14 серпня 2020 року Справа № 915/198/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ” (вул. Пушкінська, 43-А, кв. 7, м. Ірпінь, Київська область, 08200, код ЄДРПОУ 40001979)
до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 20917284),
до відповідача 2: Управління державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області (пр. Центральний, 97, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 37992781)
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Миколаївський окружний адміністративний суд (вул. Декабристів, 41/10, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 35356555)
про: визнання недійсним договору оренди з моменту його укладення та стягнення грошових коштів, -
21.02.2020 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх.№2347/20 від 21.02.2020) до відповідача, якою просить суд:
- визнати недійсним з моменту укладення Договір №РОФ-1590 оренди державного нерухомого майна від 01.08.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області;
- стягнути з Управління державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області на користь ТОВ “БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ” сплачену орендну плату у сумі 568625,52 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/198/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 26.02.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 4, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Ухвалою суду від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13 квітня 2020 року об 11:30, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
30.03.2020 позивачем подано до господарського суду заяву від 26.03.2020, якою останній посилаючись на ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання збільшує позовні вимоги, просить суд визначити Миколаївський окружний адміністративний суд як відповідача 3, додати Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві як відповідача 4, та просить прийняти позовну заяву у новій редакції 2 з наступними вимогами:
1) визнати недійсним з моменту укладення Договір №РОФ-1590 оренди державного нерухомого майна від 01.08.2017, який Договором про внесення змін №1 від 27.02.2018 до Договору №РОФ-1590 оренди державного нерухомого майна від 01.08.2017, викладено у новій редакції, що укладався між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39898874 від 27.02.2018, державну реєстрацію якого проведено приватним нотаріусом Нікітіним Р.В.;
3) стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області через Управління державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ" сплачену орендну плату в сумі 568625,52 грн;
4) стягнути з Миколаївського окружного адміністративного суду через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ" сплачену орендну плату в сумі 440317,30 грн.
31.03.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях подано до суду відзив від 27.03.2020, яким відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволені позову.
10.04.2020 представником позивача подано до господарського суду клопотання (вх №4567/20) про відкладення розгляду справи до скасування заходів та обмежень карантинного характеру з запобігання пандемії коронавірусу на території України.
13.04.2020 Управлінням державної казначейської служби України в м.Миколаєві Миколаївської області подано до господарського суду відзив № 13-10/2001 від 09.04.2020, а також клопотання №13-10/2002 від 09.04.2020 про відкладення розгляду справи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу “COVID - 19” від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів”, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500, зокрема уряд установив з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу “COVID - 19” від 11.03.2020 №211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом тобто з 07.08.2020.
Ухвалою від 13.04.2020 судом постановлено підготовче засідання відкласти на іншу дату, визначення якої буде здійснено додатково при усуненні обставин, які спричинили введення в Україні карантину; про дату і час судового засідання учасників справи буде додатково повідомлено ухвалою.
28.04.2020 представником позивача подано суду клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.06.2020 підготовче засідання для розгляду справи призначено на 04 серпня 2020 року о 12:00.
В підготовчому засіданні представник позивача підтримував заяву від 26.03.2020 про збільшення позовних вимог та просить розглядати справу в редакції позовної заяви 2.
Представник відповідача 1 надав пояснення стосовно обставин реорганізації регіональних відділень Фонду державного майна України на підставі наказу Фонду державного майна України №445 від 11.05.2019 та утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Від відповідача 2 та третьої особи повноважні представники в підготовче засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, їх явка обов'язковою судом не визнавалась.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області в цій справі від 04.08.2020 в задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог, якою позовну заяву викладено в новій редакції від 26.03.2020 - відмовлено.
Крім того, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ” від 05.03.2020 залишено без руху у зв'язку з тим, що позовна заява не відповідає п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме: позивачем зазначено відповідачем 1 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (ідентифікаційний номер 20917284), яке на час подання позову вже було реорганізовано на підставі наказу Фонду державного майна України №445 від 11.05.2019 та утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (ідентифікаційний код 43015722, адреса: 65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, дата проведення державної реєстрації: 23.05.2019).
13.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву в редакції 3.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив таке.
Ухвалою суду від 04.08.2020 відмовлено в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 26.03.2020, якою позовну заяву викладено в новій редакції, отже позивач мав усунути встановлені у відповідній частині ухвали недоліки (стосовно юридичної особи відповідача), шляхом внесення змін в цій частині до позовної заяви, в редакції, яка була прийнята судом, тобто в редакції станом на 05.03.2020.
Виконуючи вимоги наведеної ухвали, позивач мав усунути недоліки в позовній заяві, яка була прийнята судом або шляхом подання заяви про заміну неналежного відповідача, здійснення процесуального правонаступництва або ж шляхом подання її в редакції, яка б відрізнялась від неї тільки в частині недоліків, встановлених судом, залишивши за собою право на збільшення позовних вимог в подальшому.
Разом з тим, позивач цих вимог не виконав, надав позовну заяву, в новій редакції 3, яка повторює позовну заяву в редакції, викладеній в заяві про збільшення позовних вимог, в прийнятті якої господарським судом вже було відмовлено.
Таким чином, недоліки позовної заяви, яка у відповідності до положень ГПК України підлягає розгляду в цьому провадженні не усунуто, що є підставою для повернення її без розгляду.
Позовна заява в редакції 3 не може бути прийнята судом до розгляду з мотивів відмови в задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог, викладених в ухвалі від 04.08.2020, які господарський суд вважає за необхідне навести далі у вигляді, який наочно демонструє цю неможливість.
Так, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх.№2347/20 від 21.02.2020 з урахування позовної заяви в редакції від 05.03.2020) до відповідача, якою просить суд:
- визнати недійсним з моменту укладення Договір №РОФ-1590 оренди державного нерухомого майна від 01.08.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області;
- стягнути з Управління державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області на користь ТОВ “БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ” сплачену орендну плату у сумі 568625,52 грн.
Зазначені вимоги є предметом первісного позову.
Підставами первісного позову є, зокрема, обставини невиконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області положень ст. 767 ЦК України, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які в цілому ґрунтуються на одному факті, який стверджується позивачем, а саме: наявності у майна недоліків, які виключали його використання за призначенням.
Предмет позову в редакції позовної заяви 3 відрізняється від предмету позову, який прийнято до розгляду судом, що витікає з його прохальної частини, в якій позивач просить суд:
1) визнати недійсним з моменту укладення Договір №РОФ-1590 оренди державного нерухомого майна від 01.08.2017, який Договором про внесення змін №1 від 27.02.2018 до Договору №РОФ-1590 оренди державного нерухомого майна від 01.08.2017, викладено у новій редакції, що укладався між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39898874 від 27.02.2018, державну реєстрацію якого проведено приватним нотаріусом Нікітіним Р.В.;
3) стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області через Управління державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ" сплачену орендну плату в сумі 568625,52 грн;
4) стягнути з Миколаївського окружного адміністративного суду через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ" сплачену орендну плату в сумі 440317,30 грн.
Отже позивачем змінено предмет первісного позову, додано нові позовні вимоги.
Змінено позивачем також і підстави позову, зокрема, шляхом наведення підстав стягнення грошових коштів в розмірі 440317,30 грн. з осіб, яких не було зазначено в первісному позові як відповідачів - Миколаївського окружного адміністративного суду та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Частиною 1, 2 ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Пунктами 3.11., 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Подана позивачем заява не відповідає положенням ст.ст. 46, 48 ГПК України, якими врегульовано правовідносини, на які посилається позивач.
За змістом п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Збільшення позовних вимог шляхом пред'явлення їх до іншого відповідача (відповідачів) фактично є поданням нового позову.
Не відповідає змісту цієї процесуальної процедури також дії позивача щодо заявлення додаткових позовних вимог (п.2, 4 позову в редакції №2 та 3), належним способом реалізації яких є порядок, визначений ст. ГПК України.
Крім того, позивачем змінено предмет позовної заяви шляхом доповнення п. 1, 3 позову.
Таким чином, позивачем порушено положення ч. 3 ст. 46 ГПК України щодо заборони одночасної зміни предмета та підстав позову, а також порядку реалізації процесуальних прав, про які йдеться у заяві про усунення недоліків позовної заяви, визначеного наведеними вище нормами процесуального законодавства.
За таких обставин, позовна заява в редакції 3 не може бути прийнята судом.
При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що вищезазначені перешкоди пов'язані виключно із особливостями правозастосування норм ст.ст. 46, 48, 162 ГПК України та обставинами неодноразової зміни позивачем редакцій первісної позовної заяви та жодним чином не свідчать про безпідставність самих позовних вимог оформлених в редакціях позовних заяв 2 та 3, які можуть бути повторно подані до господарського суду після залишення без розгляду цієї позовної заяви.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду якщо, зокрема провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
Пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Керуючись п.11 ст. 176, 181, 182, п.8 ч. 1 ст. 226, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ”
до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, Управління державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Миколаївський окружний адміністративний суд про визнання недійсним з моменту укладення Договору №РОФ-1590 оренди державного нерухомого майна від 01.08.2017 та стягнення з Управління державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області на користь ТОВ “БІЗНЕС ІНТЕГРАЛ” сплаченої орендної плати у сумі 568625,52 грн - залишити без розгляду.
2. Ухвалу надіслати учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.О.Ржепецький