13 серпня 2020 року
Київ
справа №820/5347/17
адміністративне провадження №К/9901/2962/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 820/5347/17
за позовом ОСОБА_1 до начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області Туренка Андрія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Горшкової О.О.,
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого П'янової Я.В., суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.,
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області Туренка Андрія Миколайовича (далі - відповідач), в якому просив:
1.1 визнати протиправною бездіяльність начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області Туренка Андрія Миколайовича, яка полягає у нездійсненні належного контролю за виконанням своїх службових обов'язків посадовими особами Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області зі своєчасного та належного внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 (повідомленнями) про злочин стосовно ОСОБА_1 від 16 січня 2017 року, порушенні вимог статтями 1, 38, 154, 219, 221, 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення при вирішенні заяви ОСОБА_1 № 1375 від 09 серпня поточного року та ігнорування положень статті 2. 55, 56, 110 Кримінального процесуального кодексу України за заявами ОСОБА_1 від 05 та 11 жовтня цього ж року відповідно у кримінальних провадженнях № 12017220200000390 та № 420172200000472.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
2. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 16 січня 2017 року звернувся до Начальника Барвінківскього відділення Балаклійського відділу Головного управління національної поліції в Харківській області Туренка Андрія Миколайовича із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 382 Кримінального кодексу України, за фактом умисного невиконання державним виконавцем Барвінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ухвал Барвінківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року в справі № 611/926/16-ц, від 21 жовтня 2016 року в справі № 611/927/16-ц, від 21 жовтня 2016 року в справі № 611/1593/13-ц, від 01 грудня 2016 року в справі № 611/1060/16-ц, від 01 грудня 2016 року в справі № 611/1593/16-ц та від 06 грудня 2016 року в справі № 611/1059/16-ц, які набрали законної сили; притягти державного виконавця Барвінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 382 Кримінального кодексу України; виконати вимоги Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1377.
3. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2017 року в справі №611/116/17 задоволена скарга ОСОБА_1 та зобов'язано відповідальну посадову особу Барвінківського відділення поліції Балаклійського відділу поліції ГУ НП в Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладені в заяві від 16 січня 2017 року, поданій до Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП в Харківській області.
4. 18 серпня 2017 року Барвінківським відділенням поліції Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області за заявою ОСОБА_1 складено протокол серії АА № 69305 щодо ОСОБА_2 про вчинення останнім правопорушення, передбаченого частиною першою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
5. 03 вересня 2017 року Барвінківським відділенням поліції Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області складено протокол серії ХА №693714 щодо ОСОБА_2 про вчинення останнім правопорушення, передбаченого частиною другою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
6. Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2017 року в справі №611/772/17 вказаний вище протокол серії ХА №693714 щодо ОСОБА_2 повернуто Барвінківському відділенню поліції Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на доопрацювання.
7. Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року в справі №611/772/17 вказаний протокол серії ХА №693714 щодо ОСОБА_2 повернуто Барвінківському відділенню поліції Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на доопрацювання.
8. На думку позивача, наведене свідчить про бездіяльність начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області Туренка Андрія Миколайовича , яка виявилась в неналежному контролі за посадовими особами Барвінківського відділення поліції Балаклійського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, які зобов'язані були вжити заходи за заявами ОСОБА_1 відповідно до статтей 55 та 214 КПК України та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про злочини щодо останнього, що стало підставою для звернення з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
9. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, відмовлено ОСОБА_1 в відкритті провадження.
10. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а відтак їхній розгляд можливий лише у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, з огляду на те, що процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.
ІV Касаційне оскарження
11. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 10 січня 2018 року.
12. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при постановленні рішень не було враховано того факту, що він звернувся до суду першої інстанції із цим позовом про встановлення протиправною бездіяльність посадової особи державного органу, яка полягає у нездійсненні належного контролю за виконанням своїх службових обов'язків його підлеглими, а тому, на його думку, відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України його позовні вимови підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
12.1. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду.
13. 15 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано із Харківського окружного адміністративного суду міста Києва справу № 820/5347/17.
14. 05 лютого 2018 року справа № 820/5347/17 надійшла до Верховного Суду.
15. 06 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року № 746/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Смоковича М.І., Радишевську О.Р.
V Позиція Верховного Суду
17. Розглянувши доводи і вимоги касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
19. Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011 визначив підґрунтя розмежування публічно-правових спорів між судами адміністративної та кримінальної юрисдикцій. У пункті 4.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
20. Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційний Суд України від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011 вирішено, що положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (1002-05) в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України 254к/96-ВР, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (1002-05), частини другої статті, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України 2747-15 необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
21. 19 листопада 2012 року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI.
22. Із аналізу приписів пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що особа може оскаржити бездіяльність саме слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
23. Так, суб'єктом, бездіяльність якого може бути оскаржена, в порядку визначеного пунктом 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), є саме слідчий та прокурор.
24. Позивач у цій справі звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною бездіяльність начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області Туренка Андрія Миколайовича, яка полягає у нездійсненні належного контролю за виконанням своїх службових обов'язків посадовими особами Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області зі своєчасного та належного внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 (повідомленнями) про злочин стосовно ОСОБА_1 від 16 січня 2017 року, порушенні вимог статтями 1, 38, 154, 219, 221, 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення при вирішенні заяви ОСОБА_1 № 1375 від 09 серпня поточного року та ігнорування положень статей 2. 55, 56, 110 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI за заявами ОСОБА_1 від 05 та 11 жовтня цього ж року відповідно у кримінальних провадженнях № 12017220200000390 та № 420172200000472.
25. Відповідно до розділу IV Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1377, організація роботи з контролю за додержанням вимог цієї Інструкції покладається на начальника органу поліції, а в разі його відсутності - на особу, яка виконує його обов'язки. Він персонально відповідає за організацію ведення єдиного обліку.
26. Верховний Суд зауважує, що у цій справі позивач оскаржує саме бездіяльність суб'єкта щодо його владних управлінських функцій (як керівника органу державної влади), а не бездіяльність слідчого чи прокурора відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, на яку посилаються суди попередніх інстанцій (пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).
27. Підставою для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій слугавало порушення, на думку позивача, правил предметної юрисдикції. Так, позивач вважає, що оскільки цей спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо його владних управлінських функцій (оскарження його бездіяльності) то відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції) віднесений до компетенції саме адміністративного суду та повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
28. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 346 КАС України, частиною шостою якої на час подання позивачем касаційної скарги було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
29. У зв'язку з прийняттям Закону України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи» (далі - Закон № 142-IX), зазначену частину шосту статті 346 КАС України викладено в новій редакції.
30. Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України (у редакції Закону № 142-IX, який набрав чинності 19 жовтня 2019 року) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
31. За приписами частини першої, третьої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
33. Отже, в даному випадку питання щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути вирішено колегією суддів за власною ініціативою з урахуванням визначених частиною шостою статті 346 КАС України винятків, наявність яких є перешкодою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
34. Колегія суддів звертає увагу, що позивач наполягав на розгляді цієї справи в порядку адміністративного судочинства як в апеляційній, так і в касаційних скаргах. Суди попередніх інстанцій приймаючи рішення послалися на наявність Рішення Конституційний Суд України від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011, яке ухвалено до прийняття Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїх постановах висновку щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, які є предметом спору по цій справі.
35. За таких обставин та враховуючи, що скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, що відповідно до частини шостої статті 346 КАС України є підставою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 820/5347/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 3, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Справу № 820/5347/17 за позовом ОСОБА_1 до Начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області Туренка Андрія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: М.І. Смокович
О.Р. Радишевська