Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" серпня 2007 р. Справа № 51/237-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Плужник О.В.,
при секретарі Соколовій Ю.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Харківській області (м. Харків) (вх. № 2365 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.06.07 р. по справі № 51/237-06
за позовом Державного управління екології та природних ресурсів в Харківській області (м. Харків)
до Державного комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Дзержинського району м. Харкова
про стягнення 79 600,00 грн., -
встановила:
У жовтні 2006 року Державне управління екології та природних ресурсів в Харківській області (м. Харків) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Дзержинського району м. Харкова (надалі -ДКВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова) про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про відходи на суму 79600,00 грн. та покласти на останнього витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25 червня 2007 року по справі № 51/237-06 (суддя Шарко Л.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2007 р. скасувати.
Відповідач письмові пояснення або заперечення по апеляційній скарзі не надав.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи, своїх представників 21.08.2007 р. у судове засідання не направили, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомили, у зв'язку з чим, справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2007 р. -без змін, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 20 березня 2006 року фахівцями Державного управління екології та природних ресурсів в Харківській області була проведена перевірка дотримання вимог Земельного Кодексу України відповідачем в особі житлово-експлуатаційної дільниці № 22, в ході якої було встановлено на прибудинковій території біля будинку № 331 по вул. Клочківська у м. Харкові засмічення земель твердими побутовими відходами. Загальна площа засміченої ділянки дорівнює 2 кв. м об'ємом 2 куб. м, що є порушенням вимог статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 17 Закону України "Про відходи" та статті 96 Земельного кодексу України. У зв'язку з зазначеними порушеннями позивач вважає, що відповідач заподіяв державі матеріальний збиток на суму 79 600,00 грн., який підлягає стягненню з останнього.
Слід зауважити, що виходячи зі змісту статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи). Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у частині другій цієї статті), а також в інших випадках, передбачених законом. Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.
Згідно зі статтею 43 зазначеного Закону підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в позовній заяві позивач посилається на те, що на момент здійснення перевірки відповідача зафіксовано засмічення земель території підприємства будівельними відходами, тоді як з Акту проведеної перевірки від 20.03.2005 р. вбачається, що на момент її здійснення був зафіксований факт забруднення земельної ділянки загальною площею 2 кв. м. побутовими відходами на прибудинковій території по вул. Клочківській, 331.
Слід зазначити, що збиток державі, нанесений внаслідок порушення природоохоронного законодавства при поводженні з відходами розраховується відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 р. № 285/2725 (надалі -Методика). Розмір відшкодування шкоди (Рвв) визначається за формулою : Рвв = А х Гд х Кз х Кн х Шегз.
Відповідно до п. 4.1. Методики розмір шкоди обчислюється відповідними підрозділами державної екологічної інспекції на основі протоколу та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земельних ресурсів, в 10-денний строк із дня виявлення забруднення.
Із матеріалів справи вбачається, що в порушення Методики позивачем розрахунок збитку зроблено 30.03.2006 р., тобто більше ніж через рік з дати складання акту перевірки та виявлення порушення з боку відповідача.
Крім того, згідно з п. 3.3.1. Методики за наявності інформації про кількість забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі чи засмітила її поверхню, визначають на місці площу, глибину проникнення та обсяги забруднення. В акті перевірки від 20.03.2005 р. дані про глибину проникнення, кількості забруднюючої речовини не встановлені.
Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про те, що позивач надав розрахунок шкоди при відсутності деяких показників з посиланням на фактичні дані, які необхідно враховувати при порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди.
Крім того, позивач у своєму розрахунку помилково вказує, що (Гд) - це грошові витрати на ліквідацію наслідків забруднення (засмічення), тоді як згідно з зазначеною Методикою (п. 4.9) (Гд) - це грошова оцінка земельної ділянки до забруднення (засмічення).
Відповідно до п. 1.3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.06.2001 р. розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача.
Позивачем не доведено розмір прибудинкової території, що є в користуванні відповідача, а також безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (або бездіяльністю) і шкодою та виною ДКВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного управління екології та природних ресурсів в Харківській області є необґрунтованими, не доведеними документально матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На думку колегії суддів, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності своїх позовних вимог до відповідача.
Слід зауважити, що зміст поданої позивачем апеляційної скарги не відповідає пункту 3 статті Господарського процесуального кодексу України, а саме: в ній не зазначені вимоги та підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково.
Посилання заявника апеляційної скарги на додаткове надання ним матеріалів та пояснень, не відповідає дійсності, оскільки ніяких доповнень до апеляційної скарги останнім суду надано не було.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного управління екології та природних ресурсів в Харківській області позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2007 р. по справі № 51/237-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Харківській області (м. Харків) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25 червня 2007 року по справі № 51/237-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Демченко В.О.
Суддя Такмаков Ю.В.
Суддя Плужник О.В.