12 серпня 2020 року
Київ
справа № 480/3001/19
адміністративне провадження № К/9901/19445/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 480/3001/19 за позовом Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
06.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами загального позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача на підставі пункту 120-1.1 статті 120.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) застосовано штраф у розмірі 240047,39 грн.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Саме на наявність цього випадку посилається скаржник у касаційній скарзі - необхідність відступу від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 11.12.2018 у справі №807/68/18, від 11.12.2018 у справі №820/2298/18 та від 07.02.2019 у справі № 808/3250/17 та застосованих судом апеляційної інстанції, щодо застосування пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України. Свою позицію обґрунтовує тим, що варіант тлумачення норми статті 120-1 ПК України судами, зокрема, Верховним Судом, а так само і відповідачем у справі, не відповідає її дійсному змісту.
Зазначає, що норму статті 120-1 ПК України в частині визначення видів податкових накладних, на які не поширюється відповідальність у вигляді штрафів за несвоєчасну реєстрацію / відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з точки зору логіки слід тлумачити таким чином, що виключення стосуються трьох випадків: 1) коли податкова накладна не надається отримувачу (покупцю); 2) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
На переконання скаржника, на користь викладеного свідчать і внесені у зазначену норму зміни згідно з Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Дослідивши наведене скаржником обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 11.12.2018 у справі №807/68/18, від 11.12.2018 у справі №820/2298/18 та від 07.02.2019 у справі № 808/3250/17 та застосованих судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вважає за необхідне відступати від такого висновку.
Так, предметом спору у цій справі було правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що не надавалися отримувачу (покупцю).
Отже, спірним у цій справі було питання застосування пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, з посиланням на висновок Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 11.12.2018 у справі №807/68/18, від 11.12.2018 у справі №820/2298/18 та від 07.02.2019 у справі № 808/3250/17, зазначили, що незастосування штрафної санкції, передбаченої статтею 120-1 ПК України, можливе лише за наявності сукупності таких обставин: 1) податкова накладна не надається отримувачу (покупцю); 2) податкова накладна виписана на операцію з постачання товарів/послуг, яка звільнена від оподаткування або оподатковується за нульовою ставкою.
Крім того, у постанові від 13.08.2019 (справа № 2040/7988/18) Верховний Суд зазначив, що пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця можна зробити висновок, що внесені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов'язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.
Отже, Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність / відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.
Зміна правового регулювання згідно з Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» не є підставою для відступлення від правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм норм права, які були чинними на час ухвалення постанов Верховного Суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Оскільки суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відступу від таких висновків, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 480/3001/19 за позовом Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак В.П. Юрченко