Справа № 567/606/20
04 серпня 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Самолюк А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів звернулась ОСОБА_1 . Зазначила, що перебуває з відповідачем в шлюбі і їх подружжя має одну малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку відповідач, будучи батьком дитини, належним чином не утримує, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Окрім цього, зазначила, що доглядає за дитиною до трьох років, а тому не має можливості працювати, щоб матеріально себе забезпечити. В зв'язку з цим, просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на своє утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Ухвалою суду від 18.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідно до ст.274-279 ЦПК України, та роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи не подавали.
03.07.2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позов визнав частково. Зокрема, проти позову про стягнення з нього аліментів на утримання дружини та дитини не заперечив, зазначивши, що таке стягнення слід проводити не з часу подання позову до суду, а з врахуванням того, що в червні 2020 року, коли було подано позов, ним аліменти сплачувались.
У відповіді на відзив позивачка просить відхилити заперечення відповідача проти позову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, заперечивши твердження відповідача про належне виконання ним обов'язку по отриманню її та дочки.
Правом подати заперечення відповідач не скористався.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в шлюбі і в них є малолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Водночас, з заяв учасників справи по суті справи в судовому засіданні встановлено, що на даний час позивач та відповідач разом не проживають, а їх дочка проживає з позивачкою.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до вимог ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ст.181 СК України, у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", внесено зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Звертаючись в суд з позовною заявою, позивачка обґрунтовує свій позов тим, що відповідач, будучи батьком дитини та маючи можливість її утримувати, належним чином дочку не утримує, оскільки те утримання, яке він надає, є недостатнім для задоволення потреб дитини та є нерегулярним.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум, який встановлюється законом про бюджет кожного року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривень.
Отже, мінімальний розмір утримання на дитину віком до 6 років має становити не менше ніж 1859 грн.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Таким чином, з урахуванням вимог ч.5 ст.183 СК України, у разі встановлення факту неналежного утримання відповідачем своєї дочки, з нього підлягають стягненню аліменти на її утримання в розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка на даний час не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що передбачено ч.3 ст.179 КЗпП. Таким чином, суд не приймає заперечення відповідача про можливість відновлення трудової діяльності позивачки для забезпечення її належного матеріального стану, а також матеріального стану дочки.
В той же час судом встановлено, що на даний час відповідач працевлаштований та працює провідним спеціалістом відділу культури, молоді та спорту Острозької РДА, де за період січня-грудня 2019 року отримав 129970,14 грн. заробітної плати, а за період лютого-червня 2020 року отримав 44970 грн. заробітної плати.
У зв'язку з цим суд прийшов до висновку про те, що відповідач має можливість матеріально утримувати дочку. В той же час, при вирішенні позову суд виходить з того, що відповідач не заперечив наявності у нього можливості утримувати дитину.
Окрім того, судом береться до уваги стан здоров'я та матеріальне становище дитини та сторін, які є задовільними, а також відсутність у сторін у справі інших утриманців.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З врахуванням зазначених норм ЦПК України, суд вважає, що відповідач не довів, що на його утриманні перебуває його мати, оскільки жодних доказів перебування її на пенсії та потреби у постійному догляді суду не надано.
З позовної заяви та декларації ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави вбачається, що дохід позивачки у виді державної соціальної допомоги при народженні дитини протягом 2019 року становив 10320 грн., що становить 860 грн. на місяць, що вказує на те, що коштів позивачки недостатньо для належного утримання дитини і свого утримання.
Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання дитини, суд також бере до уваги, що відповідач має у власності нерухоме майно, а саме частку в житловому будинку, гаражі та земельній ділянці, а також рухоме майно - автомобіль Peogeot 206. Доказів наявності в позивачки у власності нерухомого майна чи цінного рухомого майна суду не надано.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що після подачі позовної заяви до суду ним на картковий рахунок в банку позивачці було перераховано 1200 грн., у зв'язку з чим він просить врахувати зазначену обставину при вирішенні питання про час з якого необхідно стягувати аліменти.
Також позивач зазначає, що протягом 2018-2019 років ним було придбано молочних сумішей для харчування дочки на суму 1047 грн., дочка ним повністю забезпечувалась одягом, що частково підтверджується відповідними чеками на суму 3974 грн., які збереглися, а також ним за період з 01.07.2018 року по 26.06.2020 року було перераховано позивачці 20396,52 грн.
Одночасно, просить суд взяти до уваги і те, що ним протягом 2018-2020 років ним було понесено фінансові витрати на святкові події в сім'ї, дозвілля дочки, а також протягом зазначеного часу він витратив щонайменше 3882 грн. на лікування дочки.
Частиною 2 ст.84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років. Оскільки малолітня ОСОБА_6 проживає з позивачкою і не досягла трирічного віку, а відповідач добровільно коштів на утримання позивачки не надає, то з нього на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на її утримання до досягнення дочкою трирічного віку.
Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 суд вважає, що їх необхідно стягувати в розмірі 1/6 частини від заробітку відповідача та бере до уваги, що в цьому випадку загальний розмір стягнення аліментів не перевищуватиме 1/2 частину доходу відповідача, що відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Загальний розмір аліментів з ОСОБА_2 на утримання дочки та дружини мав становити 5/12 частин його доходу.
Аналізуючи доводи відповідача про те, що він надавав належне утримання, суд приходить до висновку про те, що таке утримання протягом 2019-2020 років не відповідало 5/12 частинам його доходу, а тому з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на утримання дочки та дружини.
При вирішенні спору, суд виходить і з того, що в червні 2020 року таке утримання могло становити щонайменше 3500 грн., а становило 1972 грн., як і становило менше 5/12 частини доходу відповідача раніше, а тому беручи до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 04.06.2020 року, за правилами ст.191 СК України суд вважає, що саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
Одночасно, на підставі ст.133, 141 ЦПК України, відповідача на користь держави слід стягнути 1681 грн. 60 коп. судового збору.
На підставі ст.84, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 червня 2020 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини доходу щомісячно, починаючи з 04 червня 2020 року до досягнення ОСОБА_6 трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп. на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.08.2020.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.