Справа №463/7449/20
Провадження №2-а/463/145/20
13 серпня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Шеремети Г.І.
з участю секретаря судових засідань Козак О.В.
представника позивача Мельник О.В.
відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )
перекладача Халілова С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в складі групи осіб, здійснив незаконне перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктами пропуску, на напрямку 811 прикордонного знаку, територія суміжна Хоробрівській сільській раді Сокальського району Львівської області, внаслідок чого 09.08.2020 року був затриманий Прикордонною вартою Республіки Польща. На підставі ст.ст. 3, 5 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством «Про реадмісію осіб» о 16 год. 00 хв. 10 серпня 2020 року даного громадянина було передано на територію України. 11серпня 2020 року про затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 проінформовано Посольство Республіки Узбекистан в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України. В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що відповідач на територію України в'їхав встановленим порядком 20.02.2020 року через пункт пропуску «Бориспіль-авіа», а в подальшому використав Україну як транзитну державу для наміру потрапити до країн Європейского Союзу.
13.08.2020 року начальником Львівського прикордонного загону відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення з України, яке громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконати не в змозі, у зв'язку із відсутністю документа, який надає право на виїзд з України. Родинні зв'язки у вищевказаного громадянина на території України відсутні. Україну він розглядає як транзитну країну для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи, з метою пошуку кращих умов проживання.
У зв'язку з відсутністю у відповідача документів, що посвідчують особу та на підставі яких він може вибути з території України, позивач в порядку п.1,2 ч.1 ст.289 КАС України звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом, який просить задоволити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, передбачених в позові.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.ст.246,289 КАС України, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в складі групи осіб, здійснив незаконне перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктами пропуску, на напрямку 811 прикордонного знаку, територія суміжна Хоробрівській сільській раді Сокальського району Львівської області, внаслідок чого 09.08.2020 року був затриманий Прикордонною вартою Республіки Польща.
На підставі ст.ст. 3, 5 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством «Про реадмісію осіб» о 16 год. 00 хв. 10 серпня 2020 року даного громадянина було передано на територію України.
11 серпня 2020 року про затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 проінформовано Посольство Республіки Узбекистан в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України.
В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що відповідач на територію України в'їхав встановленим порядком 20.02.2020 року через пункт пропуску «Бориспіль-авіа», а в подальшому використав Україну як транзитну державу для наміру потрапити до країн Європейского Союзу.
На підставі протоколу про адміністративне затримання від 10.08.2020 року відповідача поміщено у ПТТ Львівського прикордонного загону.
13.08.2020 року начальником Львівського прикордонного загону відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення з України, яке громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконати не в змозі, у зв'язку із відсутністю документа, який надає право на виїзд з України. Родинні зв'язки у вищевказаного громадянина на території України відсутні. Україну він розглядає як транзитну країну для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи, з метою пошуку кращих умов проживання.
Частиною 1 статті 289 КАСУ визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно з вимогами ч.3 ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про приймання та передачу осіб, які перебувають на території держав нелегально» від 13 вересня 2001 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про приймання та передачу осіб, які перебувають на території держав нелегально, підписану в м.Ташкенті 12 жовтня 2000 року.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Угоди визначено, що кожна зі Сторін за поданням другої Сторони приймає або
передає осіб, які не дотримуються умов в'їзду або перебування на
території держави Сторони, що передає, при наявності доказів
належності до громадянства держави Сторони, що приймає, зі
складанням відповідних документів.
Згідно із ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно із ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Оскільки судом встановлено, що відповідач затриманий у зв'язку із спробою незаконного перетину кордону, у нього відсутні документи, на підставі яких він може вибути з території України, немає джерела доходу на території України, а тому є необхідність в затриманні громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Керуючись ст.ст.6,9,72-77,289,295,297КАС України,ст.1,3,23,29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,
ухвалив:
Позов ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію - задоволити.
Затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Строк дії рішення в частині затримання іноземця становить шість місяців починаючи з дня фактичного затримання 16.00 год. 10 серпня 2020 року до 16.00 год. 10 лютого 2021 року.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до положень ч.11 ст.289 КАС України, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Рішення суду у відповідності до ч.16 ст.289 КАС України може бути оскаржене в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та проголошено 13 серпня 2020 року.
Суддя: Шеремета Г. І.