№707/173/17
1-кп/707/14/20
13 серпня 2020 року м.Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
представників потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12014250270001024 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 , 31.08.2014 року близько 18:00 години, перебуваючи поблизу будинку №3 по вулиці Перемоги в с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, за раптово виниклого конфлікту з потерпілим ОСОБА_4 , умисно (усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій), наніс ОСОБА_4 два удари кулаком по обличчю, від яких він впав на землю після чого знову наніс ОСОБА_4 близько 10 ударів ногою по тулубу в лівий та правий бік, та один удар в грудну клітку, чи спричинив ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді синця правої скронево-лобної ділянки, садна та набряку м'яких тканин проекції грудини, садна проекції лівої лопатки, які відповідно до висновку експерта №04-01/35 від 03.10.2019 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_7 визнається винним за ч. 1 ст. 125 КК України, так як він умисно спричинив легке тілесне ушкодження потерпілому.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показів обвинуваченого, потерпілого, свідка, експертів та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні документах.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину не визнав, та пояснив, що 31.08.2014 року близько 18:00 години, він із своїм товаришем ОСОБА_9 їхали на автомобілі КАМАЗ, за кермом перебував ОСОБА_9 . Поблизу будинку №3 по вулиці Перемоги в с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, на дорогу вискочив потерпілий ОСОБА_4 і почав кричати, що автомобіль обірвав йому якусь шлангу. Мізін зупинив автомобіль вийшов із нього і вступив в конфлікт з ОСОБА_4 в ході якого наніс останньому декілька ударів. Він - ОСОБА_7 в конфлікт не вступав, а навпаки забрав ОСОБА_9 і вони поїхали по своїм справам. Вважає, що ОСОБА_4 обмовляє його з метою отримання коштів. Цивільний позов не визнав з підстав викладених у відзиві.
У зв'язку з закінченням строків давності, притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України, судом роз'яснено обвинуваченому право заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, однак ОСОБА_7 відмовився від такого права, пояснивши, що він вважає себе невинуватим у скоєнні злочину і наполягав на проведенні повного розгляду справи.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 31.08.2014 року близько 18:00 години, перебуваючи поблизу будинку №3 по вулиці Перемоги в с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, він поливав свій город, в цей час по дорозі проїжджав автомобіль КАМАЗ, який зірвав йому шлангу. На його зауваження з автомобіля вийшов ОСОБА_7 та почав наносити йому удари кулаками, поваливши на землю продовжив його бити ногами. Крім того потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду, що йому були нанесені ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, тому він не погоджується із зміненим прокурором обвинуваченням і підтримує пред'явлене раніше за ст.122 ч. 1 КК України. Цивільний позов просив задовольнити в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_10 пояснив суду, що десь восени 2014 року він повертався додому і поблизу будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_4 , побачив вантажний автомобіль, біля нього стояли ОСОБА_4 , ОСОБА_11 і розмовляли, потім ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_4 і він упав, а ОСОБА_7 наніс йому декілька ударів ногами, сів у автомобіль і поїхав.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12 пояснив суду, що восени 2014 року він працював ортопедом-травматологом Черкаської обласної лікарні, з приводу огляду ОСОБА_4 нічого на даний час не пам'ятає, щодо наданого ним консультативного висновка від 13.10.2014 року, копія якого мається в матеріалах справи пояснив наступне. З Консультативного висновка вбачається, що станом на 13.10.2014 року ним було виявлено у ОСОБА_4 застаріле пошкодження хрящової частини 6-9 ребер зліва. Хрящова частина - це не ребра, вона не ламається, а пошкоджується. Термін «перелом» відноситься до кісток, а на момент огляду ребра були цілі. Оглянувши в судовому засіданні рентген-знімки надані потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_12 пояснив суду, що на даних знімках є ознаки застарілого перелому ребер з правої сторони, однак цей перелом на момент проведення рентгену 02.09.2014 року є вже консолідованим і не міг виникнути 31.08.2014 року, так як період зростання ребер навіть у молодої людини становить 4-6 тижнів, але ніяк не 2 дні.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 пояснив суду, що 01.09.2014-02.09.2014 року ним було проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_4 №1854, в ході якого у останнього мали місце ушкодження у вигляді: забою з набряком, крововиливом та саднами передньої поверхні грудної клітки, садна ділянки лівої лопатки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того експерт пояснив суду, що ним був складений висновок №2385 від 21.11.2014 року, вказаний висновок був проведений на основі наданих медичних документів і відповідно до них у ОСОБА_4 наявні були травми грудної клітки з переломами хрящової частини 6-9 ребер зліва та переломи 4-6 ребер з права і вказані ушкодження у своїй сукупності були віднесені ним до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. При встановленні даних ушкоджень ним бралися висновки травматолога Черкаської ЦРЛ від 15.09.2014 року, а рентген-знімки не досліджувалися.
Станом на 02.09.2014 року він при огляді ОСОБА_4 травм ребер не виявив, а лише були видимі садна та набряк.
На даний час, ознайомившись з висновком лікаря ОСОБА_12 , він погоджується, що дійсно більш ймовірне отримання ОСОБА_4 31.08.2014 року травми хрящової частини ребер зліва, а не переломів ребер справа. Та вважає, що можливо було б доцільно зробити повторну експертизу групою експертів.
Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_14 і ОСОБА_15 кожен окремо пояснили суду, що на підставі ухвали Черкаського районного суду від 22.03.2019 року вони проводили повторну експертизу по матеріалах кримінального провадження та медичних документах на ім'я ОСОБА_4 . Ними був наданий висновок №02-01/4666. Під час проведення експертизи були направлені рентгенограми ОСОБА_4 до Черкаської обласної лікарні і комісією лікарів рентгенологів не було підтверджено наявність переломів 4-6 ребер з права.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 пояснив суду, що він був головою комісії при проведенні комісійної експертизи на встановлення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Комісією експертів встановлено, що станом на 01.09.2014 року у ОСОБА_4 були наявні тілесні ушкодження Легкого ступеня тяжкості. Переломи ребер не підтверджено. Від проходження комп'ютерної томографії ОСОБА_4 відмовився.
В цілому, даючи оцінку вказаним показам свідка, експертів, суд вважає, що вони є достовірними. При цьому суд виходить з того, що покази судом отримані в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав свідка, експерта Свідки були допитані в судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Тобто п. п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини - порушено не було. Покази дані свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, однак під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядку ст. 358 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини обвинуваченого, наступні документи ( спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об'єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин):
- акт судово-медичного дослідження/обстеження ОСОБА_4 від 02.09.2014 року №1854, згідно якого у ОСОБА_4 станом на момент огляду наявні тілесні ушкодження, що відносяться до легкого ступеня тяжкості (Т.1, а.с. 63);
- протокол проведення слідчого експерименту від 10.11.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_4 , згідно якого встановлено на підставі показів потерпілого: місце вчинення злочину, поведінку учасників події, механізм спричинення травм, та поведінку обвинуваченого після скоєння злочину (Т.1, а.с. 66-68);
- фототаблиця до протоколу слідчого експерименту від 10.11.2014 року, згідно якої потерпілий вказує як йому були нанесені травми (Т.1, а.с. 69-72);
-протокол проведення слідчого експерименту від 28.02.2015 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_17 , яким встановлено механізм нанесення ударів ОСОБА_18 , кількість ударів, та положення осіб під час конфлікту (Т.1, а.с. 75-77);
-фототаблиця до протоколу проведення слідчого експерименту від 28.02.2015 року, на якій зображено потерпілого ОСОБА_4 та статиста, які відтворюють механізм нанесення травм ОСОБА_7 потерпілому, та положення потерпілого після отриманих травм (Т.1, а.с 78-80);
-
-протокол проведення слідчого експерименту від 26.06.2015 року за участю свідка ОСОБА_10 , згідно якого свідок вказав як невідомий чоловік завдавав удари ОСОБА_4 , зокрема механізм нанесення ударів, кількість ударів, положення учасників події (Т.1, а.с. 83-84);
-фототаблиця до протоколу слідчого експерименту від 26.06.2015 року, на якій зображено свідка та статиста, які відображають механізм нанесення ударів і положення тіла (Т.1, а.с. 85-89);
-висновок експерта №1823 від 20.10.2015 року, згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли виникнути в час та за обставин наведених в протоколі проведення слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_10 від 26.06.2015 року (Т.1, а.с. 90);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.09.2016 року, згідно якого ОСОБА_4 впізнав по фотознімкам особу чоловіка, який 31.08.2014 року наніс йому тілесні ушкодження. Даним чоловіком виявився ОСОБА_7 (Т.1, а.с. 91-93);
-висновок експерта №02-01/466 від 09.07.2019 року, згідно якого комісією лікарів-рентгенологів КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» при вивченні рентгенограм органів грудної клітки ОСОБА_4 від 02.09.2014 року та 15.09.2014 року наявність консолідованих переломів четвертого, п'ятого, шостого ребер справа - не підтверджено (Т.2, а.с. 104-107);
-висновок експерта № 04-01/35 від 03.10.2019 року, згідно якого у ОСОБА_4 , станом на 01.09.2014 року при огляді судово-медичним експертом ОСОБА_13 , мали місце наступні тілесні ушкодження: синець правої скронево-лобної ділянки, садна та набряк мяких тканин проекції грудини, садна проекції лівої лопатки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутим та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Комісією лікарів-рентгенологів КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» при вивченні рентгенограм органів грудної клітки ОСОБА_4 від 02.09.2014 року та 15.09.2014 року наявність консолідованих переломів четвертого, п'ятого, шостого ребер справа - не підтверджено. ОСОБА_4 відмовився від проходження компютерної томографії, для визначення наявності залишкових явищ, що могли бути наслідком травми грудної клітки у вигляді переломів ребер. Отже, враховуючи вищевикладене, діагноз: переломи ребер до уваги не приймається та оцінці за ступенем тяжкості не підлягає. Не виключається можливість виникнення тілесних ушкоджень у вигляді садна та набряку мяких тканин проекції грудини та садна проекції лівої лопатки, виявлених у ОСОБА_4 , під час його огляду від 01.09.2014 року, за обставин вказаних в протоколі слідчого експерименту від 10.11.2014 року. Не виключається можливість виникнення усих тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4 , під час його огляду від 01.09.2014 року, за обставин вказаних у протоколі слідчого експерименту від 28.02.2015 року (Т.2, а.с. 138-149).
Дані докази за свою є належними та допустимим у розумінні норм КПК України.
Порушень вимог ст. 87 КПК України не установлено.
Суд не приймає до уваги висновок експерта № 2385 від 21.11.2014 року, яким встановлено, що у ОСОБА_4 згідно даних наданих медичних документів та його огляду мали місце наступні тілесні ушкодження: травма грудної клітки з переломами хрящової частини 6,7,8,9 ребер зліва та переломами 4,5,6 ребер справа; забій з набряком, крововиливом та саднами передньої поверхні грудної клітки, садна ділянки лівої лопатки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться:
-травма грудної клітки з переломами хрящової частини 6,7,8,9 ребер зліва та переломами 4,5,6 ребер справа - до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я;
-забій з набряком, крововиливом та саднами передньої поверхні грудної клітки, садна ділянки лівої лопатки - до категорії легких тілесних ушкоджень. Не виключається можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 31.08.2014 року за обставин наведених в протоколі слідчого експерименту від 10.11.2014 року проведеного за його участю (Т.1, а.с. 73-74).
Також суд не приймає до уваги висновок додаткової експертизи №421 від 13.03.2015 року, згідно якого у ОСОБА_4 мали місце наступні тілесні ушкодження: травма грудної клітки з переломами хрящової частини 6,7,8,9 ребер зліва та переломами 4,5,6 ребер справа; забій з набряком, крововиливом та саднами передньої поверхні грудної клітки, садна ділянки лівої лопатки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться:
-травма грудної клітки з переломами хрящової частини 6,7,8,9 ребер зліва та переломами 4,5,6 ребер справа - до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я;
-забій з набряком, крововиливом та саднами передньої поверхні грудної клітки, садна ділянки лівої лопатки - до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_4 могли виникнути в час та при обставинах вказаних в протоколі проведення додаткового слідчого експерименту від 28.02.2015 року за його участю. Тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли виникнути внаслідок багаточисленних травматичних дій у вигляді ударів на які вказує ОСОБА_4 . Виникнення всіх тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 внаслідок падіння з положення стоячи - малоймовірно (Т.1, а.с. 81-82);
Дані висновки суд вважає неналежними доказами, оскільки вони суперечать повторній та комісійній експертизам, крім того, експерт, який їх виконав, ОСОБА_13 , у судовому засіданні пояснив, що ним не була дослідження медична документація в повному обсязі, огляд ренген-знімків не проводився та підтвердив необхідність продення повторної експертизи з урахуванням всієї наявної медичної документації.
За таких обставин суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, встановлених судом і зазначає, що покази надані обвинуваченим у судовому засіданні суперечать встановленим у судовому засіданні обставинам справи та дослідженим доказам.
У Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к зазначено, що у разі зміни прокурором обвинувачення з публічного на приватне суд повинен насамперед виконати загальні вимоги, встановлені статтею 338 КПК. Зокрема, якщо зміна передбачає кваліфікацію дій обвинуваченого як менш тяжкого злочину, головуючий згідно із частиною третьою цієї статті зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі. У цьому випадку потерпілого також необхідно поінформувати щодо особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, у тому числі зумовлених його позицією правових наслідків для провадження.
За таких обставин потерпілий може вільно обрати на власний розсуд один з альтернативно можливих варіантів поведінки: підтримати початково висунуте публічне обвинувачення з кваліфікацією злочину як більш тяжкого; підтримати змінене, тобто приватне обвинувачення; відмовитися від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності; не вчиняти жодних юридично значущих дій.
Підтримання потерпілим будь-якого з обвинувачень - як початкового, так і зміненого, є проявом його позиції про застосування щодо обвинуваченого заходів кримінальної репресії. Відповідна позиція, а також волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності, з яким особа, що зазнала шкоди, зверталася в будь-якій формі до правоохоронних органів і від якого в подальшому не відмовилася, є підставою для продовження кримінального провадження після зміни його форми з публічної на приватну. В означеному випадку суд наділений повноваженнями ухвалити за результатами судового розгляду обвинувальний вирок із кваліфікацією діяння як злочину, визначеному у частині першій статті 477 КПК.
Якщо ж потерпілий ні перед органами досудового розслідування (прокурором), ні перед судом не порушував у будь-який спосіб питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж під час судового розгляду прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення, то така позиція тягне припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК (крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством).
Враховуючи, що прокурором на підставі обвинувального акту від 26.11.2019 року було змінено обвинувачення ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 122 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, і нове обвинувачення пред'явлене за вчинення менш тяжкого кримінального правопорушення, судом було роз'яснено потерпілому його право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав початково висунуте публічне обвинувачення з кваліфікацією злочину як більш тяжкого, що стало підставою для продовження кримінального провадження після зміни його форми з публічної на приватну.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України, так як він умисно спричинив легке тілесне ушкодження ОСОБА_4 .
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає. Зокрема обставини справи, на підставі яких ОСОБА_7 було сформульовано та висунуто перше обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України, і яке продовжував підтримувати потерпілий, не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства. Висновками судово-медичних експертиз №02-01/466 від 09.07.2019 року та № 04-01/35 від 03.10.2019 року спростовується факт отримання потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості, натомість встановлено, що у ОСОБА_4 були наявні легкі тілесні ушкодження. У зв'язку з чим прокурором вірно кваліфіковані дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 67 КК України - є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:
позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання;
досудову доповідь органу пробації, на думку якого, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції для суспільства;
відношення обвинуваченого до вчиненого (відсутність каяття);
ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості;
особливості й обставини вчинення злочину: форму вини (прямий умисел), мотив (неприязні стосунки), мету (змінити поведінку особи, яка оцінюється як негативна), спосіб (нанесення ударів), стадію вчинення (закінчений злочин), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (спричинення легких тілесних ушкоджень);
суспільний інтерес - певна зухвалість обвинуваченого, який будучи молодшим за потерпілого вирішив «повчити» останнього; відсутність будь-яких дій з боку потерпілого, які б могли спровокувати обвинуваченого на бійку, що характеризує ОСОБА_7 як особу, яка має запальний характер і не бажає розв'язувати конфлікт законним шляхом, вчиняючи самосуд;
поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій: ненадання медичної допомоги потерпілому; залишення місця події;
особу обвинуваченого: який не визнаввину у скоєному злочині; раніше не судимий; за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; одруженого, маючого трьох малолітніх дітей; під диспансерним наглядом у КЗ «Черкаський обласний наркологічний диспансер» не перебуває, під «Д» наглядом лікаря-психіатра КЗ «ЧОПНД» не перебуває.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги покази потерпілого, обвинуваченого та свідків, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу.
Визначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, за який передбачене покарання менш суворе ніж обмеження волі і з дати вчинення кримінального правопорушення (31.08.2014 року) пройшло більше двох років, суд вважає за необхідне звільнити обвинуваченого від призначеного основного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
Згідно ч. 1ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Черкаською місцевою прокуратурою заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на користь Черкаської районної державної адміністрації, яка є розпорядником коштів Черкаської центральної районної лікарні коштів, які витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_4 . Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у завданні потерпілому тілесних ушкоджень, внаслідок чого він перебував на лікуванні у Черкаській центральній районній лікарні, перевіривши розрахунок вартості лікування, суд задовольняє цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь Черкаської районної державної адміністрації збитків в розмірі 1007,90 грн.
Від потерпілого надійшла позовна заява в якій він просив стягнути з ОСОБА_7 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 33424,94 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
На думку суду, вказаний позов підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальну шкоду в сумі 2851,72 грн., оскільки саме такий розмір потерпілий підтверджує належними доказами та в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000,00 грн., оскільки саме така сума є співмірною з отриманими ОСОБА_19 моральними стражданнями.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України, у вигляді штрафу, у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Черкаської районної державної адміністрації, яка є розпорядником коштів Черкаської центральної районної лікарні, кошти, які витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_4 в розмірі 1007,90 грн.
Цивільний позов потерпілого задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду розмірі 6000,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 2851,72 грн
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днівз дня проголошення вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1