13 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/13946/16
адміністративне провадження № К/9901/50365/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2017 року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі № 826/13946/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до Офісу великих платників ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» (надалі позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Офісу великих платників ДФС (надалі відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправною бездіяльність щодо неповернення позивачу коштів на суму 7 654 552,76 грн, які було надміру сплачено як земельний податок за земельну у період з листопада 2009 року по червень 2010 року та зобов'язати відповідача повернути позивачу вказані кошти.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 09.10.2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо не зарахування надмірно сплаченого грошового зобов'язання з земельного податку на погашення грошового зобов'язання з платежів єдиного соціального внеску за заявою Товариства №12.3-11-16947/1683 від 19.04.2016 року.
В решті позовних вимог відмовив.
При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем подано до контролюючого органу заяву про зарахування надміру сплаченого грошового зобов'язання з земельного податку на погашення грошового зобов'язання з платежів єдиного соціального внеску в розмірі 8 696 699,90 грн (лист №12.3-11-16947/1683 від 19.04.2016 року), а не повернення суми в розмірі 7 654 552,72 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Податковий орган зазначає, що листом від 10.06.2016 року повідомив позивача про відмову в поверненні надміру сплачених сум в зв'язку з наявністю боргу в сумі 43,52 грн.
Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
10.05.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2010 році позивачем здійснено сплату земельного податку щодо земельної ділянки, розташованої в Оболонському районі м. Києва (вул. Озерна, вул. Богатирська, вул. Північна) за кадастровим номером: 8000000000:78:139:0:055 на загальну суму 24 573 858,47 грн.
23.07.2010 року позивачем направлено до Державної податкової адміністрації України запит № 09.1-11-6591/16293 про надання роз'яснень з питання правомірності нарахування та сплати земельного податку по вищенаведеній земельній ділянці.
Листом від 13.08.2010 року № 8094/6/15-0716з ДПА України повідомило позивача, що сплата земельного податку здійснюється після проставляння територіальним органом Держкомзему на державному акті відмітки про реєстрацію права власності на неї.
Враховуючи відсутність на державному акті відмітки Держкомзему про державну реєстрацію права власності позивач не мав правових підстав нараховувати та сплачувати земельний податок за вищезазначену земельну ділянку.
В зв'язку з цим позивач подав до СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП уточнюючі податкові розрахунки земельного податку за 2009 рік та 2010 рік, а саме: від 30.08.2010 року, яким зменшено податкові зобов'язання за 2010 рік; від 10.12.2010 року, яким зменшено податкові зобов'язання за 2010 рік; від 10.12.2010 року, яким зменшено податкові зобов'язання за 2009 рік.
Після цього, на виконання доручення Міністра Міністерства фінансів України позивачем було вчинено дії щодо оформлення права власності на вищезазначену земельну ділянку.
21.01.2011 року позивач одержав державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Озерна (вул. Богатирська, вул. Північна), який зареєстровано за № 04-8-00127.
23.08.2011 року позивачем подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП заяву про часткове повернення надміру сплаченого земельного податку та часткове погашення грошових зобов'язань з плати за землю від 18.08.2011 року № 79.3-11-9718/15649.
Листом від 21.09.2011 року № 25479/10/19-068 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП повідомила позивача про перерахування частині коштів в рахунок майбутніх платежів з земельного податку в розрізі районів м. Києва та щодо можливості зарахування суми переплати в рахунок майбутніх платежів з земельного податку.
22.11.2011 року позивачем подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП заяву від 06.10.2011 року № 79.3-11- 11007/18220 про повернення надміру сплаченого земельного податку.
Листом від 26.10.2011 року № 29153/10/19-068 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП повідомила позивача щодо можливості зарахування суми переплати на погашення грошового зобов'язання з інших платежів.
Крім того, 22.11.2011 року позивачем подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП заяву від 17.11.2011 року № 79.3-11-10987/23384 про часткове повернення надміру сплаченого земельного податку та часткове погашення грошових зобов'язань з інших платежів.
Листом від 12.12.2011 року № 34095/10/19-068 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП повідомила позивача щодо можливості зарахування суми переплати в рахунок майбутніх платежів із земельного податку та залишила його лист без виконання.
Після цього, позивачем було подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП заяви про часткове повернення надміру сплаченого земельного податку та часткове погашення грошових зобов'язань з інших платежів від 27.02.2012 року № 79.3-11-13393/1321 та від 27.02.2012 року № 79.3-11-13392/1319.
