Справа № 486/954/19
Провадження № 1-кп/486/30/2020
13 серпня 2020 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
законного представника - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
законного представника потерпілого - ОСОБА_10 ,
представника органу пробації - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області кримінальне провадження внесене 14.12.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150120001081 на підставі обвинувального акту відносно неповнолітнього:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, гр-на України, учня Южноукраїнського професійного ліцею, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,
В листопаді 2018 року, більш точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6 вирішив вчинити крадіжку стипендіальної банківської картки «Приватбанку» належної ОСОБА_9 , з метою викрадення грошових коштів зарахованих на дану картку. Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи мету та ціль незаконного збагачення, ОСОБА_6 , перебуваючи в кімнаті № 208-Б гуртожитку розташованого по пр. Незалежності, 37 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, таємно викрав банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» відкриту на ім'я ОСОБА_9 № НОМЕР_1 , яка знаходилась на тумбочці та в період часу з 28.11.2018 року по 29.11.2018 року здійснив завершену транзакцію, знявши з даної картки грошові кошти на загальну суму 488.18 грн., а саме: 28.11.2018 року о 16.08 на суму 68.00 грн. (продукти, с. Рябоконево, вул. Молодіжна, 2); 28.11.2018 року о 19.30 год. на суму 61.00 грн. (продукти, маг. «Едельвейс» вул. Ювілейна, 11-А); 28.11.2018 року о 19.57 год. на суму 57.00 грн. (продукти, маг. «Едельвейс» вул. Ювілейна, 11-А); 28.11.2018 року о 20.50 год. на суму 23.00 грн. (продукти, маг. «Едельвейс» вул. Ювілейна, 11-А); 29.11.2018 року об 11.16 год. на суму 41.18 грн. (супермаркет «Сільпо», пр. Незалежності, 35 м. Южноукраїнськ); 29.11.2018 року об 11.22 год. на суму 200.00 грн. (зняття готівки в банкоматі супермаркету «АТБ» пр. Незалежності, 25 м. Южноукраїнськ). Розпорядившись на власний розсуд коштами потерпілого, спричинив ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 488.18 грн..
Своїми діями вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та показав, що дійсно в кінці листопада 2018 року вчинив крадіжку банківської картки належної ОСОБА_9 та знаючи пін-код картки, в період часу з 28.11.2018 року по 29.11.2018 року, використав усі кошти, які були на картці на суму 488.18 грн., після чого картку викинув. У вчиненому щиро розкаюється, погоджується з усіма доказами, зібраними органом досудового розслідування, які доводять його вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. Також пояснив, що вони з мамою намагались відправити потерпілому в рахунок відшкодування шкоди 1 500 грн., однак останній не виявив бажання їх отримати у поштовому відділенні.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вони дійсно відправили поштовим переводом потерпілому кошти в сумі 1500 грн., однак він відмовився від їх отримання.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що дійсно в листопаді 2018 року ОСОБА_6 викрав належну йому банківську картку, на яку була зарахована його стипендія, та знаючи пін-код картки, який він сам йому повідомив за інших обставин, викрав кошти, які були на картці в сумі близько 490.00 грн..
Законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_10 в судовому засіданні наполягала на задоволенні цивільного позову. При цьому просила суд обрати обвинуваченому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
В подальшому потерпілий та його законний представник звернулись з письмовою заявою, в якій зазначили, що жодних претензій матеріального та морального характеру не мають та просять застосувати відносно обвинуваченого покарання на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що в листопаді 2018 року, більш точної дати не пам'ятає, він, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , пізно ввечері вирішили піти до магазину, у зв'язку з чим ОСОБА_9 передав ОСОБА_6 свою банківську картку та повідомив пароль від неї. Повернувшись з магазину ОСОБА_6 віддав ОСОБА_9 його картку та чек з магазину.
Наведені обставини справи підтверджуються також письмовими доказами.
Так, 14.12.2018 року слідчим СВ Южноукраїнського ВП ГУНП в Миколаївській області від ОСОБА_10 була прийнята заява про вчинення крадіжки банківської картки належної її сину ОСОБА_13 , про що було складено протокол про прийняття заяви.
15.12.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 12018150120001081, правова кваліфікація - ч.1 ст.185 КК України.
З протоколу огляду речі вбачається, що 19.12.2018 року слідчим за участю неповнолітнього потерпілого та його законного представника було оглянуто виписку по картці/рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , за період з 28.11.2018 року по 29.11.2018 року, згідно довідки виданої 17.12.2018 року АТ КБ «Приватбанк». Надходження склали 490.00 грн., витрати - 488.18 грн., кредитний ліміт - 0 грн., баланс - 3.21 грн..
03.04.2019 року слідчий отримала доступ до CD-R-диску з відео файлами, який містить виписку по картці та фотозображення.
Згідно протоколу огляду речі від 04.04.2019 року за відомостями наявними на зазначеному CD-R-диску, було виявлено фотозображення неповнолітньої особи, яка знімає грошові кошти з картки НОМЕР_1 (Відеофайл №1) та виписку по банківській картці ОСОБА_9 за період з 28.11.2018 року по 29.11.2018 року (Відеофайл №2), які також долучені до матеріалів справи.
26.04.2019 року ОСОБА_6 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
Згідно довідки про судимість, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, зареєстрований в АДРЕСА_1 , згідно акту обстеження матеріально-побутових умов, умови для проживання дітей створені належним чином, проживає з матір'ю, братом 2010 року народження та сестрою 2017 року народження, батько неповнолітнього - ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 40 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. За місцем проживання та навчання обвинувачений характеризується позитивно, на обліку в службі у справах дітей не перебуває, на обліку лікарів нарколога, психіатра та сімейного лікаря не перебуває.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає доведеною вину неповнолітнього ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Вирішуючи питання про покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України віднесене до категорії середньої тяжкості, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, на «Д» обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, виховується в неповній сім'ї, вчинив кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці.
У розумінні ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає повне визнання вини обвинуваченим, щиросердне каяття, неповнолітній вік, відшкодування шкоди потерпілому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 368 КПК України, суд приймає до відома досудову доповідь Арбузинського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області, з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого у кримінальному провадженні (а.с. 58-60).
Прокурор в судовому засіданні просила застосувати відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру згідно ст. 105 КК України у вигляді застереження та звільнти його від покарання з передачею під нагляд матері строком на один рік.
Обвинувачений ОСОБА_6 просив передати його під нагляд матері, запевнивши суд, що він усвідомив згубність своєї поведінки та в майбутньому не допустить подібного, у вчиненому розкаявся.
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 погодилась з думкою прокурора, зазначивши, що вона посилила контроль за поведінкою сина, провела з ним виховну роботу, він усвідомив протиправність своєї поведінки, щиро розкаявся у вчиненому.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього зазначені в ч.2 ст. 105 КК України, види примусових заходів виховного характеру, в тому числі передачу під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, за їх згодою.
Згідно вимог ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України, належить до категорії злочинів середньої тяжкості.
Відповідно до ч.2 ст. 484 КПК України, під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до п. 10 Зауважень загального порядку №10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей», прикладом якнайкращого забезпечення інтересів дитини є практика, коли традиційні цілі кримінального правосуддя, такі як покарання, поступаються місцем реабілітаційним та відновним цілям правосуддя у справах дітей-правопорушників.
В п.23.2 Рекомендацій СМ/Rec (2008) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи», зокрема наголошується, що перевагу слід надавати таким санкціям та заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, яке вчинила неповнолітня особа.
Призначаючи покарання судом враховуються вимоги ст. 50 КК України, якими визначено, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, передбачені розділом ХV КК України та главою 38 КПК України.
Згідно п. 16 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2017 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх», суд, приймаючи рішення про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру відповідно до ч.2 ст. 373 КПК, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині (кримінальному правопорушенні), керуючись ст.105 КК, звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру та застосовує примусові заходи виховного характеру.
Відповідно до п.7) постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15.05.2006 року № 2, передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п.3 ч.2 ст. 105 КК), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Строк нагляду, передбаченого п.3) ч.2 ст. 105 КК, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Оцінюючи встановлені обставини в сукупності, враховуючи наведені дані про особу неповнолітнього, який вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України у віці 15 років, умови його життя, наявність контролю з боку матері, досудову доповідь органу пробації, суд, дійшов висновку що обвинувачений ОСОБА_6 , на час постановлення вироку, не потребує застосування покарання та його можливо звільнити від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених п.1) та п.3) ч.2 ст. 105 КК України, у виді застереження та передачі під нагляд матері.
На думку суду, у даному випадку судовий процес з ухваленням обвинувального вироку та подальшою передачею неповнолітнього ОСОБА_6 під нагляд матері матиме достатній виховний вплив на неповнолітнього, що відповідає наведеним міжнародним стандартам при розгляді кримінальних справ щодо неповнолітніх.
Згідно ч.3 ст. 88 КК України, особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Витрат пов'язаних з проведенням судово-товарознавчої експертизи, не понесено.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись п.3) ч.2 ст. 105 КК України; ст.ст. 23, 1167, 1179 ЦК України ст.ст. 94, 127-129, 368, 370, 371, 373-376, 395, 484, 497 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та звільнити від покарання без визначення його виду і розміру на підставі п.1) та п.3) ч.2 ст. 105 ККУкраїни, із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Оголосити неповнолітньому ОСОБА_6 застереження та передати ОСОБА_6 під нагляд матері ОСОБА_7 , строком на 01 (один) рік.
Речові докази: виписку по картці/рахунку № НОМЕР_1 та CD-R-диск з відео-файлами, який містить виписку по картці та фотозображення, залишити в матеріалах кримінального провадження № 12018150120001081.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а засудженим з моменту отримання копії вироку.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1