12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 640/19063/18
адміністративне провадження № К/9901/22687/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 (головуючий суддя: Парінов А.Б., судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) у справі №640/19063/18 за позовом Акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Аркада» до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язати вчинити дії,
У листопаді 2018 року Акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Аркада» (далі - AT АКБ «Аркада» або позивач) звернулося до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ або відповідач), в якому просило:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання пункту 5 глави 2 розділу II Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 315, та ненадання AT АКБ «Аркада» рішення Комітету Національного банку України про результати розгляду листа (заперечення) AT АКБ «Аркада» від 26.10.2018 №3546/12;
визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 05.10.2018 № 24 «Про визначення осіб пов'язаними з AT АКБ «Аркада».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2019 позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 05.10.2018 № 24 «Про визначення осіб пов'язаними з AT АКБ «Аркада».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, НБУ оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НБУ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою НБУ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 306 КАС України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подана апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. До таких висновків суд апеляційної інстанцій дійшов з огляду на те, що надана до суду апеляційної інстанції копія довіреності засвідчена самим представником, а доказів щодо уповноваження цієї посадової особи на вчинення відповідних дій у розумінні статті 59 КАС України (згідно закону, установчих документів) суду не надано та матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати це рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що довіреність засвідчена у встановленому законом порядку. Така містить посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, що виключає висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Також скаржник вказує на допущені судом процесуальні порушення при розгляді питання про закриття апеляційного провадження (питання вирішено в порядку письмового провадження без виклику сторін до проведення судового засідання, призначеного того ж дня - 25.07.2019). Крім того, скаржник звернув увагу і на те, що суд, попри наведені позивачем підстави для закриття апеляційного провадження, зазначив власні підстави для закриття апеляційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просив суд залишити касаційну скаргу НБУ без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Також позивачем подано до суду касаційної інстанції клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України у зв'язку з тим, що касаційна скарга підписана особою, яка не має право її підписувати. Клопотання обґрунтоване тим, що підписант не є належним представником НБУ в розумінні положень статті 59 КАС України, оскільки не підтвердив права на підписання касаційної скарги належними документами.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, встановив таке.
Питання засвідчення копій документів, якими підтверджується право на представництво юридичних осіб у суді було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №826/5500/18, у якій колегія суддів сформувала наступні висновки.
Так, представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною третьою статті 55 КАС юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 59 КАС).
Частинами п'ятою та шостою статті 59 КАС установлено таке:
- відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді;
- оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Таким чином, вимога обов'язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п'ятої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».
Тому слід визначити цей зазначений законний спосіб.
Для цього слід звернутися до положень ЦК, а також зважати на те, що за Конституцією України особа може діяти у порядку та у спосіб, що не заборонений законом, а органи державної влади - навпаки, лише у спосіб, що передбачений законом.
Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
Зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов'язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням практики застосування Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Статтею 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга цієї статті).
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС України).
На переконання Великої Палати Верховного Суду, слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.
Крім того, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України.
У справі, що розглядається, Чорна Ю.А. подаючи 01.07.2019 від імені НБУ апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2019, додала до неї копію довіреності від 22.03.2018 №18-0014/16227, видану НБУ за підписом голови Я.В. Смолія.
Цією довіреністю НБУ в особі голови НБУ Смолія Я.В. уповноважив головного юрисконсульта відділу судового захисту регуляторних функцій управління претензійно-правової роботи Юридичного департаменту Чорну Ю.В. згідно «…» із КАС України, «…» підписувати та подавати апеляційні та касаційні скарги. Копія довіреності містить відмітку, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, посади, дати засвідчення копії.
У згаданій довіреності, крім іншого, зазначено про те, що Чорна Ю.В. уповноважена засвідчувати всі необхідні документи для виконання наданих їй повноважень.
З огляду на наведений зміст довіреності наявна в матеріалах справи її копія, засвідчена підписом Чорної Ю.В., підтверджувала повноваження останньої як представника НБУ на подання скарги, зокрема й на засвідчення копії довіреності власним підписом.
Проте суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 306 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обстави, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо скасування оскаржуваної у справі ухвали від 25.07.2019.
Щодо заявленого у ході касаційного розгляду справи позивачем клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 339 України, то таке з огляду на зазначені вище обставини не підлягає задоволенню. Представником НБУ - Чорною Ю.А. на підтвердження права підпису касаційної скарги було подано також завірену в установленому законом порядку копію довіреності від 22.03.2018 №18-0014/16227 яка в свою чергу містить посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, а також має відмітку, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, посади, дати засвідчення копії).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Аркада» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №640/19063/18.
Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №640/19063/18 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа