вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.08.2020м. ДніпроСправа № 904/3022/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (м. Дніпро)
до Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо надання податкових накладних, у розмірі 12 911 грн. 15 коп.
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (далі - відповідач) суму збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо надання податкових накладних, у розмірі 12 911 грн. 15 коп.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Так, 28.02.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1, якою викладено в новій редакції договір про постачання електричної енергії № 100148 від 13.11.2003, за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 ;
- станом на 31.12.2018 у відповідача утворилась переплата за особовим рахунком № НОМЕР_1 за поставлену позивачем електричну енергію у розмірі 77 466 грн. 86 коп.;
- позивачем було зареєстровано податкові накладні № 11988/11 від 31.10.2018, №12008/121 від 30.11.2018, № 11723/121 від 31.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- у зв'язку із введенням в дію Закону України "Про ринок електричної енергії" та неможливістю виконання зобов'язання з постачання електричної енергії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та з огляду на припинення дії договору з постачання електричної енергії, відповідачем було подано до позивача заяву про перерахування коштів за електричну енергію від 28.12.2018 на особовий рахунок відповідача у ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги";
- заява відповідача було задоволена та 20.03.2019 АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" перерахувало на рахунок ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" кошти в загальній сумі 32 559 108 грн. 42 коп. (в т.ч. 77 466 грн. 86 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 1057060 від 20.03.2019 та реєстром споживачів на перерахування коштів за електричну енергію від 20.03.2019;
- у зв'язку з перерахуванням позивачем на рахунок ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" коштів в сумі 77 466 грн. 86 коп., тобто зменшенням суми компенсації вартості товару постачальнику, відповідач зобов'язаний був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригувань;
- всупереч заяві позивача, відповідачем порушено вимоги статті 201 Податкового кодексу України, - не оформлено податкові накладні та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позбавлено позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 12 911 грн. 15 коп.
Ухвалою суду від 09.06.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 09.06.2020.
При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, строк на вирішення даної справи господарським судом не є порушеним.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 21.04.2020 було повернуто за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 "За закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с.149).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.06.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 10, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.62-65).
При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 09.06.2020 було повернуто з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 "За закінчення строку зберігання" (а.с.79-83).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а такожїх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Крім того, до моменту надходження належного фінансування на відправлення поштової кореспонденції суду, з метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі судом, а також доведення до відповідача змісту ухвали суду від 09.06.2020, судом здійснена відповідна публікація оголошення на сайті "Судова влада України" від 19.06.2020 (а.с.78), а також здійснено спробу передати телефонограму на номер телефону, інформація про який відображена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.06.2020 у розділі Інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою) (а.с.73).
Інших засобів зв'язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 09.06.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
При цьому, слід відзначити, що вказані в ухвалі строки для надання відзиву на позовну заяву були продовження в силу закону (пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, відповідачу була надана можливість у строки, визначені, зокрема, пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, надати відзив на позовну заяву протягом всього строку дії карантину (до 17.07.2020 - дня, в який набули чинності зміни до вказаної процесуальної норми).
В подальшому, з набранням чинності 17.07.2020 змін, якими було скасовано автоматичне продовження строків та надано можливість протягом 20 днів (з 17.07.2020 по 05.08.2020) звернутися із клопотанням про їх продовження, відповідач з таким клопотанням до суду не звертався.
Враховуючи положення пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України у діючій редакції, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 05.08.2020 включно.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 12.08.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
З 1996 року Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (колишнє ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", далі за текстом - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", позивач), здійснювало діяльність з постачання та передачі електричної енергії за регульованим тарифом на території Дніпропетровської області відповідно до ліцензії на постачання електричної енергії за регульованим тарифом від 19.09.1996 № 036340 та ліцензії на передачу електричної енергії місцевими (локальними електричними мережами) від 19.09.1996 № 036341.
При цьому, 11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної електроенергії".
Відповідно до пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону, під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Споживачі (крім побутових та малих непобутових споживачів), яким на день набрання чинності цим Законом здійснював постачання електричної енергії постачальник за регульованим тарифом, мають обрати собі електропостачальника та укласти з ним договір постачання електричної енергії споживачу до 01.01.2019. Оператор системи розподілу за згодою відповідного споживача повинен надати електропостачальнику інформацію про споживача, необхідну для зміни електропостачальника.
До обрання споживачами (крім побутових та малих непобутових споживачів) електропостачальника постачання електричної енергії таким споживачам здійснюється постачальником за регульованим тарифом за роздрібними тарифами, що регулюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
Ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню з 01.01.2019. До анулювання зазначених ліцензій діяльність з розподілу та постачання електричної енергії провадиться на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня набрання чинності цим Законом.
Діяльність з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 здійснюється на підставі нових ліцензій на провадження діяльності з розподілу електричної енергії.
Уразі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків: пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання і електричної енергії та про користування електричною енергією; тощо.
Позивачем було виконано вимоги законодавства, внесені відповідні зміни до і статутних документів, та отримано відповідну ліцензію на розподіл електричної енергії. 1
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1440 "Про видачу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом" Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" (ідентифікаційний код 23359034) з 01.01.2019 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Дніпропетровської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством). Попередні ліцензії постановлено анулювати з 01.01.2019.
Щодо договору № 100148 від 13.11.2003 (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.02.2013)
Так, 28.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (позивач), як постачальником, та Публічним акціонерним товариством "Криворіжіндустрбуд" (на даний час - Приватне акціонерне товариство "Криворіжіндустрбуд", відповідач), як споживачем, було укладено Додаткову угоду № 1, якою викладено в новій редакції договір про постачання електричної енергії № 100148 від 13.11.2003 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.16-23). Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Сторони належним чином виконували умови договору, і станом на 31.12.2018 у відповідача утворилася переплата за особовим рахунком № 100148 за поставлену позивачем електричну енергію у розмірі 77 466 грн. 86 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 (а.с.25).
Позивачем було зареєстровано податкові накладні № 11988//121 від 31.10.2018, № 12008//121 від 30.11.2018, 11723//121 від 31.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У зв'язку з введенням в дію Закону України "Про ринок електричної енергії" та неможливістю виконання зобов'язання з постачання електричної енергії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та з огляду на припинення дії Договору в частині обов'язку з постачання електричної енергії. Відповідачем було подано до позивача заяву про перерахування коштів за електричну енергію від 28.12.2018.
В своїй заяві відповідач просив кошти (попередню оплату/аванс/переплату), що сплачені за договором та рахуються на особовому рахунку в енергопостачальника, як переплата за поставлену електроенергію по закінченню розрахункового періоду, який буде останнім під час дії договору, повернути шляхом перерахування ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" за постачання електроенергії для зарахування на особовий рахунок відповідача, відкритий в ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (а.с.24).
Задовольнивши заяву відповідача, 20.03.2019 АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" перерахувало на рахунок ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" кошти в загальній сумі 32 559 108 грн. 42 коп. (в т.ч. 77 466 грн. 86 коп.), що підтверджується платіжним дорученням №1057060 від 20.03.2019 (а.с.26) та повідомленням від 20.03.2019 з реєстром споживачів на перерахування коштів за електричну енергію від 20.03.2019 (а.с. 27-30).
Щодо спричинених відповідачем збитків
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Керуючись зазначеною нормою законодавства, позивачем було складено розрахунки коригування кількісних і якісних показників (надалі - РК), які були направлені відповідачу за допомогою програмного забезпечення М.Е.Dос., а саме:
- РК № 12464 від 20.03.2019 до податкової накладної від 31.10.2018 № 11988//121;
- РК № 12465 від 20.03.2019 до податкової накладної від 30.11.2018 № 12008//121;
- РК № 12466 від 20.03.2019 до податкової накладної від 31.12.2018 № 11723//121.
Вказані розрахунки коригування були отримані відповідачем 02.04.2019, що підтверджується квитанціями, які сформовані з програми М.Е.Dос (а.с.31-43).
В свою чергу, відповідач на підставі частиною 192.1. статті 192 Податкового кодексу України зобов'язаний був в подальшому зареєструвати вказані РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначені граничні строки реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних РК, складених постачальником товарів/послуг і в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику. Зокрема, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних РК, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, повинна здійснюватися протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Таким чином, у зв'язку з перерахуванням позивачем на рахунок ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" коштів в загальній сумі 77 466 грн. 86 коп., тобто, зменшенням суми компенсації вартості товару постачальнику, відповідач зобов'язаний був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування.
Однак, відповідачем було проігноровано вимоги статті 192, 201 Податкового кодексу України та станом на 30.03.2020 так і не здійснено реєстрацію РК № 12464, № 12465, №12466 від 20.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями до вказаних РК та Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 3289995 від 06.03.2020.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 192.1.1. пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Отже, не здійснення реєстрації відповідачем вказаних РК в Єдиному реєстрі податкових накладних позбавило позивача права на зменшення суми податкових зобов'язань, чим завдало збитки позивачу на загальну суму 12 911 грн. 15 коп.
У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Таким чином, очевидною є наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати РК на неможливістю зменшення позивачем суми податкових зобов'язань на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Тобто, в даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо надання податкових накладних у розмірі 12 911 грн. 15 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 10; ідентифікаційний код 01239186) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, будинок 22; ідентифікаційний код 23359034) 12 911 грн. 15 коп. - збитків, 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.08.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко