Справа № 604/10/19
Провадження № 2/604/6/20
03 липня 2020 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого судді Сташківа Н.Б.
при секретарі Стадніцькій З.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію, Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Бунт Я.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10228212 від 24 січня 2014 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та запис про право власності за номером 4383902 (Розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) від 24 січня 2014 року.
Вимоги позову мотивує тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який діяв в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , 15 січня 2002 року було укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусам Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик Анжелою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі № 59. У відповідності до умов даного договору, позивач подарувала ОСОБА_6 , який діяв в інтересах відповідача, житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 56,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Підволочиською державною нотаріальною конторою 23 липня 1993 року по реєстраційному № 1541, зареєстрованому у Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації 09 листопада 1993 року за № 875. Вищевказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0715 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана позивачу на підставі Рішення «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам» від 11 грудня 1997 року.
24 січня 2002 року вказаний в договорі житловий будинок (будинковолодіння) був зареєстрований в Підволочиському районному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 , за реєстровим номером 07.
На підставі договору дарування, відповідач, як власниця житлового будинку у 2009 році звернулася до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області із заявою про передачу безоплатно у власність земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі даної заяви, Скалатською міською радою Підволочиського районну Тернопільської області прийнято рішення № 945 від 18 вересня 2009 року, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
10 грудня 2013 року Рішенням № 753 Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 загальною площею 0,0715 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 6124610500:02:003:0417 в АДРЕСА_1 та передано вказану земельну ділянку безоплатно їй у власність.
У зв'язку з прийнятим рішенням, за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0715 га, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , про що 24 січня 2014 року державним реєстратором Підволочиського районного управління юстиції, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10228212 від 24 січня 2014 року, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 4383902.
Однак, 30 грудня 2016 року Апеляційним судом Тернопільської області у справі № 604/337/15-ц постановлено рішення, яким договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 15 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , діючим в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Матійчик А.В. визнано недійсним, позаяк був укладений під впливом помилки, так як позивач не мала наміру відчужувати за свого життя належний їй будинок.
Оскільки договір дарування в судовому порядку визнано недійсним, правові підстави для володіння житловим будинком з надвірними будівлями загальною площею 56,5 кв.м у ОСОБА_3 відсутні. У зв'язку із цим, державним реєстратором Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області, на підставі звернення ОСОБА_2 , 11 квітня 2018 року внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та зареєстровано за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 56,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 25742413.
Таким чином, житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 56.5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а земельна ділянка, площею 0,0715 га, кадастровий номер 6124610500:02:003:047 ~ цільове призначення - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, а також те, що згідно положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу в разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти, в позасудовому порядку вирішити спір неможливо - позивач просить позов задовольнити.
08 січня 2019 року ухвалою судді Підволочиського районного суду відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
19 листопада 2018 року до суду від відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу. Крім того повідомляють, що відділ державної реєстрації Підволочиської РДА не являється правонаступником реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції.
04 лютого 2019 р. від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому із вимогами позивача не погоджується, вважає їх безпідставними, незаконними, а обставини викладені у позові - суб'єктивними та такими, що не відповідають дійсності, посилаючись на те, що право на земельну ділянку площею 0,0715 га кадастровий номер 6124610500:02:003:0417 цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 у неї виникло на підставі рішення № 753 Скалатської міської ради від 10 грудня 2013 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто право власності на спірну земельну ділянку у неї виникло не через наявність у власності житлового будинку, а відтак у задоволенні позову просить відмовити у зв'язку із відсутністю підстав.
07 березня 2019 року позивач ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, у якому не погоджується із твердженнями відповідача щодо того, що право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 у неї виникло на підставі рішення № 753 Скалатської міської ради від 10 грудня 2013 року, оскільки згідно відповіді на адвокатський запит підставою прийняття рішення № 753 про передачу у власність земельної ділянки була заява відповідача, а також додані до заяви документи, що підтверджували наявність у ОСОБА_3 у власності житлового будинку який розміщувався на спірній земельній ділянці. Враховуючи те, що у відповідача відсутні правові підстави щодо користування житловим будинком, який належить ОСОБА_2 , та саме їй належить право власності на спірну земельну ділянку, відтак державна реєстрація права за ОСОБА_3 підлягає скасуванню. Також просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 , оскільки його права за даним позовом не порушуються, щодо нього відсутні будь які вимоги.
02 квітня 2019 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Головне територіальне управління юстиції в Тернопільській області.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача повторно до суду не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи не подавав, разом із тим у матеріалах справи міститься дві заяви про те, щоб справу розглядати у його відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечив.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилась, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, однак подала відзив на позовну заяву згідно якої проти задоволення позовних вимог заперечила та у його задоволенні просить відмовити.
Треті особи без самостійних вимог відділ державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації, а також головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області в судове засідання повторно не з'явились, проте Підволочиська районна державна адміністрація Тернопільської області, відділ державної реєстрації подали заяву, зокрема відділ державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації повідомили, що не являються правонаступником реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції. При вирішення справи покладаються на думку суду.
Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області надали пояснення, що відповідно до постанови КМУ від 11 лютого 2016 року №99 «Реформування територіальних органів Міністерства юстиції України від 01 березня 2016 року № 572/5 «Про ліквідацію територіальних управлінь юстиції» передбачено ліквідувати як юридичну особу публічного права територіальний орган Міністерства юстиції України - Підволочиське районне управління юстиції. Разом із тим, відповідно до вказаної постанови не передбачено правонаступництва головних територіальних управлінь юстиції в результаті ліквідації районних, міських та міськрайонних управлінь юстиції, функцій з вчинення реєстраційних дій до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не передано.
За вказаних обставин справу слід вирішити на підставі наявних у справі наданих сторонами доказах.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи 15 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який діяв в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусам Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик Анжелою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі № 59.
У відповідності до умов даного договору, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 , житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 56,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Підволочиською державною нотаріальною конторою 23 липня 1993 року по реєстру №1541, зареєстрований в Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації 09 листопада 1993 року за № 875.
10 грудня 2013 року Рішенням № 753 Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 загальною площею 0,0715 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 6124610500:02:003:0417 в АДРЕСА_1 , та передано вказану земельну ділянку безоплатно їй у власність.
Як убачається з витягу про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0715 га, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417 цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , про що, 24 січня 2014 року державним реєстратором Підволочиського районного управління юстиції, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10228212 від 24 січня 2014 року, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 4383902.
30 грудня 2016 року апеляційним судом Тернопільської області у справі № 604/337/15-ц ухвалено рішення, яким визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладений 15 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який діяв в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусам Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик А.В. 15 січня 2002 року.
Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).
Оскільки договір дарування в судовому порядку визнано недійсним, правові підстави для володіння житловим будинком з надвірними будівлями загальною площею 56,5 кв.м у ОСОБА_3 відсутні.
Згідно витягу про реєстрацію права власності від 11 квітня 2018 року внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 56,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 25742413.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розмішені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеній у справі №6-841 цс 16 від 15 травня 2017 року, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість. При застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що в разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно із частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до листа Верховного Суду України «Аналіз практики застосування судами ст. 16 ЦК України» від 01 квітня 2014 року у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру (ч. 2 ст. 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Оскільки між позивачем та останнім володільцем квартири існують речово-правові відносини щодо права на спірну квартиру, то і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування майна (ст. 388 ЦК України).
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Бунт Я.І. право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га кадастровий номер : 6124610500:02:003:0417, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_3 .
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.
Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт.
Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.
Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141, у пункті 41 закріпив, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у спростування позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судового засідання.
Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, беручи до уваги докази, що містяться в матеріалах справи, які протягом розгляду справи не були спростовані відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом скасування рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Бунт Я.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер : 10228212 від 24 січня 2014 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га кадастровий номер : 6124610500:02:003:0417, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_3 та запис про право власності за номером 4383902 від 24 січня 2014 року.
У зв'язку з задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір у сумі 704.60 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 103, 215, 230, 717-719 ЦК України, ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію, Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Бунт Я.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10228212 від 24 січня 2014 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та запис про право власності за номером 4383902 (Розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) від 24 січня 2014 року.
Стягнути з відповідача по справі ОСОБА_3 в користь позивача ОСОБА_2 сплачений та документально підтверджений судовий збір у розмірі 704.60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б.Сташків