Справа № 567/734/20
13 серпня 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Венгерчук А.О.
секретар Войтко А.Г.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду в м. Острог Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини
встановив:
в Острозький районний суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини звернулася ОСОБА_1 .
У своїй позовній заяві зазначає про те, що вона з відповідачем з 03.11.2011 перебувала у шлюбі, та мають неповнолітню дитину - сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом дитинства та якого відповідач, будучи батьком, належним чином не утримує, хоча зобов'язаний та здатний це робити, оскільки за віком та станом здоров'я є працездатною особою, має фізичну можливість працювати та постійно здійснює будівельні роботи для приватних осіб, від чого отримує значний нерегулярний дохід. Зазначаючи, що на даний час вона роботи не має, так як доглядає за дитиною інвалідом і її дохід складається з державної соціальної допомоги, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 2500 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Окрім цього, зазначила, що доглядає за дитиною-інвалідом, а тому не має можливості працювати, щоб матеріально себе забезпечити. В зв'язку з цим, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1500 грн. на весь час проживання з дитиною - ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позов визнає частково, оскільки хоча є працездатною особою, проте офіційно не працевлаштований, і його дохід на місяць є незначним. Вказує, що позивач не надала жодних доказів які б свідчили про його працевлаштування та отримання значного розміру заробітку, проте не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання сина. Позовні вимоги визнає частково, просить стягнути з нього аліменти на утримання його дитини у розмірі 2500 грн. щомісячно, та відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, оскільки майже всі зароблені кошти він витрачає на утримання сина і залишає для себе лише незначну частину для прожиття.
В судове засідання сторони не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Просили задовольнити їхні вимоги на підставі обставин викладених в позовній заяві та відзиві на позов.
З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено такі обставини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками зазначені сторони по справі. (а.с.9)
З довідки про склад сім'ї №1771 від 09.07.2020 встановлено склад сім'ї позивача, в яку окрім неї входить її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.11)
З медичної документації встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом дитинства із встановленими діагнозами. (а.с.10,12,13-14)
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 18.10.2018 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. (а.с.15-16)
Суд, вивчивши матеріали справи, рахує, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, в судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи в суді позивач та відповідач разом не проживають, їхня дитина проживає з позивачкою і відповідач грошових коштів на утримання дитини не надає.
Відповідно до ст. 180 СК України та ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11 (стаття 5), кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст. 180 СК України обов'язок утримувати дитину лежить на обох батьках. При цьому, будучи батьком дитини, ОСОБА_2 належним чином її не утримує, хоча зобов'язаний це робити, а отже з нього на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини.
З пояснень сторін, встановлено, що ОСОБА_2 на даний час є не працюючим, проте має нерегулярний мінливий дохід, оскільки займається будівельними роботами у приватних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Стаття 184 СК України носить диспозитивний характер і не визначає вичерпного переліку обставин для встановлення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, за змістом цієї норми такими обставинами є нерегулярний дохід та будь-які інші обставини, що мають істотне значення, зокрема дані про придбання та утримання боржником майна при відсутності офіційного доходу чи відсутність роботи у боржника тощо.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Тому суд враховує те, що відповідач є працездатним, немає на утриманні інших осіб, а позивач не має можливості самостійно повноцінно утримувати дитину.
Оскільки встановлено, що відповідач на даний час не працює, проте інколи має нерегулярний дохід, позивач просить стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, тому це є підставою виходячи зі змісту ст. 184 СК України для визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі.
Крім того, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 10.07.2020, а тому за правилами ст. 191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
При цьому судом береться до уваги стан здоров'я та матеріальне становище дитини та сторін. Судом враховується, що ОСОБА_2 інших утриманців немає, а ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом дитинства.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 позивач вказує, що ОСОБА_3 визнаний дитиною-інвалідом та не може обходитися без стороннього догляду, вона опікується ним та не має об'єктивної можливості працевлаштуватися і отримувати стабільний заробіток, єдиним її джерелом доходу для існування, виступає державна допомога по догляду за дитиною-інвалідом.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення аліментів на її утримання, суд приходить до висновку про необхідність відмови у цій частині, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
У ході судового розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами у справі, що неповнолітня дитина сторін - ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів того, що дитина-інвалід не може обходитися без постійного стороннього догляду, що є обов'язковою умовою при реалізації нею права на утримання у зв'язку з проживанням з нею дитини з інвалідністю.
Долучені до матеріалів справи медичні висновки про дитину-інваліда віком до 18 років лише встановлює, що у ОСОБА_3 наявне захворювання, передбачене Переліком медичних показань, що дає право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років.
Однак, дані медичні документи не вказують на те, що ОСОБА_3 , в силу свого захворювання, не може обходитися без постійного стороннього догляду особи, яка опікується нею.
Вказана обставина, не заперечується позивачем у справі, а також на спростування зазначеної обставини останньою не надано жодного письмового доказу, що дитина-інвалід потребує постійного стороннього догляду, що є однією з підстав, згідно до ст. 88 СК України, для відмови у задоволенні вимог щодо стягнення аліментів на утримання позивача.
Також варто звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 88 Сімейного кодексу України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Однак, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що у випадку задоволення у повному обсязі позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини у визначеною нею розмірі.
Також, з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн., оскільки позивач була звільнена від його сплати при подачі позову відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ч.6 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України згідно з якою, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. 88, 180-182, 184, 185, 191 СК України, ст. ст. 12, 76, 81, 83, 89, 92, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив
позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 10 липня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.