Справа № 444/1997/20
Провадження № 2/444/891/2020
судового засідання
13 серпня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Олещук М. М.,
секретар судового засідання Мачіха Г.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , яка проживає (зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_2 , третьої особи: Служби у справах дітей Пустомитівської районної адміністрації, яка знаходиться за юридичною адресою: 81100 м.Пустомити, вул.Паркова, 2, Львівської області про визначення місця проживання малолітньої дитини , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи: Служби у справах дітей Пустомитівської районної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
В забезпечення вимог позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме просить шляхом:
- встановлення заборони ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , вивозити дитину - ОСОБА_4 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька до вирішення спору по даній справі;
- встановлення заборони Пустомитівській районної адміністрації Львівської області та органам опіки та піклування - Службі у справах дітей Пустомитівської районної адміністрації, надавати ОСОБА_3 висновки/розпорядження, що дають можливість на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька до вирішення даного спору, тобто до прийняття рішення суду про визначення місця проживання;
- зобов'язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), передати на зберігання закордонний паспорт малолітньої дитини - ОСОБА_4 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу, батькові дитини - ОСОБА_1 до винесення рішення по даній справі.
Позивач заяву про забезпечення позову, мотивує тим, що він в інтересах його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, оскільки попри наявне чинне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.06.2020 року у справі № 450/4047/19, яким матері дитини - ОСОБА_3 було відмовлено в наданні дозволу на тимчасовий вивіз їхньої дитини за кордон без його згоди до ІНФОРМАЦІЯ_3, йому стало відомо, що ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 одружилась з громадянином Туреччини - ОСОБА_5 , який проживає у Туреччині, а в березні 2020 року у цьому шлюбі народила двох дітей, намагається вивезти їх спільну доньку - ОСОБА_4 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 , без його згоди на постійне місце проживання на територію Туреччини. Незважаючи на те, що рішення суду є обов'язковими для виконання на усій території України, йому стало відомо (копія заяви ОСОБА_3 додається), що попри наявність вищевказаного рішення матір дитини намагається вивезти дитину за кордон шляхом отримання висновку та розпорядження Пустомитівської районної адміністрації Львівської області для тимчасового виїзду за кордон, яке дає можливість виїзду за кодон без згоди батька, що несе ризик неповернення дитини на територію України, використовуючи той факт, що дитина фактично зареєстрована за однією адресою з матір'ю.
В ході розгляду справи № 450/4047/19 у Пустомитівському районному суді Львівської області, судом встановлено, що відповідачка не має жодного наміру проживати в Україні, а бажає постійно проживати разом з чоловіком, що є громадянином Туреччини, разом з трьома дітьми та території Турецької Республіки у місті Ялова. Окрім цього, при розгляді вищевказаної справи стало відомо, що позивачка ніде не працює з 2017 року, не має жодного самостійного доходу, а сподівається на фінансове утримання свого чоловіка.
Просить суд звернути увагу на те, що він б не заперечував проти нетривалих путівок дитини за кордон, що не впливали б на навчальний процес дитини, а навпаки збільшували її світогляд, проте відповідачка намагається вивезти дитину на територію Туреччини для постійного проживання без будь - яких компромісів, які він пропонував.
31.07.2020 року позивач звернувся з відповідною заявою в орани опіки та піклування за фактичним місцем проживання дитини, а саме у Службу у справах дітей Пустомитівської районної адміністрації, для отримання цього висновку. Орган опіки та піклування комісійно відвідав помешкання в якому він проживає, також члени комісії при складенні акту обстеження мали можливість поспілкуватися з донькою, яка охоче відповідала на усі запитання, проте станом на дату звернення висновку він ще не отримав. Проте, враховуючи той факт, що є великий ризик вивозу дитини за кордон у Туреччину будь-якої миті її матір'ю він був змушений якнайшвидше звернутися до суду для вирішення даного спору в інтересах моєї малолітьої доньки - ОСОБА_4 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зважаючи на те, що відповідачка зареєстрована за однією адресою з дитиною, має закордонний паспорт та ймовірно може отримати висновок і розпорядження Пустомитівської районної адміністрації на тимчасовий виїзд за кордон без згоди батька, та існує велика ймовірність вчинення в подальшому відповідачем як юридичних так і фактичних дій, які можуть призвести до судових спорів проте можуть унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, в першу чергу, інтересів дитини позивача, за захистом яких він звернувся, просить суд до вирішення спору по даній справі застосувати заходи забезпечення позову.
Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Судом вирішено заяву про забезпечення позову розглядати без виклику сторін у справі.
Оскільки сторони в підготовче судове засідання не викликались, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що предметом спору в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 є визначення місця проживання малолітньої дитини, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою позову є те, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди , щодо виховання та визначення місяця проживання малолітньої дитини, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається, зокрема одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
В п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звернуто увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно зі ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.5 ст. 157 Сімейного Кодексу України, той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до ч.3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постанови КМУ від 27.01.1995р. № 57 (у ред. від 25.08.2010р. № 724) передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Відповідно до ч.4 зазгначених вище Правил, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері), довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем; свідоцтва про народження дитини, виданого компетентним органом іноземної держави, що не містить відомостей про батька дитини, легалізованого або засвідченого апостилем, а також без будь-якого додаткового засвідчення у випадках, передбачених міжнародним договором України.
3) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб;
4) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця та більше дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на захворювання, передбачені частиною п'ятою статті 157 Сімейного кодексу України, під час пред'явлення таких документів або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав: довідки, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, про наявність заборгованості із сплати аліментів (у разі коли сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці); документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (у разі коли сума заборгованості по аліментах становить понад три місяці, але не більше чотирьох місяців).
З огляду на наведене, суд зазначає, що згідно з чинним законодавством України, існує певний порядок та перелік осіб, які можуть перетнути кордон із малолітніми дітьми.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд лише встановлює, чи може невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, чи є обраний ним спосіб захисту співмірним із заявленими позовними вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Відповідно до принципу змагальності сторін та правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Так, законодавством фактично визначені певні обмеження щодо перетинання кордону, і тільки за відсутності згоди одного з батьків на виїзд дитини за кордон, дане питання вирішуються в судовому порядку в позовному провадженні.
За таких обставин, такий вид забезпечення позову застосований бути не може, оскільки дане обмеження має встановлюватися рішенням суду, а не процесуальними заходами забезпечення позову.
Таким чином, доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони вивозити дитуну за кордон без дозволу батька фактично зводиться до окремого виду самостійних вимог у позовному провадженні, що не є видом забезпечення позову у розумінні ст. 150 ЦПК України.
Що стосується побоювань позивача щодо залишення дитиною території України, то законодавством України встановлені правила перетину кордону неповнолітніми дітьми у супроводі лише одного з батьків, які передбачають гарантії дотримання прав дитини та недопущення незаконного вивезення одним із батьків дитини за межі України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.151-153,157,353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заявипро забезпечення позову від 11.08.2020 року ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олещук М. М.