465/2397/19
1-кс/465/1341/20
11.08.2020 року м. Львів
Слідчий суддя Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , на повідомлення про підозру в порядку 303 КПК України,-
ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою на повідомлення про підозру в порядку 303 КПК України.
Скаргу мотивує тим, що Франківським ВП ГУНП у Львівській області внесено відомості до ЄРДР за №12019140080001006 від 09.04.2019 року за ч.1 ст. 125 КК України. 29.07.2020 р. ОСОБА_3 оголошено про підозру за ч.1 ст. 125 КК України у вищевказаному кримінальному провадженні.
Однак, з такою підозрою скаржниця не погоджується, вважає її протиправною, оскільки така підозра оголошувалася ОСОБА_3 без її допиту та виклику у даному кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладеного, просить скаргу задоволити.
В судове засідання скаржниця не з'явилася, однак її представник подала на адресу суду заяву про розгляд скарги без їхньої участі.
В судове засідання прокурор не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак його неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Тому враховується, що у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у дослідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як це слідує з ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, законодавцем визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 п.10 ст.303 КПК, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Судом встановлено, що Франківським ВП ГУНП у Львівській області внесено відомості до ЄРДР за №12019140080001006 від 09.04.2019 року за ч.1 ст. 125 КК України. 29.07.2020 р. ОСОБА_3 оголошено про підозру за ч.1 ст. 125 КК України у вищевказаному кримінальному провадженні.
30 липня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою щодо оголошеної її підозри.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що скарга є безпідставною та не підлягає до задоволення так як в силу вимог п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України, з моменту оголошення підозри ОСОБА_3 не пройшло місяця часу для оскарження такої.
На основі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,9,24, ,303,307 КПК України,-
Ухвалив:
В задоволенні скарги законного пердставника ОСОБА_3 , на повідомлення про підозру в порядку 303 КПК України,- відмовити.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку ст. 309 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1