сумі 10 086 044 грн. нарахованого на суму основного боргу за період з 03.11.1999р. до 03.11.2001р. скасовано, а провадження в цій частині припинено; решту зазначеного судового рішення викладено у наступній редакції: «стягнути солідарно з Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Управління фінансів виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Компанії «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» індекс інфляції у сумі 3 738 196, 54 грн., нарахований на суму основного боргу за період після ухвалення по цій справі рішення від 17.12.2001р. по 31.12.2003р., три відсотки річних у сумі 4 393 600, 80 грн. за користування грошовими коштами позивача (неповернутим боргом) за період з 15.11.1998 р. до 19.01.2004 р., в решті позову, а саме у стягненні індексу інфляції у сумі 3 881 112, 58 грн. нарахованого на суму збитків відмовлено.
22.02.2005р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2004р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2004р. видано відповідний наказ (т.2 а.с.42).
Виплата відповідачами боргу по облігаціям здійснювалась частками та станом на 22.02.2005р. була повністю погашена. Однак, заборгованість погашалася шляхом примусового стягнення всіх сум з відповідачів Державною виконавчою службою на виконання наказу від 23.04.2001 р. у справі № 17-4-11/4160 та наказу від 23.01.2003 р. у справі № 17-4-14-11/01-3243, тобто з рахунку Державною виконавчої служби на рахунок позивача, а саме: виплата відповідачами боргу відповідно до наказу від 23.04.2001 р. у справі № 17-4-11/4160 та наказу від 23.01.03 р. у справі № 17-4-14-11/01-3243 здійснювалася частками, що підтверджується платіжними дорученнями.
По наказу господарського суду Одеської області від 23.01.2003р. у справі № 17-4-14-11/01-3243 (35 817 313,00 грн., з яких: 16 900 000,00 грн. номінальної вартості облігацій, 8 450 000 процентів по облігаціям) оплата здійснювалась: платіжними дорученнями №3 від 9.02.2005р. -16 209 134, 35грн. (т.4 а.с.179); №2 від 9.02.2005р.-1 790 865, 65грн. (т.4 а.с.183); №5 від 18.02.2005р. -19 608 178, 65грн. (т.4 а.с.179).
За наказом господарського суду Одеської області від 22.02.2005р. у справі № 17-4-22-19-14-11/01-3243: платіжні доручення №28 від 19.05.2005р. - 8 000 000,00 грн.(т.4 а.с.178); №29 від 2.06.2005р. - 131 797, 34 грн. (т.4 а.с.178).
По наказу від 23.04.2001 р. у справі № 17-4-11/4160 (2 992 500, 00 грн., з яких: 1 900 000 грн. номінальної вартості облігацій, 950 000 процентів по облігаціям, 142 500 грн. витрат по держмиту) оплата здійснювалась платіжними дорученнями № U169268 від 04.08.2003 р. на суму 145 000 грн. (т.2 а.с.107); № U205890 від 19.08.2003 р. на суму 20 000 грн.(т.2 а.с.108); № U3 79480 від 29.09.2003 р. на суму 50 000 грн.(т.2 а.с.109); № U51441 від 28.10.2003 р. на суму 100 000 грн.(т.2 а.с.110); № U690391 від 03.12.2003р. на суму 100 000 грн.(т.2 а.с.110); № U165955 від 27.02.2004 р. на суму 200 000 грн. (т.2 а.с.112); № U1376648 від 05.11.2004 р. на суму 200 000 грн. (т.2 а.с.113); № U41531 від 31.01.2005 р. на суму 2 177 500грн.(т.2 а.с.114). Всього: 2 992 500 грн.
Відповідно до п.1. ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з положеннями ч.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось вище, облігації представлені до погашення генеральному агенту емітента - Комерційному банку «Порто-франко» 12.06.1998р., тобто протягом встановленого періоду погашення, але у встановлений законом строк облігації відповідачами погашені не були. У зв'язку з цим, позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав та інтересів, в результаті чого, перше погашення заборгованості по облігаціям здійснено відповідачами лише 4.06.2003 р., що підтверджується платіжним дорученням № U169268 від 04.08.2003 р. на суму 145 000 грн.
Відповідно до ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При зверненні позивача до суду відносно стягнення з відповідачів суми основного боргу по облігаціям, а також, стягнення трьох процентів річних від суми такого боргу по облігаціям та суми індексу інфляції, вимоги стосовно суми основного боргу задоволені судом, але повне погашення основного боргу здійснено відповідачами лише 22.02. 2005р.
Таким чином, з моменту подання Компанією «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» позову до дати здійснення відповідачами остаточних розрахунків по виплаті сум заборгованостей на суму основного боргу по облігаціям з вирахуванням здійснених відповідачами виплат на погашення такого боргу, нараховані встановлений за цей період (з 20.01.04р. по 22.02.05р.) індекс інфляції та три проценти річних у зв'язку з простроченням відповідачами виконання основного грошового зобов'язання по облігаціям.
Сума трьох відсотків річних від суми основного боргу по облігаціям Одеської міської позики 1997 року, нарахована за період з 20.01.2004р. по 21.02.2005р. включно становить 891 109,53 грн., а сума індексу інфляції за період з 1.01.2004р. по 21.02.2005р. включно становить 4 094 413,57 грн.
24.10.2005р. Компанією «Ліндселл Ентерпрайзіс Лімітед» на адресу відповідачів направлено лист-вимогу № 1-л/05 від 21.10.2005р. (т.2 а.с.49-80). Проте станом на 23.11.2005р. відповіді від відповідачів отримано не було.
За положеннями ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виконуючи вказівки Вищого господарського суду, викладені у постанові від 25.01.2007р. дослідив передумови для застосування ст. 625 ЦК України -зокрема наявність чи відсутність факту прострочення зобов'язання боржниками саме за спірний проміжок часу з урахуванням всіх обставин справи у їх сукупності, що має значення для правильного вирішення спору.
Ст. 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника, або за соєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відстрочка -це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Таким чином, у період дії відстрочки, наданої судом по виконанню рішення у справі №17-4-14-11/01-3243 ухвалою від 10.06.2004р. та по виконанню рішення у справі №17-4-11/5/4160 ухвалою від 1.07.2004р., відповідно з 10.06.2004р. до 1.01.2005р. та з 1.07.2004р. до 1.01.2005р., виконання рішень було відкладено, та відповідачі були тимчасово звільнені від їх виконання. Ця вказівка міститься у постанові Вищого господарського суду від 25.01.2007р. та у відповідності зі ст.111-12 ГПК України є обов'язковою для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При вказаних обставинах суд вважає правомірним нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних за періоди, коли не діяла відстрочка виконання рішень, надана судом відповідачам.
Доводи представників відповідачів щодо неправомірності та необґрунтованості нарахування трьох відсотків річних та індексу інфляції позивачем взагалі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачами у періоди, коли відстрочка виконання рішень не надавалась, не виконувались зобов'язання за рішеннями суду у добровільному порядку, у зв'язку з чим позивач звертався до Державної виконавчої служби для виконання рішення у примусовому порядку, про що свідчать заяви позивача, постанови державної виконавчої служби (т.4 а.с.35-43).
Крім того, погашення основної суми заборгованості відповідачами відбулось не з моменту перерахування відповідних сум на рахунок Державної виконавчої служби, а з моменту стягнення відповідних сум та зарахування таких сум на рахунок позивача у відповідному банку.
При цьому, суд зауважує, що у випадку наявності фактів затримання державною виконавчою службою грошових коштів на своїх рахунках та відповідно затягування перерахування відповідних сум стягувачу, відповідачі не позбавлені можливості звернутися до суду з відповідним позовом до Державної виконавчої служби або скаргами на її діями у судовому порядку.
Не ґрунтуються на законі доводи відповідачів про те, що до правовідносин сторін слід застосовувати Господарський кодекс України, яким не передбачено притягнення боржника, який прострочив виконання господарсько-правового зобов'язання до такого виду господарсько-правової відповідальності як сплата 3% річних та індексу інфляції; Закону України «Про виконавче провадження», в якому відсутній такий вид відповідальності як сплата 3% річних та індекс інфляції, а не Цивільним кодексом України, оскільки, по-перше Господарський кодекс набрав чинності після того, як виникли вказані правовідносини, по-друге чинне законодавство не забороняє стягувачу нарахування індексу інфляції та 3% річних на заборгованість, яка стягнута за рішенням суду у відповідності зі ст. 625 України.
Доводи позивача щодо неправомірності участі прокурора у даній справі судом до уваги не приймаються, оскільки прокурор у відповідності зі ст.ст. 2,29 ГПК України обґрунтував у чому полягають порушення інтересів держави в особі відповідачів та необхідність їх захисту згідно з п.2 ст. 121 Конституції України ст.ст. 20,36-1 Закону України «Про прокуратуру», рішенням Конституційного суду України від 8.04.1999р.
Інші доводи позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені у встановленому ст. 33 ГПК України порядку.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства в частині нарахування 3% річних на суми, які стягнуті за рішенням суду №17-4-14-11/01-3243 за період з 1.01.2004р. по 10.06.2004р. та з 2.01.2005р. по 21.02.2005р., стягнуті за рішенням суду №17-4-11/5/4160 за період з 1.01.2004р. по 1.07.2004р. та з 2.01.2005р. по 21.02.2005р. та індексу інфляції , на суми, які стягнуті за рішенням суду №17-4-14-11/01-3243 за період з 1.01.2004р. по 10.06.2004р. та з 2.01.2005р. по 21.02.2005р., стягнуті за рішенням суду №17-4-11/5/4160 за період з 1.01.2004р. по 1.07.2004р. та з 2.01.2005р. по 21.02.2005р у зв'язку з чим підлягають задоволенню частково та з відповідача стягується 431 717,80 грн. -3%річних та 1 777 748,99 індексу інфляції, а всього 2 209 466,79 грн.
В задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляції, які нараховані на суми, які стягнуті за рішенням суду №17-4-14-11/01-3243 за період з 11.06.2004р. по 1.01.2005р. та на суми, які стягнуті рішенням суду №17-4-11/5/4160 з 2.07.2004р. по 1.01.2005р., тобто в період дії відстрочки виконання рішення, наданої судом, відмовляється.
Клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи судом не задоволені, оскільки доказів, підтверджуючих наявність обставин, з яких спір не може бути вирішено у даному засіданні, відповідачі не надали, тобто підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ст. 77 ГПК України відсутні.
Витрати по сплаті держмита та витрати по сплаті послуг на ІТЗ судового процесу віднести за рахунок відповідача згідно ст.ст.44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 35,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Компанії «Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед» до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Управління фінансів Одеської міської ради про стягнення 4 985 523, 10 грн. -задовольнити частково.
2. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691; р/р 25558122302 в АКБ «Морський транспортний банк», МФО 328168), Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 04056919; р/р 2607001501 в КБ «Порто-Франко», МФО 328180) та Управління фінансів Одеської міської ради (65004, м. Одеса, вул. Жуковського, 13; код ЄДРПОУ 02315044; р/р 25450129038 в АКБ «Морський транспортний банк», МФО 328168) на користь Компанії «Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед» (Lindsell Enterprises Limited) (Республіка Кіпр, м. Нікосія, 2-4 Арх., Макаріос ІІІ, Авеню, Кепітал Сентер, 9-й поверх; р/р 26003002257000 в АТ «Каліон Банк Україна» в м. Києві, МФО 300379) солідарно 2 209 466 (два мільйони двісті дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 79 коп., з яких: сума трьох відсотків річних від суми основного боргу по облігаціям -431 717,80 (чотириста тридцять одна тисяча сімсот сімнадцять) гривень 80 коп.; індексу інфляції 1 777 748,99 (один мільйон сімсот сімдесят сім тисяч сімсот сорок вісім) гривень 99 коп.; 22 094 (двадцять дві тисячі дев'яносто чотири) гривні 66 коп. витрат по сплаті державного мита у сумі та витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.
Рішення господарського суду набирає чинності відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Наказ видати у відповідності зі ст.116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Грабован Л.І.
Судді Малярчук І.А.
Бахарев Б.О.
Суддя