Справа № 464/5628/19
(заочне)
10 серпня 2020 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Пилип'юк Г.М.,
за участю секретаря - Зубрицбкої О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 18205,92 грн. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачка звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала 27.11.2013 року Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно якої отримала кредит у розмірі 4793,23 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00%. Підписавши угоду, відповідачка надала згоду на те, що підписана угода від 27.11.2013 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», що опубліковані на офіційному сайті позивача, складає між нею та позивачем Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідачки за невиконання умов договору станом на 16.09.2019 року складає 18205,92 грн., а саме: 4025,80 грн. - заборгованість за кредитом, 4072,85 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 9500,77 грн. заборгованість за пенею та комісією, 606,50 - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.12.2019 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи міститься клопотання, в якому представник позивача позов підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив та просить розглядати справу у його відсутності, що суд вважає за можливе.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідачки, яка в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце судових засідань повістками, котрі направлялися рекомендованими листами, відзиву суду не подала, проте наявних у справі доказів достатньо для ухвалення заочного рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», яка підписана сторонами, 27.11.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 4793,23 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт; також надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
У пункті 2.1 Генеральної угоди (копія якої, підписана відповідачкою ОСОБА_1 що міститься в матеріалах справи) сторони погодили, що Банк надає Позичальнику строковий кредит в сумі 4793,23 грн. на строк 24 місяці з 27.11.2013р. по 30.11.2015р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 4793,23 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,5% на місяць (що дорівнює 18% на рік) на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в Заяві, Умовах та правилах строки.
Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 239,85 грн. для погашення заборгованості по Кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат згідно з Умовами та Правилами.
Згідно з п.2.2 Генеральної угоди, при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в даній Генеральній угоді, Умовах та Правилах, більше ніж на 31 день, по зобов'язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за Кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 606,5 грн.
Відповідно до п.2.8 Генеральної угоди, при порушенні Позичальником обов'язків по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та Правилах за кожен день прострочення.
Отже, сторони в Генеральній угоді погодили істотні умови договору, а саме:
1) суму кредиту 4793,23 грн.;
2) розмір процентів за користування кредитом (1,5% в місяць, що дорівнює 18% річних);
3) строк кредитування (24 місяці);
4) відповідальність за порушення зобов'язань;
5) порядок та строки погашення заборгованості, розмір щомісячного платежу та ін.
З урахуванням вказаної угоди, підписаної позичальником ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про обізнаність відповідачки з певними умовами кредитування, зокрема з розміром відсоткової ставки за процентами та з розмірами штрафу.
Підсумовуючи, суд вважає, що позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачкою Генеральної угоди, між нею та банком укладено кредитний договір, а також доведено, що відповідачка була повідомлена про умови кредитування, зокрема про відсоткову ставку за користування кредитними коштами, про розміри штрафів за несвоєчасне погашення заборгованості.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами.
Відповідачка ОСОБА_1 свої обов'язки за кредитним договором від 27.11.2013 року належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості, а тому Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка за розрахунками банку станом на 16.09.2019 року складає 18205,92 грн., а саме: 4025,80 грн. - заборгованість за кредитом, 4072,85 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 9500,77 грн. заборгованість за пенею та комісією, 606,50 - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності з ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками за користування кредитом, заборгованості за пенею, комісією та штрафу.
При цьому суд звертає увагу на те, що п.2.8 Генеральної угоди Генеральної угоди передбачено, що при порушенні Позичальником обов'язків по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та Правилах за кожен день прострочення. Натомість у Генеральній угоді від 27.11.2013 року підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Пред'являючи вимоги про повернення кредиту, банк просить, крім заборгованості за кредитом, за відсотками та штрафом, стягнути з відповідачки пеню, комісію за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині позовних вимог, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.11.2013 року, позивач додає Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
У вказаному документі містяться умови користування кредитними коштами, відсоткові ставки, строки повернення грошових коштів, умови застосування штрафних санкцій та сплати комісій за користування грошовими коштами.
Однак, вказаний Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідачкою ОСОБА_1 не підписаний, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з умов та Правил розуміла відповідачка і що вона ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили такі умови, зокрема, щодо сплати неустойки (пені) і саме у зазначених в цих документах розмірах та порядку нарахування.
Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» з часу виникнення спірних правовідносин (27.11.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15.10.2019 року), за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості домовленості сторін про розмір та порядок сплати пені, наданий банком Витяг з Умов та Правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (далі Постанова) передбачено, якщо Правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, то з огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо ним підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові вказує, що оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а Правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ПАТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року (справа № 192/2217/16-ц, провадження № 61-24992св19); у постанові від 25 листопада 2019 року ( справа № 359/992/17, провадження № 61-30189св/18) по аналогічній справі прописав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ПАТ «ПриватБанк» дотримались вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, вимоги та доводи позивача АТ КБ «Приватбанк» щодо необхідності та підставності стягнення з відповідачки ОСОБА_1 пені та комісії не знайшли свого підтвердження.
Натомість, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості передбачено розмір та порядок сплати відсотків, а також розмір штрафу, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість по кредиту в сумі 8705,15 грн. 66 копійок, яка складається з наступного: 4 025,80 грн. - заборгованість за кредитом; 4072,85 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, а також 606,50 грн. штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.
В задоволенні решти позовних вимог, зокрема в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією в розмірі 9500,77 грн., слід відмовити за недоведеністю.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжного доручення №ІНВ95В2NВ0 від 25.09.2019 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн.
З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено частково (на 47,81 % (8705,15 грн./18205,92 грн.х100), то на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 918,43 грн. (1921 грн.*47,81%).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 207, 525-526, 530, 549, 551, 610, 625-626, 628, 633-634, 638, 1048 -1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.11.2013 року у розмірі 8705 /вісім тисяч сімсот п'ять / грн. 15 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК" 918, 43 грн. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК", ЄДРПОУ 14360570, знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Суддя: Г. М. Пилип'юк
Оригінал рішення.