Листами від 12.03.2012 року № 5998/10/20-268, від 10.04.2012 року № 8643/10/20-268, від 12.04.2012 року № 9024/10/20-268 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП повідомила позивача про перерахування частини коштів в рахунок майбутніх платежів із земельного податку в розрізі районів м. Києва та щодо можливості зарахування суми переплати в рахунок майбутніх платежів з земельного податку.
22.03.2013 року позивачем подано до ДПІ в Оболонському районі м. Києва заяву № 79.3-11-15578/1429 про зарахування надміру сплаченого земельного податку на погашення грошового зобов'язання з ПДВ та часткове повернення надміру сплаченого земельного податку.
Листом від 04.04.2013 року № 7696/10/20.2-23 ДПІ у Оболонському районі м. Києва повідомила позивача про можливості зарахування суми переплати в рахунок майбутніх платежів із земельного податку.
Крім того, позивачем подано до ДПІ в Оболонському районі м. Києва заяву від 21.05.2013 року № 12.3-11-15570/2331 про зарахування надміру сплаченого земельного податку на погашення грошового зобов'язання з ПДВ та часткове повернення надміру сплаченого земельного податку.
Листом від 13.06.2013 року № 558/10/20.2- 23 ДПІ в Оболонському районі м. Києва повідомила позивача про додаткове вивчення його заяви від 21.05.2013 року № 12.3-11-15570/2331.
Листом від 08.08.2013 року № 4216/10/26-54-20- 04-23 ДПІ у Оболонському районі м. Києва повідомила позивача про те, що рішення про перерахування коштів із земельного податку буде прийнято після проведення перевірки.
23.07.2014 року позивач направив до Міністерства фінансів України лист № 12.3-11-14778/4759 про зарахування надміру сплаченого земельного податку на погашення грошового зобов'язання з ПДВ та плати за землю.
Листом від 07.08.2014 року № 31-11210-08- 10/20534 Міністерство фінансів України повідомило позивача про скерування вказаного листа від 23.07.2014 року № 12.3-11-14778/4759 до Державної фіскальної служби України
Листом від 03.09.2014 року № 8277/10/26-15-20-02-15 ГУ Міністерства доходів і зборів України повідомило позивача про те, що розглянути питання про зарахування надмірно сплачених сум земельного податку в рахунок погашення грошового зобов'язання з ПДВ та плати за землю по іншим районам м. Києва можливо буде тільки після підтвердження достовірності наявних переплат після проведення документальної перевірки.
19.04.2016 року позивачем подано до Міжрегіонального ГУ ДФС - ЦО з обслуговування великих платників заяву №12.3-11-16947/1683 про зарахування надміру сплаченого грошового зобов'язання з земельного податку на погашення грошового зобов'язання з платежів єдиного соціального внеску.
Листом МГУ ДФС - ЦО з ОВП від 10.06.2016 року №12901/10/28-10-17-2-24 позивача повідомлено, що повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання можливо лише після погашення податкового боргу, який станом на 08.06.2016 року складає 43,51 грн та 0,01 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Наявність надміру сплаченого грошового зобов'язання з земельного податку не є спірним між сторонами.
Листом МГУ ДФС - ЦО з ОВП від 10.06.2016 року №12901/10/28-10-17-2-24 позивача повідомлено, що повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання можливо лише після погашення податкового боргу, який станом на 08.06.2016 року складає 43,51 грн та 0,01 грн (том 1 арк. с. 87).
Саме на наявність боргу у 43.52 грн посилається податковий орган, як на підставу не повернення надміру сплачених сум.
В той же час, податковий орган не звернув увагу на висновок судів попередніх інстанцій, що в даному випадку позовні вимоги позивача, зокрема в частині повернення коштів, не підлягають задоволенню.
Пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Саме на вказаний пункт посилається податковий орган в касаційній скарзі.
Керуючись зазначеною нормою позивачем 19.04.2016 року подано до Міжрегіонального ГУ ДФС - ЦО з обслуговування великих платників заяву №12.3-11-16947/1683 про зарахування надміру сплаченого грошового зобов'язання з земельного податку на погашення грошового зобов'язання з платежів єдиного соціального внеску (том 1 арк. с. 86).
Згідно п. 5 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Відповідно до вимог п. 7 названого Порядку після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.
У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства. (п. 8 Порядку).
Доводів, щодо неможливості зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок погашення грошового зобов'язання з інших платежів касаційна скарга не містить.
За таких обставин, враховуючи, що позивач у межах законодавчо встановленого строку звернувся до контролюючого органу із заявою про зарахування надміру сплаченого грошового зобов'язання із земельного податку в розмірі 8 696 699,90 грн у рахунок погашення його грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що саме такі вимоги позивача, враховуючи обставини даної справи, підлягали задоволенню податковим органом.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року у справі № 826/13946/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник