12 серпня 2020 року
м. Київ
справа №160/1124/19
адміністративне провадження №К/9901/31963/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 (головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Баранник Н.П., Божко Л.А.) у справі №160/1124/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України № 92 від 07.09.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 16.03.2016 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України;
зобов'язати відповідача призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, відповідач 20.05.2019 засобами поштового зв'язку вперше подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 апеляційну скаргу відповідача повернуто відповідно до частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з тим, що апелянт в установлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, яку ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.06.2019 було залишено без руху.
27.08.2019 відповідач повторно звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статей 295, 296 КАС України, а саме: апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, і заявник не порушує питання про поновлення цього строку. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати її, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що вперше апеляційна скарга подана у строки, встановлені статтею 295 КАС України, що безпідставно не враховано судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов наступних висновків, з огляду на таке.
Пунктами 6, 7 частини п'ятої статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасного оскарження судового рішення для чого особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, законодавством визначені процесуальні строки апеляційного оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений.
Оскаржуване рішення постановлене 02.04.2019 у порядку письмового провадження і отримане апелянтом 08.05.2019, що підтверджується інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вперше апеляційну скаргу подано 20.05.2019, тобто у строк встановлений статтею 295 КАС України, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2019 апеляційну скаргу повернуто скаржнику у відповідності до вимог частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України (не усунуто в повному обсязі недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху).
Повторно відповідач подав апеляційну скаргу 27.08.2019, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, поданого на виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 про залишення повторно поданої апеляційної скарги без руху, скаржник вказав на те, що вперше з апеляційною скаргою він звернувся у строки, встановлені статтею 295 КАС України, проте така була повернута.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Суд не заперечує факт того, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою. Проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2019 вперше подану апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Зазначена ухвала про повернення апеляційної скарги в касаційному порядку не оскаржувалася.
Верховний Суд зазначає, що Законом не встановлено строк для повторного подання апеляційної скарги, але виходячи із загальних засад він повинен бути розумним з огляду на сукупність усіх обставин.
Повторно відповідач подав апеляційну скаргу - 27.08.2019. Отож, фактично маючи підготовлений текст апеляційної скарги скаржник лише через місяць після повернення вперше поданої апеляційної скарги повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019. При цьому, об'єктивних чинників, які свідчать про неможливість у розумні строки реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник не навів; про несвоєчасне отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги поданої вперше не зазначає.
Так, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі №160/1124/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа