Постанова від 10.08.2020 по справі 904/529/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/529/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 (прийняте суддею Євстигнеєвою Н.М., повне судове рішення складено 02.03.2020) у справі №904/529/19

за позовом Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД)

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення заборгованості у розмірі 138 448 243,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та підстав позову.

Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. №57497/19 від 11.12.2019) (а.с. 92-94 т.5), просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь:

- заборгованість із виплати дивідендів у розмірі 129 319 919,08 грн (сто двадцять дев'ять мільйонів триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень вісім копійок)

- три відсотки річних за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 включно у розмірі 3 656 387,85 грн (три мільйони шістсот п'ядтесят шість тисяч триста вісімдесят сім гривень 85 копійок)

- інфляційні втрати за період з січня по листопад 2019 року включно в розмірі 5 511 936,79 грн (п'ять мільйонів п'ятсот одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 79 копійок).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2018 відбулись загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", на яких прийнято рішення про виплату дивідендів акціонерам товариства за 2013 та 2017 роки. Розмір дивідендів, що підлягають виплаті акціонерам складає 9 947 478 528,55 грн (дев'ять мільярдів дев'ятсот сорок сім мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень, п'ядтесят п'ять копійок), що складає 6,253381грн. із розрахунку на одну просту акцію. Рішенням Наглядової Ради ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", оформлене протоколом №135/2018 від 21.06.2018, визначена дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки виплати дивідендів акціонерам товариства, а саме: дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 7 липня 2018 року; строк виплати дивідендів - датою початку строку виплати дивідендів є 11 липня 2018 року, а виплата дивідендів повинна бути здійснена у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами акціонерів ПАТ "ПівдГЗК" рішення про виплату дивідендів; спосіб виплати дивідендів - безпосередньо акціонерам; порядок виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється у грошовій формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам, згідно переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеним станом на 7 липня 2018 року, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складення переліку.

Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) зазначає, що є акціонером товариства, станом на 07.07.2018 володіла 20 680 000 штук акцій ПАТ "Південний Гірничо-Збагачувальний комбінат" та має право на отримання дивідендів із розрахунку 6,253381грн на одну просту акцію.

У встановлений законом та рішенням загальних зборів акціонерів від 21.06.2018 строк, дивіденди виплачені не були.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 позов Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) про стягнення заборгованості у розмірі 138 448 243,72 грн задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) заборгованість із виплати дивідендів в розмірі 129 319 919,08 грн (сто двадцять дев'ять мільйонів триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн.08коп., 3% річних у розмірі 3 656 387 (три мільйони шістсот п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят сім) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 511 936 (п'ять мільйонів п'ятсот одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 79 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 672 350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 00 коп.

Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що рішення про виплату дивідендів було прийнято 21.06.2018, а враховуючи те, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" виплата дивідендів здійснюється на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, строк виплати дивідендів настав 21.12.2018. Між тим, в установлений строк, відповідач свої зобов'язання не виконав, доказів виплати дивідендів позивачу у розмірі 129 319 919,08 грн. суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, яку згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права, суд першої інстанції зазначив, що сплата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном. Разом з тим, відповідачем доказів виплати позивачу дивідендів за 2013, 2017, роки не надано. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що ні в ст. 117 ЦК України, ні в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", ні в ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства" не закріплено такого обов'язку акціонера як висувати до емітента письмову вимогу в разі наявності бажання отримати нараховані дивіденди. Більше того, з моменту прийняття рішення загальними зборами, виплата дивідендів акціонеру стає обов'язком цього товариства, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 3 % річних за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 включно у розмірі 3 656 387,85 грн та інфляційних втрат за період січень - листопад 2019 року включно в розмірі 5 511 936,79 грн, суд першої інстанції зазначив, що правова природа 3% річних та інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.

Враховуючи зазначене, та здійснивши належний перерахунок заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції помилок у розрахунку позивача не виявив, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 включно у розмірі 3 656 387,85 грн ; інфляційних втрат за період січень - листопад 2019 року включно в розмірі 5 511 936,79 грн підлягає задоволенню повністю.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем документів на встановлення кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) позивача, документів на підтвердження здійснення розрахунків за об'єкт інвестиції позивачем, що позбавляє його можливості надати вказані документи банку для проведення ідентифікації та верифікації клієнта, та що це є необхідною умовою для перерахування грошових коштів у вигляді дивідендів, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки ПАТ "ПівдГЗК" не є суб'єктом фінансового моніторингу та валютного контролю, не наділений правом витребувати від позивача зазначені ним документи, тобто доводи відповідача щодо відсутності в нього підстав для здійснення розрахунку з позивачем внаслідок не подання останнім документів, необхідних для перерахування грошових коштів на користь нерезидентів, та у зв'язку з цим настання прострочення кредитора, є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) належить до групи "Приват", місцевий господарський суд зазначив, що вказане не підтверджено належними доказами, у зв'язку з чим відповідні доводи відповідача судом відхилені.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні належні докази того, що активи Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD перебувають під арештом, а Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) відноситься до тих осіб, щодо яких 19.12.2017 Високий Суд Англії, під час розгляду справи, яка розпочата АТ КБ "Приватбанк" проти своїх колишніх власників, видав наказ про всесвітній арешт активів.

Щодо відсутності між сторонами грошових зобов'язань, за неналежне виконання яких може бути застосована відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України та намагання позивача отримати неправомірну вигоду шляхом нарахування 3% річних та втрат від інфляції, які, на переконання відповідача, мають бути перераховані до державного бюджету України, місцевий господарський суд зазначив, що правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому до цих правовідносин застосовуються положення ст. 625 ЦК України.

Щодо наявності між сторонами організаційно-господарських відносин суд першої інстанції зазначив, що ст. 176 ГК України розкриває зміст організаційно-господарських відносин і визначає їх, як господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень. Цим відносинам характерна управлінсько-господарська (організаційна) дія і такі відносини не повинні мати майнового характеру, однак відносини, які виникли між сторонами щодо виплати товариством позивачу дивідендів мають майновий характер і є грошовими.

Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/529/19 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не враховано, що відповідач з реєстру акціонерів AT "ПІВДГЗК", отриманого у ПАТ "Національний депозитарій України", станом на 07.07.2018 дізнався про зміни у складі акціонерів позивача, які разом володіють 5,37391% у його статутному капіталі.

Зазначені зміни у складі акціонерів детально відображені у відзиві AT "ПІВДГЗК" на позовну заяву позивача (у таблиці 1 та таблиці 2). При цьому, із загальнодоступних засобів масової інформації, AT "ПІВДГЗК" стало відомо, що вказані у таблиці 1 компанії належать до групи "ПРИВАТ", основними власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зокрема, така інформація була розміщена на сторінці інтернет ЗМІ за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1

Апелянт посилається на те, що, порівнюючи загальну кількість акцій належних акціонерам відповідача (компанії групи Приват) станом на 20.09.2017 та станом на 07.07.2018 вбачається, що між вказаними компаніями мали місце договори відчуження корпоративних прав, а саме:

Три компанії зазначені у Таблиці 1 відступили свої корпоративні права (акції ПАТ "ПІВДГЗК") компаніям, зазначеним у Таблиці 2. При цьому, 19.12.2017 Високий Суд Англії, під час розгляду справи, яка розпочата АТ КБ "Приватбанк" проти своїх колишніх власників і керівників (ОСОБА_1. і ОСОБА_2 ), видав наказ про всесвітній арешт активів вказаних осіб, а також деяких компаній, які їм належать (включаючи компанії із переліку, наведеному у Таблиці 1). Вказаний арешт вбачає недопущення зменшення активів компаній.

Посилаючись на ст. 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", апелянт зазначає, що операція по виплаті дивідендів нерезиденту у зазначеній сумі тягне за собою проведення відповідної ідентифікації та верифікації, що в свою чергу зобов'язує позивача надати вищевказані документи (в тому числі і такі, що дадуть змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників). Також, за доводами апелянта, порядок виплати дивідендів та перелік необхідних документів (для здійснення таких виплат) зазначені у постановах НБУ №281 від 10.08.2005, №369 від 15.08.2016, №410 від 13.12.2016, які є чинними на момент звернення позивача із вимогою про сплату дивідендів, проте позивачем не надано в повному обсязі документів, які передбачені у зазначених постановах НБУ, а саме на адресу AT "ПІВДГЗК" не направлено:

документи що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) позивача; документи на підтвердження здійснення розрахунків за об'єкт інвестиції позивачем.

Враховуючи зазначене, апелянт посилається на те, що отриманню дивідендів акціонером-нерезидентом передує виконання певних дій, а саме надання вказаних документів, які підтверджують право власності іноземного інвестора, підтвердження здійснення розрахунку за об'єкт інвестицій, а не виконавши вищезазначені дії, позивач позбавив AT "ПІВДГЗК" можливості надати вказані документи банку для проведення ідентифікації та верифікації клієнта, що є необхідною умовою для перерахування грошових коштів у вигляді дивідендів. Однак, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, не було надано належної правової оцінки вищевказаним доводам відповідача.

Щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, апелянт вважає нарахування 3% річних та інфляційних втрат неправомірними.

Так, апелянт зазначає, що між сторонами виникли не грошові договірні зобов'язання, за неналежне виконання яких до відповідача може бути застосована відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, а організаційно-господарські, які виникли між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, і відповідно до таких зобов'язань не підлягає застосуванню ч.2 ст.625 ЦК України.

Щодо утримання податку з доходів відповідачем як податковим агентом, при виплаті доходу на користь нерезидента (позивача) відповідно до норм Податкового кодексу України, апелянт зазначає, що підпунктом 141.4.1. п. 141.4. статті 141 Податкового кодексу України визначено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є в тому числі і дивіденди, які виплачуються резидентом.

Підпунктом 141.4.2. п. 141.4 статті 141 ПКУ встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України ) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1. цього пункту, за ставкою в розмірі 15 процентів (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6. і 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

За доводами апелянта, поняття "податковий агент" закріплено в Податковому кодексі України, а саме п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 ПКУ, згідно з яким це - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам і нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу.

Отже, апелянт вважає, що АТ "ПІВДГЗК" при виплаті дивідендів на користь вказаного акціонера, як податковий агент, зобов'язане одразу утримати податок у розмірі 15% від суми перерахованих дивідендів та перерахувати його до Державного бюджету.

Враховуючи вищезазначене, на думку апелянта, сума позову має бути не збільшена за рахунок безпідставного нарахування інфляційних та 3% річних, а зменшена на 15% (129 319 919,08 грн. - 15% = 109 921 931,22 грн) з метою дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо сплати податків.

За доводами апелянта, у разі не виконання вимог щодо сплати податку для AT "ПІВДГЗК" будуть застосовані штрафні (фінансові) санкції з боку податкової служби, а стаття 212 Кримінального кодексу України передбачає настання кримінальної відповідальності відповідальність за ухилення від сплати податків, у зв'язку з чим у такому випадку також вбачаються ознаки неправомірного заволодіння грошовими коштами AT "ПІВДГЗК" з боку групи осіб, а саме: посадових осіб і власників відповідача в розмірі 19 397 987,86 грн. (сума податку), тобто в особливо великому розмірі, призначених для виплати в державний бюджет, за допомогою оскаржуваного рішення суду, що, на думку AT "ПІВДГЗК", підпадає під ознаки злочину відповідно до ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, а саме шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

У зв'язку із чим відповідач надав суду першої інстанції контррозрахунок розміру позовних вимог. При цьому сума начебто боргу застосовується відповідачем із врахуванням вимог Податкового кодексу України, як вказано вище, відповідно загальна сума: 109 921 931,22 грн. (сума боргу) + 3 107 929,67 грн. (3% річних) + 4 685 146,27 (інфляційні втрати) = 117 715 007,16 грн., а не 138 488 243,72 грн як вказує Позивач.

При цьому, апелянт зазначає про те, що під час розгляду справи №904/529/19 Господарським судом Дніпропетровської області позивач наголошував, що усі необхідні податки будуть ним сплачені у відповідності до положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012, яка була ратифікована Україною 04.07.2013, набрала чинності 07.08.2013, положення якої застосовуються з 01.01.2014 (Конвенція).

Також, посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 у справі № К/800/52155/13, в якій зазначено, що для визначення фактичного одержувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і відповідно до міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу, та на лист Державної фіскальної служби України № 9033/7/99-99-10-02- 02-17 від 31.10.2014, в якому ДФС висловила думку про те, що передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані в разі, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи і фактично отримує вигоду від доходу. При цьому ДФС акцентує увагу, що пільгові ставки податку не можуть бути застосовані в разі, коли дохід виплачується нерезеденту- проміжній ланці, яка претендує на пільгову ставку податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, відсотків, однак виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який не міг би застосувати пільгову ставку в разі, якби такий дохід виплачувався цьому нерезиденту безпосередньо. Дана позиція також відображена і в листі ДФСУ від 10.06.2016 № 1299/6/99-99-15-02-02-15.

Разом з тим, апелянт зазначає, що станом на день подання апеляційної скарги AT "ПІВДГЗК" у відповідача відсутній документ, який підтверджує, що компанія позивача є фактичним одержувачем такого доходу. Таким чином, на думку апелянта, при виплаті дивідендів акціонеру нерезиденту AT "ПІВДГЗК" є податковим агентом, в обов'язки якого включено нарахування, утримання та сплата податків, передбачених чинним законодавством України.

При цьому апелянт посилається на те, що з оскаржуваного рішення вбачається, що питання оподаткування взагалі не висвітлене судом першої інстанції, а положення Податкового кодексу України не застосовані до спірних правовідносин.

Посилаючись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 по справі №910/9057/17 (дата набрання законної сили 26.09.2017, роздруківка з єдиного державного реєстру судових рішень додається), апелянт зазначає, що суд з урахуванням вимог ПК України та положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи суд апеляційної інстанції прийшов до правильного та законного висновку щодо необхідності вирахування із суми заборгованості по невиплаченим дивідендам сум податку.

Таким чином, апелянт вважає, що у разі виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 по справі №904/529/19 AT "ПІВДГЗК" сплатить податок у розмірі 15% від суми заборгованості не на користь держави як того вимагає податкове законодавство, а на користь позивача по справі.

Отже, враховуючи те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, відповідно, апелянт вважає, що позивач по справі намагається отримати неправомірну вигоду шляхом нарахування 3% та інфляційних збитків навіть на кошти у сумі 19 397 987,86 грн. (сума податку), які в силу положень Податкового Кодексу України, мають бути перераховані не на його користь, а до Державного бюджету України. При цьому, за доводами апелянта, позивач не є особою, яка має право на представлення інтересів держави у суді, а отже і не має жодних правових підстав для нарахування 3% та інфляційних втрат на грошові кошти, що підлягають перерахуванню до державного бюджету.

Щодо порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, апелянт зазначає, що AT "ПІВДГЗК" під час підготовчих засідань керуючись ст. 42 ГПК України, подавало до суду низку клопотань, задоволення яких мало і повинно було вплинути на розгляд справи №904/529/19, в задоволенні яких було відмовлено.

Так 28.11.2018 АT "ПІВДГЗК" подало до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання, відповідно до якого відповідач просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5488/19 за позовом AT "ПІВДГЗК" про визнання договорів недійсними, на підставі яких PRIMECAP SECURITIES LTD набуло акції, емітовані АТ "ПІВДГЗК", відповідачами є PRIMECAP SECURITIES LTD (ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД), МЕЛЧЕТ ІНВЕСТ ЛІМІТЕД, ДАКСТОН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД, ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, МІЛНЕРБЕЙ С.А., БРІММІЛТОН ЛІМІТЕД, РЕНАЛЬДА ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД. Тобто, у разі визнання господарським судом недійсними договорів, на підставі яких PRIMECAP SECURITIES LTD набуло акції, емітовані AT "ПІВДГЗК" обов'язок ПАТ "ПІВДГЗК" по виплаті начебто заборгованості (на думку відповідача ) не міститиме правової підстави, а РRIMECAP SECURITIES LTD буде зобов'язано повернути другій стороні начебто придбані корпоративні права.

Також, апелянт посилається на те, що 28.11.2018 від AT "ПІВДГЗК" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили судових рішень Господарського суду Дніпропетровської області по справам №904/5248/19, №904/5247/19, №904/5246/19, №904/5348/19, №904/5350/19, №904/5352/19. Так, позивачами по вказаних справах є акціонери AT "ПІВДГЗК", які звернулись до суду із позовами до AT "ПІВДГЗК" про зобов'язання припинення виплати дивідендів за простими акціями у відповідності до ст.31 Закону України "Про акціонерні товариства", тобто у разі задоволення позовних вимог по вище переліченим справам AT "ПІВДГЗК" буде позбавлене можливості сплачувати дивіденди, а отже і виконати рішення по справі №904/529/19 у разі його задоволення.

28.11.2018 від AT "ПІВДГЗК" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5243/19, мотивоване тим, що відкрито провадження по справі №904/5243/19 за позовом акціонера AT "ПІВДГЗК" ОСОБА_3 до AT "ПІВДГЗК" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів AT "ПІВДГЗК", що відбулися 21.06.2018, а підставою позовної заяви по справі №904/529/19 є прийняте рішення загальних зборів акціонерів AT "ПІВДГЗК" від 21.06.2018 про виплату дивідендів. Так, акціонер ОСОБА_3 вважає, що з боку AT "ПІВДГЗК" мало місце недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів чим порушено його права як акціонера щодо права внесення пропозиції до питань, включених до проекту порядку денного загальних зборів акціонерного товариства. Апелянт зазначає, що у разі визнання зазначеного рішення недійсним правові підстави для стягнення з AT "ПІВДГЗК" на користь позивача по справі №904/529/19 заборгованості з виплати дивідендів будуть відсутні, адже сама підстава такої виплати буде визнана недійсною.

При цьому, посилаючись на правову позицію щодо обов'язковості зупинення провадження при розгляді аналогічної справи, викладену в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №918/136/17, апелянт зазначає, що за аналогією дійсність позачергових загальних зборів акціонерів AT "ПІВДГЗК", що відбулися 21.06.2018 та є предметом по справі №904/5243/19 має фундаментальне значення для розгляду справи №904/529/19, адже прийняте на вказаних загальних зборах акціонерів рішення щодо виплати дивідендів є єдиною підставою для стягнення з AT "ПІВДГЗК" на користь Компанії позивача заборгованості у вигляді не виплачених дивідендів.

Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що в даному випадку Господарський суд Дніпропетровської області повинен був задовольнити клопотання AT "ПІВДГЗК" про зупинення провадження по справі №904/529/19 до набрання законної сили рішень по справі, що перебуває в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, та предметом розгляду якої є визнання рішення загальних зборів недійсним.

За доводами апелянта, бездіяльність судді по справі №904/529/19 яка знайшла свої відображення у не задоволенні заявлених AT "ПІВДГЗК" клопотань прямо суперечить основним засадам господарського судочинства та свідчить про необ'єктивність судді та його упередженість при ухваленні оскаржуваного рішення.

Апелянт зазначає, що враховуючи те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 по справі №904/529/19 винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, в результаті не повного з'ясування обставин справи є необгрунтованим та не відповідає засадам господарського судочинства - воно має бути скасовано.

18.05.2020 до апеляційного господарського суду від АТ "ПІВДГЗК" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого заявник просить зупинити провадження у справі № 904/529/19 до повного виконання обов'язку АТ "ПІВДГЗК" щодо обов'язкового викупу акцій.

Клопотання мотивоване тим, що 23.01.2020 Господарським судом Дніпропетровської області за результатами розгляду справи №904/5230/19, за позовом акціонера AT "ПІВДГЗК" ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по виплаті дивідендів, винесено рішення згідно якого акціонеру AT "ПІВДГЗК" в задоволенні позовних вимог відмовлено, підставою звернення акціонера AT "ПІВДГЗК" ОСОБА_4 до суду стало порушення AT "ПІВДГЗК" ч.2 ст.116 ЦК України, а саме не здійснення останнім на його користь виплати дивідендів на умовах, та в строк відповідно до прийнятого рішення від 19.07.2019.

Апелянт посилається на те, що в зазначеному рішенні суду, зокрема, суд дійшов висновку, що матеріалами справи належним чином не доведено наявність в діях відповідача протиправної поведінки щодо невиплати дивідендів позивачу, а навпаки встановлено, відповідність закону дій відповідача щодо обов'язкового викупу акцій, які в свою чергу унеможливлюють виплату дивідендів.

Апелянт зазначає, що дотримання єдності судової практики шляхом забезпечення однакового застосування норм права є основою правової держави та робить можливим реалізацію принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Таким чином, за доводами відповідача, вказані обставини унеможливлюють об'єктивний розгляд справи №904/529/19 до повного виконання обов'язку AT "ПІВДГЗК" щодо обов'язкового викупу акцій, оскільки предметом позовних вимог Компанії ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД до AT "ПІВДГЗК", є саме стягнення заборгованості по виплаті дивідендів, у зв'язку з чим, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи наявність об'єктивної неможливості розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/529/19 до повного виконання обов'язку AT "ПІВДГЗК" щодо обов'язкового викупу акцій, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі №904/529/19.

25.05.2020 від АТ "ПІВДГЗК" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач зазначає про те, що 23.01.2020 Господарським судом Дніпропетровської області за результатами розгляду справи №904/5230/19, за позовом акціонера AT "ПІВДГЗК" ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по виплаті дивідендів, винесено рішення, відповідно до якого акціонеру AT "ПІВДГЗК" в задоволенні позовних вимог відмовлено, рішення набрало законної сили. Підставою звернення акціонера AT "ПІВДГЗК" ОСОБА_4 до суду стало порушення AT "ПІВДГЗК" ч.2 ст. 116 ЦК України, а саме не здійснення останнім на його користь виплати дивідендів на умовах, та в строк відповідно до прийнятого рішення від 19.07.2019.

Зазначеним рішенням суду по справі №904/5230/19 встановлені обставини, відносно наявності зобов'язань AT "ПІВДГЗК" щодо обов'язкового викупу акцій, внаслідок звернень акціонерів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 .. Компанії Lanebrook Limited з відповідними вимогами, що має наслідком заборону виплати дивідендів акціонерам AT "ПІВДГЗК" відповідно до Закону.?

Відповідач зазначає, що дотримання єдності судової практики шляхом забезпечення однакового застосування норм права є основою правової держави та робить можливим реалізацію принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Апелянт посилається на ст. 75 ГПК України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а рішення по справі №904/5230/19 є таким, що набрало законної сили.

AT "ПІВДГЗК" ніяким чином не ухиляється від свого обов'язку щодо виплати дивідендів акціонерам товариства, а лише діє відповідно до норм чинного законодавства України, положення якого унеможливлюють виконання таких виплат з боку емітента до моменту виконання AT "ПІВДГЗК" зобов'язань щодо обов'язкового викупу простих іменних акцій, який станом на дату подання пояснень, не здійснено.

Таким чином, на думку AT "ПІВДГЗК", вказані обставини суттєво впливають на об'єктивний розгляд справи №904/529/19 оскільки предметом позовних вимог Компанії ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД до AT "ПІВДГЗК", є саме стягнення заборгованості по виплаті дивідендів, яка не може бути виплачена відповідно до прямої заборони, встановленої положеннями Закону України "Про акціонерні товариства", що також знайшло своє відображення у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 у справі №904/5230/19, тобто станом на день подання цих пояснень - підстави для задоволення позовних вимог по справі №904/529/19 відсутні, так як дії AT "ПІВДГЗК" щодо тимчасової невиплати дивідендів у повній мірі кореспондуються із положеннями чинного законодавства України та є абсолютно правомірними.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) подала відзив на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а доводи та вимоги апеляційної скарги безпідставними та недоведеними.

Позивач вважає, що судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів було правильно та однозначно встановлено, що PRIMECAP SECURITIES LTD станом на 07.07.2018 (дату складення переліку осіб, які мають право на виплату дивідендів на підставі рішення загальних зборів ПАТ "ПІВДГЗК" від 21.06.2018 про виплату дивідендів) було акціонером ПАТ "ПІВДГЗК", а отже як власник 20 680 000 штук акцій ПАТ "ПІВДГЗК" мало право на отримання дивідендів в розмірі 129 319 919,08 грн, які мали бути виплачені протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, тобто до 21.12.2018.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Позивач зазначає, що Закон України "Про акціонерні товариства" встановлює єдину умову для виплати дивідендів - наявність у особи статусу акціонера на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, а та обставина, що PRIMECAP SECURITIES LTD станом на 07.07.2018 року було акціонером ПАТ "ПІВДГЗК" підтверджується:

- випискою з рахунка в цінних паперах, що видана депозитарною установою, оригінал якої надавався ПАТ "ПІВДГЗК" разом із заявою про виплату дивідендів, копія надана в матеріали справи разом із позовною заявою;

- реєстром власників іменних цінних паперів станом на 07.07.2018 року, який сформовано депозитарною установою ПАТ "ПІВДГЗК" для цілей виплати дивідендів, копія якого надана у матеріали справи відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.

Жодних інших вимог та обов'язків PRIMECAP SECURITIES LTD для отримання дивідендів законодавством не передбачено.

PRIMECAP SECURITIES LTD зазначає, що направило ПАТ "ПІВДГЗК" заяву про виплату дивідендів, в якій вказало всі реквізити, необхідні для перерахування дивідендів, та надало документи, які підтверджують повноваження директора PRIMECAP SECURITIES LTD, банківські реквізити та право власності на акції ПАТ "ПІВДГЗК", у зв'язку з чим, позивач вважає, що у ПАТ "ПІВДГЗК" був наявний безумовний обов'язок з виплати дивідендів позивачу та були всі необхідні дані та документи для виконання свого законодавчо встановленого обов'язку щодо виплати дивідендів.

Позивач погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у законодавчо визначений строк ПАТ "ПІВДГЗК" свої обов'язки із виплати дивідендів позивачу не виконало. При чому, позивач зазначає, що у відповідача були відсутні законні підстави та технічні перепони, які б унеможливлювали виплату дивідендів, а відповідно, така невиплата була обумовлена виключно незаконною бездіяльністю відповідача.

Також позивач вважає, що суд першої інстанції, дослідивши норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, дійшов до єдино можливого і правильного висновку про те, що правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому до цих правовідносин застосовуються положення статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17.

Щодо тверджень AT "ПІВДГЗК" про належність компанії PRIMECAP SECURITIES LTD до якоїсь "групи Приват", позивач зазначає, що по-перше, жодним чином не надає право ПАТ "ПІВДГЗК" ухилятися від обов'язку з виплати дивідендів, а по-друге, є нічим не підтвердженим припущенням, що не відповідає дійсності, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції, жодних доказів таких тверджень відповідач не надав, що свідчить про те, що вони не відповідають дійсності, та є намаганням відповідача ввести суд в оману з метою невиконання своїх зобов'язань як емітента.

Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD є самостійною юридичною особою, яка самостійно здійснює свою діяльність, реалізовує власні права, несе обов'язки та відповідає за власними зобов'язаннями, активи PRIMECAP SECURITIES LTD не перебувають під жодними арештами, а наявність арештів активів PRIMECAP SECURITIES LTD або інших осіб, які перелічені у відзиві на позов, відповідачем не доведена належними та допустимими доказами, а отже не повинна братися до уваги.

Позивач зазначає, що арешти активів, про які вказує відповідач, якщо і існують поза межами України або навіть на території України, не мають жодного стосунку до позивача та не впливають на обов'язок ПАТ "ПІВДГЗК" виплатити дивіденди акціонеру.

Щодо тверджень відповідача про те, що компанією PRIMECAP SECURITIES LTD в порушення статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та постанов НБУ не надано ПАТ "ПІВДГЗК" документів, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) позивача, та документів на підтвердження здійснення розрахунків за об'єкт інвестиції позивачем, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПАТ "ПІВДГЗК" у правовідносинах із виплати дивідендів не є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, a PRIMECAP SECURITIES LTD як акціонер у правовідносинах із ПАТ "ПІВДГЗК" не є клієнтом, відповідно, PRIMECAP SECURITIES LTD не зобов'язане надавати, а ПАТ "ПІВДГЗК" не має права вимагати від PRIMECAP SECURITIES LTD документів, необхідних для ідентифікації та верифікації клієнта, у тому числі документи, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) PRIMECAP SECURITIES LTD.

Законодавство України не передбачає надання вказаних документів для виплати дивідендів, норми Закону № 1702 не розповсюджуються на правовідносини ПАТ "ПІВДГЗК" та PRIMECAP SECURITIES LTD щодо виплати дивідендів, такі документи ні формально, ні фактично не потрібні були ПАТ "ПІВДГЗК" для здійснення виплати дивідендів та не мають жодного стосунку до такої виплати.

Позивач посилається на те, що разом із заявою про виплату дивідендів PRIMECAP SECURITIES LTD надало ПАТ "ПІВДГЗК" виписку з рахунку в цінних паперах станом на 07.07.2018, що підтверджує право власності PRIMECAP SECURITIES LTD на акції ПАТ "ПІВДГЗК", а також нотаріально засвідчену копію податкового сертифікату резидентства компанії на 2018 рік з перекладом та апостилем; рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "ПІВДГЗК" (протокол б/н від 21.06.2018) про виплату дивідендів акціонерам Товариства за 2013 та 2017 роки наявне у ПАТ "ПІВДГЗК", оскільки приймалося органом управління останнього. Таким чином, позивач вважає, що у ПАТ "ПІВДГЗК" були наявні всі передбачені законодавством документи, необхідні для купівлі іноземної валюти та перерахування акціонеру дивідендів, а жодних додаткових документів або відомостей для здійснення виплати дивідендів ПАТ "ПІВДГЗК" у PRIMECAP SECURITIES LTD, в тому числі, у відповідь на отриману заяву акціонера, не вимагало і за законом не мало права вимагати.

Позивач зазначає, що Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 та від 10.08.2005 № 281 не передбачають надання акціонером-нерезидентом емітенту корпоративних прав/акцій для цілей виплати дивідендів документів на підтвердження здійснення розрахунків за об'єкт інвестиції, як і постанови Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 та від 10.08.2005 № 281 не містять вимоги про надання вказаних документів банку з метою купівлі та переказу іноземної валюти для виплати дивідендів.

Також, позивач зазначає, що постановою Правління НБУ від 15.08.2016 № 369 затверджене Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників, яке передбачає право банку витребувати від клієнта (представника клієнта) або інших осіб (у визначених законодавством випадках) додаткові документи (інформацію), проте постанова Правління НБУ від 15.08.2016 № 369 не містить вимоги про надання акціонером емітенту корпоративних прав/акцій документів на підтвердження здійснення розрахунків за об'єкт інвестиції, як і взагалі не передбачає вимог про надання акціонером емітенту будь-яких документів для виплати дивідендів.

За доводами позивача ПАТ "ПІВДГЗК" не надано суду доказів того, що воно зверталося до банку з платіжним документом на виплату дивідендів позивачеві, а той у свою чергу для здійснення такої виплати вимагав від відповідача надання додаткових документів.

Наведені обставини та норми законодавства, на думку позивача, спростовують твердження апеляційної скарги відповідача про ненадання йому позивачем документів, необхідних для виплати дивідендів та свідчать про наведення відповідачем у відзиві вимог про надання документів, які насправді відсутні у чинному законодавстві України, як і спростовують твердження відповідача про те, що PRIMECAP SECURITIES LTD намагається за допомогою рішення суду самоусунутися від обов'язку розкриття інформації та вивести операцію по виплаті дивідендів за межі дії арештів майна, оскільки жодного обов'язку із розкриття інформації, як і арештів активів PRIMECAP SECURITIES LTD, не існує.

Позивач вважає, що правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому до цих правовідносин застосовуються положення статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, зважаючи на юридичну природу правовідносин між товариством та його акціонерами, на них поширюється дія положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які передбачають сплату боржником на користь кредитора суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17.01.2018 року у справі № 910/11316/17.

Щодо посилань апелянта на пункти 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України щодо обов'язку платника податку при здійсненні виплати доходу нерезиденту утримати з суми такого доходу та перерахувати до бюджету податок за ставкою 15% не обмежує застосування до суми простроченого зобов'язання вимоги ч. 2 статті 625 ЦК України та взагалі не застосовується до спірних правовідносин, позивач зазначає, що господарські суди в межах своїх повноважень та підсудності, визначених ГПК України, не розглядають питання правильності оподаткування доходів сторін спору.

Так, за доводами позивача 14.12.2018 Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD (ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД) направила на адресу ПАТ "ПІВДГЗК" заяву, в якій просило перерахувати нараховані дивіденди, до заяви, зокрема, була додана нотаріально засвідчена копія податкового сертифікату резидентства компанії на 2018 рік у Республіці Кіпр з перекладом та апостилем, а між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр укладена та ратифікована Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, пункт 10 якої передбачає оподаткування дивідендів, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, у цій іншій Державі. Отже, позивач зазначає, що є податковим резидентом Республіки Кіпр, про що відповідачу було надане належне документальне підтвердження, і відповідач при виплаті дивідендів має керуватися умовами вказаної Конвенції, яка звільняє його від обов'язку з утримання та сплати податку з доходу позивача. На момент фактичної виплати такого доходу позивачем буде надана відповідачу відповідна довідка на актуальну дату.

Крім того, позивач посилається на те, що у випадку наявності обов'язку із утримання та сплати податку, пункт 141.4 статті 141 Податкового кодексу України передбачає його утримання та сплату з суми доходу, яка виплачується нерезиденту, у зв'язку з чим, податок утримується та сплачується за рахунок нерезидента, а не з власних коштів особи, яка його виплачує, яка у такому випадку виконує лише посередницьку функцію, а отже вся сума виплати, включаючи і суму податку, яка має бути з неї утримана у передбачених законом випадках, є сумою грошового зобов'язання боржника перед кредитором-нерезидентом, яка у випадку прострочення його виконання підлягає сплаті з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. При цьому, у випадку наявності у боржника обов'язку із утримання та виплати податку, таке утримання має здійснюватися не лише з суми основного боргу, а і з суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат (тобто чим більше нарахована сума виплати, тим більше сума податку), що спростовує припущення відповідача про намагання позивача отримати неправомірну вигоду.

Щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі, позивач вважає, що судом першої інстанції було правильно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні численних клопотань відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на те, що вони не містили передбачених статтями 227,228 ГПК України підстав для зупинення провадження, зокрема, обставин, які б свідчили про наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення інших справ, а зібрані у справі № 904/529/19 докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За доводами позивача, Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 904/529/19 були направлені виключно на безпідставне затягування розгляду справи, а їх задоволення призвело б до грубого порушення права позивача на ефективний захист порушеного права шляхом розгляду спору у межах встановлених законом строків.

Позивач вважає, що п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України, на який посилалося AT "ПІВДГЗК" у своїх клопотаннях, не містить безумовного обов'язку суду зупинити провадження у справі, а передбачає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі лише у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, проте в обґрунтування своїх клопотань відповідач не навів жодних обставин, які існують на сьогоднішній день і мають бути встановлені в межах розгляду інших справ № 904/5488/19, 904/5243/19, 904/5248/19, 904/5247/19, 904/5246/19, 904/5348/19, 904/5350/19, 904/5352/19, а також не пояснив, чому суд у межах розгляду цієї справи № 904/529/19 позбавлений можливості встановити такі обставини справи, а в якості підстави для зупинення провадження відповідач наводить лише власне суб'єктивне припущення щодо можливості настання в майбутньому обставини у вигляді рішення суду про задоволення позовів у наведених справах, які можуть вплинути на розгляд справи № 904/529/19.

Отже, на думку позивача, обставинами, які на думку відповідача обумовлюють об'єктивну неможливість розгляду даної справи, виступають не обставини інших справ як такі, а самі по собі судові рішення у таких справах, яких на час розгляду справи № 904/529/19 не існувало, а отже вони навіть теоретично не могли вплинути на розгляд цієї справи. Для таких випадків, як зазначає позивач, на які посилався відповідач у клопотаннях, законодавець у главі 3 розділу IV ГПК України передбачив спеціальний порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Таким чином, наведені відповідачем у клопотаннях про зупинення провадження обставини не існували на час розгляду справи та не є за законом підставою для зупинення провадження у справі № 904/529/19, що правильно встановив суд першої інстанції.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, позивач вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача є необгрунтованими та законодавчо безпідставними.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/529/19.

Вказаною ухвалою повідомлено, що у зв'язку з встановленням тимчасово на період з 18 березня по 24 квітня 2020 року особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", враховуючи рекомендації Ради суддів України викладені у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 1 від 16.03.2020 судове засідання для розгляду справи буде призначено додатково ухвалою суду, яку буде направлено на адресу сторін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2020 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/529/19 призначено в судове засідання на 22.06.2020 о 16:20 год.

В судовому засіданні 22.06.2020 оголошено перерву в судове засідання до 06.07.2020 о 15:00 год.

06.07.2020 до Центрального апеляційного господарського суду представником Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD подано клопотання про відкладення судового розгляду, у зв'язку з тим, що 02.07.2020 PRIMECAP SECURITIES LTD від відповідача отримана інформація, що АТ "ПІВДГЗК" перерахувало на рахунок позивача частину заборгованості, стягнення якої є предметом розгляду у справі № 904/529/19. Наразі грошові кошти, перераховані АТ "ПІВДГЗК", на рахунок PRIMECAP SECURITIES LTD не зараховані. Представниками Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD перевіряється інформація відповідача щодо перерахування коштів, а також узгоджуються з представниками Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" суми та строки сплати іншої частини заборгованості.

06.07.2020 до Центрального апеляційного господарського суду представником Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що станом на час подання клопотання відповідач виплачує заборгованість за дивідендами на рахунок Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 клопотання представника Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD (Праймкеп Секьюрітіс ЛТД) та клопотання представника Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відкладення судового розгляду у справі №904/529/19 задоволено; розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання до 10.08.2020 о 10:00 год.

В судовому засіданні 10.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

21.06.2018 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (ПАТ "ПІВДГЗК") на збори, зокрема, винесено наступні питання (а.с. 194 т.5):

- питання № 6: "Прийняття рішення про розподіл прибутку товариства";

- питання № 7: "Прийняття рішення про виплату дивідендів акціонерам Товариства за 2013 та 2017 роки, затвердження розміру дивідендів за простими акціями товариства, а також визначення строку, порядку та способу виплати дивідендів".

По шостому питанню порядку денного вирішено:

частину нерозподіленого прибутку Товариства за 2013, 2017 роки в сумі 9 947 478 528,55 грн направити на виплату дивідендів за простими акціями Товариства, а саме:

- частину чистого прибутку, отриманого Товариством за результатами діяльності у 2013 році у сумі 1 341 903 564,21 грн;

- частину чистого прибутку, отриманого Товариством за результатами діяльності в 2017 році у сумі 8 605 574 964,34 грн.

Рішення набирає чинності з моменту складення протоколу про підсумки голосування на позачергових загальних зборах.

По сьомому питанню порядку денного вирішено:

1. Здійснити виплату дивідендів акціонерам Товариства за 2013 та 2017 роки із розрахунку 6,253381 грн на одну просту акцію, в тому числі: 0,843574 грн за 2013 рік, 5,409807 грн за 2017 рік.

2. Визначити, що дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати встановлює Наглядова рада Товариства.

3. Встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам Товариства.

Рішення набирає чинності з моменту складення протоколу про підсумки голосування на позачергових загальних зборах

Відповідно до витягу з протоколу № 135/2018 засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (ПАТ "ПІВДГЗК") від 21.06.2018 (а.с. 195-197 т.5), на засіданні були присутні 2 члени Наглядової ради:

- Голова Наглядової ради - ОСОБА_12 ;

- член Наглядової ради: ОСОБА_13 , представник акціонера - Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг".

Порядок денний - про встановлення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строку їх виплати.

Після розгляду та обговорення питання порядку денного вирішили:

- встановити дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 07.07.2018;

- встановити, що датою початку строку виплати дивідендів є 11 липня 2018 року, а виплата дивідендів повинна бути здійснена у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами акціонерів Товариства рішення про виплату дивідендів;

- затвердити наступний порядок виплати дивідендів акціонерам Товариства:

дивіденди виплачуються в грошовій формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам згідно з переліком осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеним станом на 07 липня 2018 року, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складання переліку.

З метою захисту прав акціонерів та уникнення неефективних витрат Товариства в процесі виплати дивідендів здійснювати їх виплату шляхом переказу відповідних сум коштів усім акціонерам, визначеним у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів на грошові рахунки акціонерів та/або шляхом поштових переказів на адреси акціонерів після актуалізації (уточнення) необхідної інформації особами, які мають право на отримання дивідендів протягом року, що встановлений Наглядовою радою Товариства для виплати дивідендів.

Уточнення інформації щодо грошових рахунків та/або поштових адрес акціонерами відбувається шляхом надання на адресу Товариства заяви із зазначенням реквізитів для виплати дивідендів.

Акціонерам - юридичним та фізичним особам, що є нерезидентами України, дивіденди виплачуються в іноземній валюті - доларах США, на підставі письмового звернення акціонера на їх грошові рахунки, банківські реквізити яких зазначені в письмовій заяві акціонера, за офіційним курсом Національного банку України долара США до гривні на 00-00 годин дати здійснення виплати дивідендів та/або в національній валюті, на підставі письмового звернення акціонера, на інвестиційний рахунок, банківські реквізити якого зазначені в письмовій заяві акціонера.

Виплата дивідендів акціонерам - юридичним та фізичним особам, що є нерезидентами України, в іноземній валюті буде здійснюватися з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

На підставі письмового звернення акціонера - нерезидента України виплата дивідендів йому може бути здійснена в іншій валюті, при цьому сума до виплати в такій валюті буде визначатися у зазначеному вище порядку, з урахуванням офіційного курсу Національного банку України відповідної валюти на дату платежу, на грошовий рахунок, банківські реквізити якого зазначені в заяві акціонера.

"За" проголосувало - 2 голоси (100 %), "проти" - 0 голосів. Всього - 2 голоси (100%), рішення прийняте.

На офіційному сайті ПАТ "ПІВДГЗК" опубліковано Повідомлення (а.с.90, т.1), в якому зазначено, що позачерговими загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (ПАТ "ПІВДГЗК"), що відбулися 21.06.2018 прийнято рішення (протокол № б/н від 21.06.2018) про виплату дивідендів акціонерам Товариства за 2013 та 2017 роки. Розмір дивідендів, що підлягають виплаті акціонерам Товариства відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "ПІВДГЗК" складає 9 947 478 528,55грн, що складає 6,253381 грн із розрахунку на одну просту акцію.

Рішенням Наглядової ради ПАТ "ПІВДГЗК" (протокол засідання Наглядової ради Товариства № 135/2018 від 21.06.2018) визначена дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки виплати дивідендів акціонерам Товариства, а саме:

- дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 07 липня 2018 року;

- строк виплати дивідендів - датою початку строку виплати дивідендів є 11 липня 2018 року, а виплата дивідендів повинна бути здійснена у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами акціонерів Товариства рішення про виплату дивідендів;

- спосіб виплати дивідендів - безпосередньо акціонерам;

- порядок виплати дивідендів - дивіденди виплачуються в грошовій формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам, згідно з переліком осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеним станом на 07 липня 2018 року, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складання переліку.

В розділі повідомлення "Відомості про прийняття рішення про виплату дивідендів" в графі Дата вчинення дії значиться 21.06.2018, в графі "Розмір дивідендів, що підлягають виплаті" - 9 947 478 528,55 грн, в графі "Строк виплати дивідендів" - 11.07.2018-21.12.2018, спосіб виплати дивідендів - "безпосередньо акціонерам".

Повідомлення підписано 22.06.2018 генеральним директором Товариства ОСОБА_14 , який підтверджує ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії .

Відповідно до обмеженої виписки про стан рахунку в цінних паперах на 07.07.2018 Депозитарної установи ТОВ "Кастодіан Гарант" (вих. № 13-12/01 від 13.12.2018) (а.с.123, т.1) щодо Депонента Праймкеп Секьюрітіс ЛТД станом на дату проведення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ "ПІВДГЗК" та на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів від ПАТ "ПІВДГЗК", Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD є акціонером Товариства.

В обмеженій виписці про стан рахунку в цінних паперах на 07.07.2018 щодо Депонента Праймкеп Секьюрітіс ЛТД в графі "Вид, тип, форма випуску цінних паперів, серія" зазначено - акції; іменні прості; бездокументарна; в графі "Номінальна вартість одного ЦП" - 0,25 грн; в графі "Балансовий рахунок*" - 410000; в графі "Кількість ЦП" - 20680000 шт.; в графі "Загальна номінальна вартість" - 5 170 000,00 грн; в графі "Частка у СК" - 0,9647 %.

Зазначена обмежена виписка видана начальником відділу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант" - Бровко І.В.

14.12.2018 Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD направила на адресу ПАТ "ПІВДГЗК" заяву, відповідно до якої ОСОБА_15 , що діє на підставі Спеціальної довіреності від 10.12.2018 від імені PRIMECAP SECURITIES LTD/ ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД, реєстраційний номер 366185, місцезнаходження: Arch. Makariou II, 1st floor, 3021, Limassol, Cyprus/Apx. Макаріу ІІІ, 113, 1-й поверх, 3021, Лімассол, Кіпр, як акціонера ПАТ "ПІВДГЗК", відповідно до прийнятого Загальними зборами акціонерів рішення від 21.06.2018 про виплату дивідендів акціонерам Товариства, просило перерахувати нараховані дивіденди, пропорційно кількості належних акцій банківським переказом за зазначеними в заяві реквізитами.

В заяві вказані відомості про Компанію PRIMECAP SECURITIES LTD (адреса, реєстраційний номер) та реквізити банківського рахунку компанії для перерахування дивідендів.

Направлення зазначеної заяви Компанією PRIMECAP SECURITIES LTD на адресу ПАТ "ПІВДГЗК" підтверджується поштовою накладною відділення поштового зв'язку № 4904410618371 та фіскальним чеком (а.с. 129 т. 1).

Відповідно до опису вкладення у ціний лист Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD направила на адресу ПАТ "ПІВДГЗК" (50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область):

- заяву від 13.12.2018;

- копію паспорта та індивідуальний податковий номер ОСОБА_15 ;

- нотаріально засвідчену копію сертифікату про реєстрацію компанії в Республіці Кіпр, виданий 14.12.2017, копія засвідчена 19.12.2017;

- нотаріально засвідчену копію сертифікату про гарний стан компанії, виданий 11.12.2018, копія засвідчена 13.12.2018;

- нотаріально засвідчену копію сертифікату про директора компанії, виданий 14.12.2017, копія засвідчена 19.12.2017;

- нотаріально засвідчену копію Статуту компанії, скріпленого аффідевітом та апостилем від 21.02.2017, копія засвідчена 14.04.2017;

- нотаріально засвідчену копію Сертифікату про акціонерів компанії, виданий 14.12.2017, копія засвідчена 14.11.2017;

- нотаріально засвідчену копію Довідки з банку про реквізити рахунку компанії, виданий 18.12.2017, копія засвідчена 20.12.2017;

- нотаріально засвідчену копію Податкового сертифікату резидентства компанії на 2018 рік, виданий 22.06.2018, копія засвідчена 14.11.2018;

- нотаріально засвідчену копію Виписки з рахунку в цінних паперах депозитарної установи ТОВ "Кастодіан Гарант" від 13.12.2018, яка підтверджує наявність акцій ПАТ "ПІВДГЗК" у власності ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД станом на 07.07.2018;

- нотаріально засвідчену копію Спеціальної довіреності від ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД на громадянина ОСОБА_15 видана 10.12.2018, копія засвідчена 13.12.2018.

Всі зазначені в описі вкладення в цінний лист документи містяться в матеріалах справи (а.с. 91-127 т.1) та мають переклад з апостилем.

Відповіді на заяву про перерахування нарахованих дивідендів на рахунок позивача матеріали справи не містять.

В подальшому Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD направила на адресу ПАТ "ПІВДГЗК" лист (вих № б/н від 21.01.2019) (а.с. 131 т. 1), в якому просило Товариство направити на адресу для листування наступні документи:

- належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ "ПІВДГЗК", які відбулися 21.06.2018;

- належним чином засвідчену копію протоколу засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "ПІВДГЗК" № 135/2018 від 21.06.2018;

- витяг з Переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів від ПАТ "ПІВДГЗК", складеного станом на 07.07.2018 в частині PRIMECAP SECURITIES LTD (ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД).

Направлення зазначеного листа на адресу ПАТ "ПІВДГЗК" підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 133 т.1) та фіскальним чеком (а.с. 132 т.1).

28.01.2019 (вих. № 52-16/53) ПАТ "ПІВДГЗК" направило на адресу PRIMECAP SECURITIES LTD (ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД) відповідь на лист від 21.01.2019 (а.с. 139-140 т.1), в якому повідомляло про те, що згідно з ч. 1 ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених пунктами 1-3, 5-11, 13, 14, 16-23 ч. 1 ст. 77 цього закону. Відповідно до п. 17.4. Статуту ПАТ "ПІВДГЗК", письмова вимога акціонера про надання інформації повинна містити, зокрема, такі відомості:

- прізвище, ім'я, по-батькові - для фізичної особи;

- повна назва та код за ЄДРПОУ - для юридичної особи;

- кількість і тип акцій, якими він володіє, та відсоток у Статуному капіталі;

- номер рахунку в цінних паперах у депозитарній установі;

- зміст запиту;

- адреса, за якою має бути надана відповідь;

- підпис.

При цьому, у листі PRIMECAP SECURITIES LTD відсутня інформація щодо кількості та типу акцій, якими володіє акціонер, відсотку у Статутному капіталі, та щодо номеру рахунку в цінних паперах, у депозитарній установі. Крім того, згідно з ч.2 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України", документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. З огляду на вищевикладене, оскільки до листа PRIMECAP SECURITIES LTD не додано документ, який підтверджує факт володіння цінними паперами Товариства, станом на дату складання вказаного листа, у ПАТ "ПІВДГЗК" відсутні правові підстави для надання інформації або документів.

В матеріалах справи міститься заява про відвід судді (а.с. 198-202 т.4), в якій зокрема, відповідач зазначив про те, що 18.10.2019 позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ "ПІВДГЗК" було прийнято рішення про зміну організаційно-правової форми ПАТ "ПІВДГЗК" з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а також змінено найменування на Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", скорочено АТ "ПІВДГЗК", відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.10.2019

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлений рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "ПІВДГЗК" від 21.06.2018 строк дивіденди Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD не виплатив.

Предметом спору у даній справі є вимога Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ПІВДГЗК" заборгованості з виплати дивідендів у розмірі 129 319 919,08 грн.; трьох відсотків річних за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 включно у розмірі 3 656 387,85 грн.; інфляційних втрат за період січень - листопад 2019 року включно в розмірі 5 511 936,79 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог апеляційної скарги АТ "ПІВДГЗК" просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії PRIMECAP SECURITIES LTD до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України).

Статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити учаснику товариства відповідну суму коштів у строк, визначений статутом чи загальними зборами.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Як встановлено судом першої інстанції, рішення про виплату дивідендів було прийнято 21.06.2018. З урахуванням вищенаведеного (що виплата дивідендів здійснюється на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів), строк виплати дивідендів є таким, що настав 21.12.2018.

Між тим, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у встановлений строк, відповідач свої зобов'язання не виконав, доказів виплати дивідендів позивачу у розмірі 129 319 919,08 грн до суду першої інстатнції не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Станом на дату розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем доказів виплати позивачу дивідендів за 2013, 2017 роки не надано.

Як правильно зазначено судом першої інстанції ні в ст. 117 ЦК України, ні в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", ні в ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства" не закріплено такого обов'язку акціонера як висувати до емітента письмову вимогу в разі наявності бажання отримати нараховані дивіденди, а з моменту прийняття рішення загальними зборами, виплата дивідендів акціонеру стає обов'язком цього товариства, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера.

Щодо вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 включно у розмірі 3 656 387,85 грн; інфляційних втрат за період січень - листопад 2019 року включно в розмірі 5 511 936,79 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правова природа 3% річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як судом першої так і судом апеляційної інстанції було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку заявлених ним вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відповідно до якого розрахунок здійснено правильно, у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за період з 22.12.2018 по 30.11.2019 включно у розмірі 3 656 387,85 грн; інфляційних втрат за період з січня по листопад 2019 року включно в розмірі 5 511 936,79 грн підлягає задоволенню повністю.

Щодо доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

22.06.2020 від АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про закриття провадження через відстуність предмета спору, відповідно до якої апелянт просив задовольнити заяву АТ "ПІВДГЗК" про закриття провадження у справі № 904/529/19 у сумі 138 488 243,72 грн та закрити провадження в цій частині. Зазначена заява мотивована тим, що AT "ПІВДГЗК" 18.06.2020 здійснило оплату грошових коштів відповідно до рішення, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 18.06.2020 № 9661592, № 9661593, № 9661594. Апелянт зазначає, що Компанія PRIMECAP SECURITIES LTD є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, зареєстрована та є податковим резидентом Республіки Кіпр з податковим ідентифікаційним кодом 10366185В, що підтверджується податковим сертифікатом резидентства компанії в Республіці Кіпр за 2020 рік. А отже при виплаті доходів на користь компанії PRIMECAP SECURITIES LTD відповідач керувався нормами Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка ратифікована Україною та набрала чинності 07.08.2013, відповідно до ст. 10 якої дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 % від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро.

b) 10 % від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Статтею 11 Конвенції встановлено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Порядок оподаткування інших доходів, відмінних від дивідендів та процентів, встановлений статтею 20 Конвенції, яка передбачає, що види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їхнього виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в першій згаданій Державі.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що при виплаті грошових коштів на користь PRIMECAP SECURITIES LTD AT "ПІВДГЗК" застосовано положення статті 103 Податкового кодексу України та норми статей 10, 11, 20 Конвенції відносно виплачуваних доходів у вигляді дивідендів, 3% та інфляційних втрат. Зокрема, при виплаті AT "ПІВДГЗК" грошових коштів на користь PRIMECAP SECURITIES LTD платник утримав та сплатив до бюджету податок з доходів нерезидентів за наступними ставками:

- 10 % від виплачуваної суми дивідендів;

- 5 % від виплачуваної суми 3% річних.

Апелянт посилається на те, що оподаткування інших доходів у вигляді інфляційних втрат буде здійснено в Республіці Кіпр, а вказані дії AT "ПІВДГЗК" як податкового агента у даному випадку вважає абсолютно правомірними, такими, що кореспондуються із положеннями Податкового кодексу України та Конвенції та не оскаржуються компанією PRIMECAP SECURITIES LTD.

Крім того, за доводами апелянта, позивач по справі направив на адресу AT "ПІВДГЗК" лист від 03.06.2020 за підписом уповноваженої особи, в якому зазначає саме про такий порядок оподаткування, а на день подання заяви про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору між сторонами вирішується питання щодо оплати витрат понесених PRIMECAP SECURITIES LTD у зв'язку із оплатою судового збору. Із викладеного, на думку апелянта вбачається, що AT "ПІВДГЗК" частково виконано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 по справі №904/529/19, тобто предмет спору по справі №904/529/19 в сумі 138 488 243,72 грн відсутній, а провадження підлягає закриттю на підставі ст. 231 ГПК України. Апелянт також зазначив, що копія зазначеної заяви з додатками вручена представнику позивача нарочно, про що останнім не заперечується.

06.07.2020 до суду апеляційної інстанції від AT "ПІВДГЗК" надійшли доповнення до заяви про закриття провадження через відсутність предмету спору, мотивовані тим, що під час розгляду вказаної заяви, судом апеляційної інстанції було зазначено, що закриття провадження з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України не входить до компетенції суду апеляційної інстанції і запропоновано AT "ПІВДГЗК" надати до суду на наступне судове засідання, яке призначено на 06.07.2020 на 15:30 год., клопотання про відмову від апеляційної скарги, що на підставі п.1 ч. 1 ст. 264 ГПК України буде підставою для закриття апеляційного провадження, проте AT "ПІВДГЗК" вважає, що вказане протирічить положенням Господарського процесуального законодавства України, у зв'язку із наступним.

Так, посилаючись на правові висновки судової палати Верховного Суду про розгляд справ про банкрутство від 01.01.2020, апелянт зазначає, що у разі застосування до спірних правовідносин положень ст. 264 ГПК, наслідком буде закриття апеляційного провадження і залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/529/19 без змін.

При цьому, на думку апелянта, єдиним правильним та допустимим наслідком розгляду даної справи, з урахуванням сплати відповідачем суми заборгованості на користь позивача, що останнім не заперечується, є закриття провадження у справі через відсутність предмету спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Зазначена норма є загальною і підлягає застосуванню господарськими судами різних інстанцій, про що свідчить наведена судова практика.

Також, апелянт посилається на ст. 278 ГПК України, яка встановлює, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Відповідно, на думку апелянта, твердження Центрального апеляційного господарського суду відносно того, що застосування положень ст. 231 ГПК України неможливе судом апеляційної інстанції не відповідає положенням ГПК України.

Крім того, апелянт зазначив і про те, що сплачені позивачу 18.06.2020 грошові кошти по даній справі по технічним причинам 23.06.2020 повернулися на розрахунковий рахунок AT "ПІВДГЗК" та після повторної оплати 24.06.2020 кошти також по технічним причинам повернуті AT "ПІВДГЗК", у зв'язку з чим, 02,07.2020 AT "ПІВДГЗК" проведено оплату суми заборгованості за дивідендами у розмірі 3 794 846,01 Євро по курсу станом на день проведення оплати (платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №6370599 від 02.07.2020). Враховуючи зазначене, АT "ПІВДГЗК" вважає, що станом на день подання доповнення до заяви про закриття провадження через відсутність предмету спору частково виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 по справі №904/529/19, тобто предмет спору по справі №904/529/19 в сумі 129 319 919,08 грн відсутній, а провадження підлягає закриттю на підставі ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", на підставі рішення про виплату дивідендів акціонерам товариства за 2013 та 2017 роки, на користь позивача відповідної суми дивідендів.

Між тим, виникнення на стадії апеляційного провадження нових обставин (виплата дивідендів повністю/частково) не може бути підставою для скасування на підставі ч. 2 ст. 231 ГПК України законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, оскільки зазначене суперечить закріпленим в статті 269 ГПК України нормам щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (ч.2 ст.274 Господарського процесуального кодексу України).

Події, на які посилається заявник у клопотанні про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України мали місце вже після ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом, а у заявленому клопотанні відповідач не просить визнати нечинним оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а просить його скасувати.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 25.07.2019 по справі № 916/144/18, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у зазначеній апелянтом постанові касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди від 31.12.2018, оскільки зазначений договір постановою Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №916/23/18 вже було визнано недійсним, тоді як у справі №904/529/19 мове йде про законність судового рішення, на виконання якого на стадії його перегляду в апеляційному порядку відповідачем були вчинені дії, направлені на його виконання та часткова сплата відповідачем заявленого позивачем до стягнення боргу.

При цьому, здійснивши часткову оплату заявленої позивачем до стягнення суми боргу, відповідач фактично визнав правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, що також встановлено і судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення у даній справі.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України через відсутність предмету спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі № 904/529/19 без змін, оскільки на момент його винесення судом першої інстанції, з урахуванням зазначених вище обставин справи, заборгованість відповідача перед позивачем щодо виплати дивідендів існувала та судом першої інстанції була надана належна оцінка усім обставинам даної справи у їх сукупності. Відповідно, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Щодо клопотання АТ "ПІВДГЗК" про зупинення провадження у справі, представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2020 зазначив про те, що це клопотання вже є неактуальним та просив його не розглядати.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції залишає клопотання АТ "ПІВДГЗК" про зупинення провадження у справі № 904/529/19 без розгляду.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення (ухвалу) без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були дотримані.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/529/19 грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", наведені в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/529/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі №904/529/19 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.08.2020

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко