"21" серпня 2007 р.
Справа № 11/101/07
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого: Петрова М.С.
Суддів: Разюк Г.П.
Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений
від відповідача: Галітко С.П., довір. №491 від06.03.07 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.06.2007р.(підписане 02.07.07)
по справі №11/101/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон»
до Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (далі по тексту ДП НЕК «Енергоатом»)
про стягнення 250000 грн.00 коп.
27.02.07 р. ТОВ «Леон» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП НЕК «Енергоатом» про стягнення з останнього боргу у сумі
250000 грн., який виник на підставі договору поруки №07-2131/2000, по якому до ТОВ «Леон» перейшли права і обов'язки ВБКФ «Ліо» за договором №07-715/97 від 29.10.97 р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.06.07 р. (суддя Василяка К.Л.) позов ТОВ «Леон» залишено без задоволення з огляду на те, що позивач не довів належними доказами факт існування обов'язку відповідача сплатити йому борг у сумі 250000 грн., так як не довів виконання своїх обов'язків за додатковою угодою №15 від 10.06.99 р. до договору №07-715/97 від 29.10.97 р., яку не надав до суду і що взагалі унеможливило встановити які саме обов'язки повинно було виконати ТОВ «Леон». В якості підстави для відмови у позові ТОВ «Леон» місцевий господарський суд також послався на пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Миколаївської області, ТОВ «Леон» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в який просить скасувати рішення місцевого господарського суду та задовольнити його позов, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Леон» посилається на те, що наявність боргу відповідача перед ним у сумі 250000 грн. підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, а саме додатковою угодою №12 від 6.10.98 р. до договору №07-715/97 від 29.10.97 р., по який відповідач зобов'язався перерахувати ВБКФ «Ліо» 250000 грн. за реалізовану останнім електроенергію. Наявність цього боргу перед ВБКФ «Ліо» відповідач підтвердив актом прийому-передачі наданих послуг. За договором же поруки №07-2131/2000 від 11.02.2000 р. на думку позивача
до нього перейшли всі права і обов'язки ВБКФ «Ліо» по договору №07-715/97 від 29.10.97 р., а тому відповідач повинен сплатити йому 250000 грн.
Щодо пропуску строку позовної давності ТОВ «Леон» вважає, що цей строк ним не пропущено, оскільки з вимогою про сплату боргу до відповідача звернулося 21.12.06 р. Листи ТОВ «Леон» з вимогою про сплату боргу, які місцевий господарський суд прийняв до уваги як належні докази звернення до відповідача про сплату боргу, такими доказами не можуть бути, тому що один лист взагалі не містить дату його складання або отримання, інший лист підписано невідомою особою і відповідач не надав його оригіналу, а третій лист підписано не уповноваженою особою заступником директора ВП «Южно-Українська АЄС».
Представник ТОВ «Леон» в судове засідання не з'явився незважаючи на те, що судом належним чином направлено на його юридичну адресу (м.Херсон, вул. Полякова,2) ухвалу із зазначенням часу і місця судового засідання. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Таким чином, примірник повідомлення про вручення поштової кореспонденції ТОВ «Леон», який надійшов до суду із позначкою «за зазначеною адресою не знаходиться», з врахуванням довідки Херсонського обласного управління статистики, свідчить про те, що за вказаною на поштовому конверті адресою ТОВ «Леон» не знаходиться, тобто не знаходиться за юридичною адресою, тому вказаний примірник поштового повідомлення є належним доказом виконання апеляційним судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про час і місце судового засідання. Аналогічної позиції по аналогічним питанням щодо належного повідомлення сторін дотримується і ВГС України (інф. лист від 02.06.06 р. №01-8/1228).
За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «Леон» розглянута за відсутністю його представника.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
29.10.1997 р. відповідач та ВБКФ «ЛІО" уклали договір № 07-715/97, предметом якого визначили обов'язок фірми (комісіонер) здійснити за дорученням АЕС(комітент) угоду від свого імені та за рахунок комітента згідно додаткових угод, кожна з яких повинна бути додатковою угодою та окремим етапом договору, 100% передоплату яких здійснює комітент в розмірі вартості кожної з додаткових угод.
Згідно із п.2.1 договору, ціна, номенклатура продукції, строки , кількість, порядок поставки, оплата і інші умови угоди, яку Комісіонер укладає з третіми особами, зазначаються в додаткових угодах до даного договору.
Відповідно із п.2.3 договору Комітент зобов'язався сплатити Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі, обумовленому в додатках до цього договору.
06.10.1998 року названі сторони уклали додаткову угоду до згаданого договору за №12, умовами якої визначили, що згідно додаткової угоди №11 (яка не додана до матеріалів справи), з сплаченої суми по лапароскопічному та ендоскопічному обладнанню 602000,0грн. комісіонер повертає на рахунок комітента 100000,0 грн., а на 502000,0 грн. комісіонер надає послугу по оплаті продукції, необхідної для потреб комітента.
В зв'язку з виробничими потребами комітента, комісіонер надає послугу по оплаті продукції, що перевищує 502000,0 грн., тобто 151465,83 грн. Сума проплат комісіонера за додатковою угодою №11 складає 653465,83 грн. Сума перевищення 151465,83 грн. підлягає сторнуванню з сумою сплаченою комітентом комісіонеру на придбання рентген-апарату.
Комісіонер також зобов'язався здійснити поставку лапароскопічного та ендоскопічного обладнання в обумовлених раніше наборах (додаткові угоди №07-715/97) на протязі 2-х місяців після появи можливості передоплати в іноземній валюті та письмової вказівки комітента. Фактом 100% передоплати за обладнання слід вважати останню /передоплату комітентом яка здійснюється частинами по мірі надходження запитів від комісіонера/ дату реєстрації НЄК Укренерго, підтверджуючого факт погашення заборгованості за спожиту електроенергію.
За перерахування комісіонером грошових коштів в сумі 250000,0 грн. на розрахунковий рахунок комітента, останній сплачує комісіонеру 250000,0 грн., що включають в себе послуги-витрати комісіонера та його комісійну винагороду; зменшується сума заборгованості комісіонера перед комітентом на суму 250000,0 грн., оскільки послуга з повернення грошових коштів в розмірі 250000,0 грн. комісіонером виконана.
Листом, від 19.02.1999р. АЕС повідомила фірму про те, що за умовами договору від 26.11.1997р. передбачалась поставка рентгенапарату та повернення грошових коштів в сумі 250000,0 грн. на розрахунковий рахунок підприємства.
Послуги витрати по перерахуванню грошових коштів були закладені в вартість рентгенапарату. Грошові кошти в сумі 250000.0 грн. були перераховані, що оформлено додатковою угодою №12 від 06.10.1998р., якою також було оговорено віднесення збитків на рахунок ВП «ЮУ АЕС" в сумі 250000,0 грн. в разі відмови від поставки апарату.
Одночасно АЄС повідомила адресата про те, що вона відмовляється від поставки фірмою рентгенапарату за умовами договору №07-715/97 від 26.11.1997р. та надала згоду на пролонгацію цього договору на 1999 рік.
В матеріалах справи міститься акт приймання-здачі наданих послуг без дати, який підписано представниками відповідача та фірми «ЛіО", згідно якого фірма, за умовами договору № 07-7515/97 від 29.10.1997р. надала послугу з реалізації електроенергії підприємствам України з наступним перерахуванням грошових коштів, за які АЕС повинна сплатити комісійну винагороду фірмі в розмірі 208333,34 грн., НДС на суму 41666,66 грн., що загалом становить 250000,0 грн.
11 лютого 2000 року фірма «ЛіО (Боржник), Відокремлений підрозділ "Южно-Українська АЕС » (Кредитор) та ТОВ «Леон" "(Поручитель), уклали договір поруки №07-2131/2000 згідно із п.1.1 якого ТОВ «Леон» зобов'язалось відповідати перед АЕС (Кредитором) за виконання Боржником частини зобов'язань, яка залишилась невиконаною за додатковою угодою №15 від 10.06.99 р. до договору № 07-7515/97 від 29.10.1997р.
Згідно із п.2.1 вказаного договору ТОВ «Леон» прийняло на себе обов'язок виконати у 3 місячний термін обов'язок Боржника в частині поставки ТМЦ, обумовлених в п.1.1 договору, тобто в додатковій угоді №15 від 10.06.99 р. до договору № 07-7515/97 від 29.10.1997р.
За умовами п.2.4 договору доручення після виконання обов'язків за боржника -ВБКФ «Ліо», тобто обов'язків, передбачених додатковою угодою №15 від 10.06.99 р. до договору № 07-7515/97 від 29.10.1997р., до ТОВ «Леон» переходять всі права Кредитора АЄС) по цьому зобов'язанню, а боржник -ТОВ «Ліо» зобов'язується відшкодувати Поручителю - ТОВ «Леон» всі витрати, пов'язані з виконанням обов'язків по даному договору.
Відповідно із п.2.5 договору доручення Кредитор (АЄС) зобов'язався виконати свої обов'язки перед Боржником (ТОВ «Ліо») на користь Поручителя (ТОВ «Леон»), які випливають з умов договору №07-715/97 від 29.10.97 р.
Із вищенаведених пунктів 2.4 та 2.5 договору доручення випливає, що ТОВ «Леон» має право вимагати будь-яких виплат з боку Кредитора лише у тому випадку, якщо виконає обов'язки Боржника (ТОВ Ліо») по додатковій угоді №15 від 10.06.99 р. до договору № 07-7515/97 від 29.10.1997р.
Як вбачається з матеріалів справи додаткова угода №15 від 10.06.99 р. до договору № 07-7515/97 від 29.10.1997р. відсутня, а тому неможливо визначити які саме обов'язки за договором Поруки повинен був виконати Поручитель (ТОВ Леон»), а відповідно виконував їх взагалі, а чи ні.
В матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків між відповідачем та позивачем за договором поруки. Відповідач спочатку визнавав борг, потім відмовився від цього боргу, тому судова колегія вважає, що наявність або відсутність цього боргу слід встановлювати виходячи з первинних документів. Однак, позивач таких документів не надав. Позивач навіть не визначив які конкретні роботи, або послуги він виконав за договором доручення.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивач всупереч вимогам ст.33 ГПК України не довів належними доказами факт виконання ним обов'язків за договором №07-2131/2000 від 11.02.2000 р., а відповідно із цим не довів свої позовні вимоги, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову ТОВ «Леон».
Щодо пропуску позивачем строку позовної давності висновок господарського суду 1 інстанції є також вірним.
Умовами вищенаведених договорів не визначено строк оплати відповідачем наданих йому послуг або виконаних робіт, тому цей строк необхідно визначати у відповідності із ч.2 ст.530 ЦК України, тобто виходячи із 7 днів від дня пред'явлення вимоги кредитором. Після спливу 7 днів від дня пред'явлення вимоги про сплату боргу починається відрахування строку позовної давності.
В матеріалах справи містяться 3 листа позивача до відповідача з вимогою про сплату боргу, перший лист без номера та дати (а.с.36), другий лист підписано невідомою особою (а.с.37), тому належним доказом, підтверджуючим вимогу позивача про сплату боргу є лист №74 від 16.05.02 р.
Враховуючи дату цього листа та вимогу відповідача про застосування строку позовної давності, судова колегія вважає, що позивач пропустив строк позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог, при цьому клопотання про його відновлення не заявляв, причини пропуску цього строку не наводив.
Доводи позивача про те, що лист №74 від 16.05.02 р. підписано не уповноваженою особою -заступником директора Гороховим судова колегія до уваги не приймає, оскільки по-перше відповідно із трудовим контрактом, укладеним із Гороховим, останній на час відсутності директора підприємства мав право підписувати такий лист, по-друге: на вказаному листі міститься печатка підприємства, яка додатково свідчить про надання Горохову повноважень на підписання цього листа, позивач не надав доказів того що директор підприємства був присутнім на підприємстві і з його володіння вибула печатка підприємства. До того ж в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків позивача із відповідачем, який з боку позивача підписано заступником директора Гороховим, але ж позивач не оспорює правомірність цього акту звірки взаєморозрахунків.
За вищенаведених обставин судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення місцевого господарського суду -без змін.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ТОВ «Леон» залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 27.06.2007 р. -без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.С. Петров
Суддя Г.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов