ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2020Справа № 910/7241/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/7241/20
за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50;)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Таун" (код 41107638; 01042, м. Київ, 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд.49, прим. 82, оф.5)
та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
про стягнення 162 989,97 грн
без виклику представників учасників справи.
26.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Таун" (далі - Товариство) та ОСОБА_1 про стягнення солідарно: 162 989,97 грн, з яких 108 437,42 грн заборгованості за кредитом; 13 547,29 грн заборгованості за відсотками з користуванням кредитом; 39 378,69 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1 626,57 грн заборгованості по комісії за користуванням кредитом.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.
Слід зазначити, що у постанові від 13.03.2018 зі справи № 415/2542/15-Ц Великої Палати Верховного Суду було викладено таку правову позицію:
- пункт 62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції вказаного Закону України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;
- пункт 63. Тобто, з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи;
- пункт 64. Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
Оскільки до стягнення заявлено кредитну заборгованість, яка виникла з Угоди про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, укладеної Банком і Товариством, а отже, сторонами якої є юридичні особи, а у забезпечення виконання Угоди укладений договір поруки Банком і ОСОБА_1 , тобто фізичною особою, то, враховуючи вказану правову позицію, завдання та основні засади господарського судочинства, даний позов підлягає вирішенню господарським суду, а у даному випадку Господарським судом міста Києва.
Банк обґрунтовує позовні вимоги таким:
- 06.04.2018 Банком і Товариством було укладено договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №б/н (далі Договір) зі встановленням кредитного ліміту на поточний рахунок та анкети про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг; відповідно до заяви відповідача відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 ;
- Товариство, підписавши заяву від 06.04.2018 на відкриття рахунку в Банку, приєдналося і погодилося із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами Банка, розміщеними на офіційному сайті Банку;
- відповідно до Договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг;
- позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу-1 кредит;
- відповідач-1 суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого Товариство має заборгованість, а саме: 108 437,42 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13 547,29 грн заборгованості за відсотками з користуванням кредитом; 39 378,69 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1 626,57 грн заборгованості по комісії за користуванням кредитом;
- 03.05.2018 в забезпечення виконання умов Договору Банком і ОСОБА_1 було укладено договір поруки № P1525354577798233525 (далі - Договір поруки), за умовами якого відповідач-2 став поручителем, а тому несе солідарну відповідальність за невиконання умов Договору разом з Товариством.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
Ухвалу суду від 10.06.2020 надіслано на адресу Товариства, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу ОСОБА_1 , зазначену у позовній заяві, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.
Що ж до належного повідомлення відповідачів, то слід вказати таке.
До матеріалів справи долучено конверти-повернення з адрес місцезнаходження відповідачів з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" та прописом "інші причини".
Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлюють те, що якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п'ята).
В силу приписів частини шостої вказаної статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
За правилами статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Порядок надання послуг поштового зв'язку та порядок оформлень поштових відправлень, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення встановлено "Правилами надання послуг поштового зв'язку", які затверджено постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та "Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій" затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799 (із змінами і доповненнями).
Пунктом 17 Правил встановлено, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.
Виходячи з наведених норм законодавства, на ПАТ "Укрпошта" лежить функція доставки поштових відправлень з позначкою "Судова повістка" як національного оператора.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, а саме пунктом 116 встановлено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Разом з тим, відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.
Слід зазначити, що бланки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) та довідки (ф.20), затверджуються ПАТ "Укрпошта", зокрема, Наказом від 12.05.2006 № 211 "Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень" та Наказом №155 від 03.03.2015 "Про затвердження зразків бланків, що застосовуються при пересиланні поштових відправлень" в редакції Наказу №1455 від 20.12.2018.
Так, бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) не містить такі графи для заповнення у випадку невручення: "відмови адресата від одержання"; "закінчення терміну зберігання"; "неправильно зазначена або відсутня адреса"; "інші причини".
У свою чергу, довідка (ф.20) містить такі графи причин повернення (досилання): "для оплати за тарифом"; "порушений порядок відправлення"; "вийнято з поштової скриньки пошкодженим"; "для перепакування через наявність надписів (наклейок, знаків)"; "неповна адреса"; "за зазначеною адресою не проживає"; "за відмовою адресата від одержання"; "за заявою відправника (одержувача)"; "за закінченням терміну зберігання"; "за місцем обслуговування".
Таким чином, положення Правил і Наказу не містять відомостей, які встановлюють норми Господарського процесуального кодексу України, які в свою чергу не кореспондуються зі спеціальними нормами, які регулюють поштові пересилання.
Вказана невідповідність унеможливлює проставлення працівником пошти такої відмітки, яка визначена у пунктах 4 та 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, у зв'язку із відсутністю у працівників пошти можливості проставляти відмітку, яка визначена Господарським процесуальним кодексом України, саме відмітка "за закінченням встановленого строку зберігання" чи "відсутність особи за адресою місцезнаходження" є доказом того, що відповідач не отримав судову кореспонденцію, не вжив відповідних заходів щодо її отримання та його дії свідчать про відмову отримати копію судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідачі у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими їм процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Товариство, підписавши заяву від 06.04.2018 на відкриття рахунку в Банку, приєдналося і погодилося із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами Банка, розміщеними на офіційному сайті Банка www.pb.ua (копія заяви наявна в матеріалах справи).
Таким чином, відповідно до Договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Умовами Договору встановлено:
- при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі); Банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису; підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладанні договорів та угод у письмовій формі (підпункт 3.1.2.1.16 пункту 3.1 Договору);
- кредитний ліміт на поточний рахунок надається га поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту; про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та клієнта (підпункт 3.2.1.1.1 пункту 3.2 Договору);
- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (підпункт 3.2.1.1.3 пункту 3.2 Договору);
- проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкритті поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"); при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", Банк по свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту; при належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", при відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк; термін також може бути змінений Банком згідно з підпунктом 3.2.1.2.3.4 пункту 3.2 Договору; відповідно до статей 212 та 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по кредиту, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту; при цьому, Банк направляє клієнту повідомчення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SMS-повідомлення чи інших); у разі непогашення заборгованості в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою (підпункт 3.2.1.1.8 пункту 3.2 Договору);
- за сумами кредиту, отриманими клієнтами з 01.02.2015 включно та до моменту обнуления кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувачо дебетове сальдо на поточному рахунку; початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня; зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом; датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо; період безперервного користування "Кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів (підпункт 3.2.1.1.11 пункту 3.2 Договору);
- клієнт зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого Ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого підпунктом 3.2.1.1.11 пункту 3.2 Договору (підпункт 3.2.1.2.2.3 пункту 3.2 Договору);
- у випадку непогашення кредиту протягом 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо на позиковому рахунку підлягало обнуління, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними (підпункт 3.2.1.4.1.3 пункту 3.2 Договору);
- під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового сальдо при закритті банківського дня (підпункт 3.2.1.4.1.4 пункту 3.2 Договору);
- ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку; підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (підпункт 3.2.1.1.6 пункту 3.2 Договору);
- за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по перших числах кожного місяця, за попередній місяць (підпункт 3.2.1.4.1.2 пункту 3.2 Договору);
- за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними; при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 42% річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою; у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році; сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (підпункт 3.2.1.4.1.3 пункту 3.2 Договору);
- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році; розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом; день повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається; нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (підпункт 3.2.1.4.9 пункту 3.2 Договору);
- проценти, неоплачені по збігу строку безперервного користування кредитом, вважаються простроченими; строк уплати процентів протягом 30 днів з моменту утворення дебетового сальдо (підпункт 3.2.1.4.3 пункту 3.2 Договору);
- клієнт сплачує Банку комісію за використання ліміту відповідно до підпунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 пункту 3.2 Договору, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг; Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 грн.; сума стягуваної комісії не менше 200 грн. (підпункт 3.2.1.4.4 пункту 3.2 Договору);
- при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених підпунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 пункту 3.2 Договору термінів повернення кредиту, передбачених підпунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 пункту 3.2 Договору, винагороди, передбаченої підпунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.б пункту 3.2 Договору, клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу; а в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в підпункті 3.2.1.4.1.3 пункту 3.2 Договору від суми заборгованості за кожен день прострочення (підпункт 3.2.1.5.1 пункту 3.2 Договору);
- Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Договором, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом (підпункт 3.2.1.2.3.4 пункту 3.2 Договору).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу-1 кредит, що підтверджується випискою з рахунку за період з 01.06.2018 по 26.12.2019, копія якої міститься в матеріалах справи.
Судом встановлено, що у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 108 437,42 грн., що підтверджується виписками по рахунку відповідача-1 та розрахунком заборгованості станом на 26.12.2019.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем-1 належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом у сумі 108 437,42грн. не спростована, доказів сплати боргу не надано.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом у сумі 108 437,42грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вище встановлені обставин, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач-1, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом та не виконав свої зобов'язання належним чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості у сумі 108 437,42грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 13 547,29 грн заборгованості за відсотками з користуванням кредитом; 39 378,69 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1 626,57 грн заборгованості по комісії за користуванням кредитом суд зазначає наступне.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як підтверджено матеріалами справи, у заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку на відкриття рахунку від 06.04.2018р. процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, витяг з Умов та Правил належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.
Суд звертає увагу на те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, Умови та Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та погодженого розміру ліміту кредитування, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З огляду на вище наведене та обставини справи, враховуючи судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 13 547,29 грн заборгованості за відсотками з користуванням кредитом; 39 378,69 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1 626,57 грн заборгованості по комісії за користуванням кредитом, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Як встановлено судом вище, виконання зобов'язань за договором від 06.04.2018р. було забезпечене договором поруки № P1525354577798233525 від 03.05.2018р. укладеним із ОСОБА_1 (відповідачем 2).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).
Договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем договору приєднання, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Форс Таун" (боржник) зобов'язань за договорами приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет по сплаті кредиту, відсотків, процентів за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів.
За приписами пункту 4.1. договору, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі №922/2913/18.
Дослідивши умови договору поруки № P1525354577798233525 від 03.05.2018р. судом встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Форс Таун" зобов'язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом договору "Угода 1" та приєднання до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом договору "Угода 2".
З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке ж саме основне зобов'язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок на який надається послуга кредитний ліміт. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Зобов'язання за кредитним договором №б/н 06.04.2018р. жодним чином не узгоджені сторонами договору поруки № P1525354577798233525 від 03.05.2018р., а отже, суд позбавлений можливості встановити які саме первинні зобов'язання забезпечені порукою.
За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту забезпечення на підставі договору поруки № P1525354577798233525 від 03.05.2018р. зобов'язань відповідача-1 саме за договором від 06.04.2018р., суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача підстав вимагати стягнення з відповідача-2 - ОСОБА_1 , заборгованості відповідача-1 у сумі 108 437,42 грн за договором від 06.04.2018р. як з солідарного боржника.
З огляду на вище викладене, враховуючи об'єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов'язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до відповідача-2 не підлягають задоволенню та в цій частині позову щодо солідарного стягнення слід відмовити, як вимоги яка не доведена належними та достатніми доказами.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд задовольняє частково позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50;) до товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Таун" (код 41107638; 01042, м. Київ, 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд.49, прим. 82, оф.5) та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про стягнення 162 989,97 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Форс Таун" (код 41107638; 01042, м. Київ, 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд.49, прим. 82, оф.5) на користь акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код 14360570) 108 437,42 (сто вісім тисяч чотириста тридцять сім) грн. заборгованості за кредитом та судовий збір у розмірі 1626,56 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Відмовити Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" у позові до ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.08.2020.
Суддя І.Д. Курдельчук