Справа № 446/491/20
12.08.2020 року м.Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Котормус Т. І.
за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.,
Справа №446/491/20
Провадження № 2-а/446/52/20
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
відповідач інспектор з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Грем Іван Володимирович;
третя особа Управління безпеки міста Львівської міської ради.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Грем Івана Володимирвича, третя особа Управління безпеки міста Львівської міської ради про поновлення строку на оскарження та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
03.03.2020 ОСОБА_1 подала Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Грем І.В., третя особа у справі Управління безпеки міста Львівської міської ради, в якій просить поновити строк на оскарження та скасувати постанову відповідача в справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ 43404 від 19.09.2019.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що постановою відповідача від 19.09.2019 її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень 00 коп. Зазначає, що з постановою вона не згідна, оскільки оскаржувана постанова не відповідає дійсним обставинам справи, вимогам закону, яким регулюється правила дорожнього руху та є немотивованою і необґрунтованою. Позивач стверджує, що не порушував жодних правил дорожнього руху та у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки вона транспортним засобом ніколи не керувала у зв'язку з відсутності у неї водійського посвідчення. Окрім того, просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду з позовом, який пропущений з поважних причин, оскільки вказана постанова була складена у її відсутність та була отримана поштою 27.02.2020 року, тому вважає таку постанову протиправною та просить її скасувати.
Ухвалою суду від 03.03.2020 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання з викликом сторін.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленний про дату, час та місце проведення судового засідання, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (рекомендоване). Причин неявки суду не повідомлено.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву в якій просила справу слухати без її участі, позов підтримує в повному обсязі.
Представник третьої особи у справі Управління безпеки міста Львівської міської ради, також не з'вився в судове засідання, хоча був належним чином повідомленний про дату, час та місце проведення судового засідання, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (рекомендоване). Причин неявки суду не повідомлено.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання.
Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до постанови інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради серії ЛВ 43404 від 19.09.2019 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у розмірі 510,00 грн (а.с.8).
Згідно з текстом постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як водія, транспортного засобу Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зафіксовано в момент вчинення правопорушення у м. Львів, пл. Соборна, 3, 19.09.2019 о 11:47 год., на якому було здійснено зупинку і який знаходився в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п. 8.4в, 33.3.34, 15.10 "а" ПДР України.
Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує її права, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Позивач категорично заперечує факт порушення вимог ПДР України.
Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом, суду не надав.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України, обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.09.2019, слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст. ст.9, 72-74, 77, 121, 229, 242, 244-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Грем Івана Володимирвича, третя особа Управління безпеки міста Львівської міської ради про поновлення строку на оскарження та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Грем І.В., серії ЛВ 43404 від 19.09.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення суду складено 12.08.2020.
Суддя Т.І. Котормус