12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11697/18
адміністративне провадження № К/9901/27221/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 (головуючий суддя: Беспалов О.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі №826/11697/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати пункт 37 протоколу від 15.06.2018 №60 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1 ;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано пункт 37 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 15.06.2018 №60, про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги;
зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство оборони України 16.08.2019 оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України з огляду на те, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подана апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Так, суд апеляційної інстанції заначив, що надана до суду апеляційної інстанції копія довіреності, яка засвідчена представником, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси, у зв'язку з чим, додана до апеляційної скарги відповідачем довіреність не є документом, що посвідчує повноваження Андрєєва Д.В. на представництво Міністерства оборони України у порядку, встановленому законом.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати це рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що до апеляційної скарги, окрім довіреності уповноваженого представника, було також долучено засвідчену у встановленому порядку копію довіреності від 20.12.2018 №220/575/д відповідно до якої Міністр оборони України уповноважив начальника Північного територіального юридичного управління полковника юстиції Комара А.Ю., зокрема, засвідчувати своїм підписом копії довіреностей та інших документів, які створені в Міністерстві оборони України.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, встановив таке.
Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини третьої цієї статті юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Водночас, законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №826/5500/18, в якій зазначено, що трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності і за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення такої дії.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Порядок засвідчення копій документів регулюється Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), та Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5).
Відповідно до пункту 1 Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.
Відповідно до пунктів 1, 2, 8 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5 порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку.
Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».
Зазначеній нормі кореспондують вимоги пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.
Дотримання наведеного державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності під час засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, є достатнім для додержання вимог частини шостої статті 59 КАС.
Апеляційна скарга від імені відповідача - Міністерства оборони України підписана представником Андрєєвим Д.В., який на підтвердження своїх повноважень надав копію довіреності від 03.12.2019 №220/541/д.
Зі змісту зазначеної довіреності слідує, що Міністерство оборони України уповноважує відповідального виконавця відділу (представництва в судах загальної юрисдикції) Північного територіального юридичного управління старшого солдата Андрєєва Д.В. представляти інтереси Міністра (Міністерства) оборони України в судових установах і органах виконання судових рішень, зокрема, у справах адміністративного судочинства з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, заінтересованій особі, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, стороні у справах про адміністративного правопорушення, стороні у виконавчому провадженні.
Вказана копія довіреності засвідчена відбитком печатки, має відмітку, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, посади, дати засвідчення копії.
Повноваження начальника Північного територіального юридичного управління полковника юстиції А. Ю. Комара засвідчувати своїм підписом копії довіреностей та інших документів, які створені у Міністерстві оборони України, також підтверджено належним чином, а саме копією довіреності від №220/575/д від 20.12.2019, виданою Міністром оборони України.
Отже, представником відповідача надано належні докази на підтвердження повноважень щодо вчинення дій, а саме щодо права подання (підписання) апеляційної скарги.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на те, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не засвідчена у визначеному законом порядку.
Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №810/3555/18, від 05.03.2020 у справі №760/8323/17 та від 26.03.2020 у справі №620/623/19.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Приймаючи спірне рішення про повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає доступу до суду, а отже вимоги касаційної скарги щодо скасування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 - підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, 23.12.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд за наслідками розгляду повторно поданої Міністерством оборони України 26.09.2019 апеляційної скарги, з підстав, аналогічних наведеним в апеляційній скарзі поданій 16.08.2019, здійснив апеляційний перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 за наслідками чого скасував його і прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказаним рішенням закінчено апеляційний перегляд рішення суду першої інстанцій по суті, а отже відповідачем реалізовано право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зважаючи на відсутність предмета апеляційного перегляду судом за апеляційною скаргою відповідача від 16.08.2019, яка була безпідставно повернута згідно з оскаржуваною у цьому провадженні ухвалою апеляційного суду, підстав для направлення справи для продовження розгляду судом апеляційної інстанції немає.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі №826/11697/18 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа