Справа № 2-791 2009 року
01 квітня 2009 року м. Макіївка
Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
судді: Стасєєвої Г.М.
при секреті ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я,
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я,
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та пояснив, що з 07.03. 1997 року він працював на Відкритому акціонерному товаристві «Харцизький трубний завод» в якості монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду. 08 11. 2002 року при виконанні трудових обов»язків він отримав тяжку травму хребта, про що був складений акт №17 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1. 23.06. 2003 року при проходженні освідчення висновком МСЄК йому вперше було встановлено стійку втрату професійної працездатності на 40% та визнаний інвалідом 3 групи. У зв»язку з пошкодженням здоров»я, тобто отриманням травми, він був перевчений двірником у дитячий садок, аз 11.10. 2005 року і по теперішній час працює на заводі в якості підсобного робітника з виготовлення та ремонту спецодягу, його заробітна плата значно зменшилася Отримане каліцтво викликало порушення його нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного громадського життя. Він довгий час знаходився на лікування, більше ніж 200 днів. Отримана травма завжди дає про себе знати, у нього постійно болить поперек і він погано ходить, відчуває оніміння ноги. Все це призводить до напружених стосунків в сім»ї. Він не може виконувати чоловічу роботу в домі. . Із-за незадовільного стану здоров'я постійно вимушений звертатися в медичні установи Після отриманої травми 08.11. 2002 року він відчуває себе неповноцінним, не може реалізовувати свої звички, здійснювати фізичні загрузки, не може в достатній мірі, матеріально забезпечити себе та свою сім'ю. Все це дає йому неспокій, незадоволеність життям. Моральні страждання оцінює в 40 000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.
Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки - ОСОБА_3, діючий за дорученням , позов не визнав та пояснив, що згідно з Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, придбання автомобілів, коли потреба в них визначена МСЄК. Згідно висновку МСЄК Фонд може відшкодувати інші витрати.. Згідно п 1.1. наказу Міністерства охорони здоров»я України від 22.11. 1995 року №212 на МСЄК покладено обов»язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Згідно висновку МСЄК від 23.06. 2003 року позивачеві було вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності на 40% та визнаний інвалідом З групи, але наявність моральної шкоди не встановлено. Виходячи з викладеного, вважає, що позивачем не надані докази підтверджуючі наявність втрат немайнового характеру, наявність моральних страждань, не проведено зв'язок між стражданнями та втратами . Також, згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», якими призупинено на 2006, 2007, 2008 рік дія абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей) пункту «є» п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Крім того, згідно розділу XI Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодування моральної шкоди Фондом з 1 січня 2008 року не проводиться незалежно від часу настання страхового випадку Тому, на підставі викладеного вважає, що позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди. Просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Так, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що із копії трудової книжки позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що він, дійсно, тривалий час працює на Відкритому акціонерному товаристві «Харцизький трубний завод», а саме: з 07.03. 1997 року працював в якості монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду, з 26.08. 2003 року переведений двірником у дитячі ясла-садок, з 11.10. 2005 року підсобним робітником з виготовлення та ремонту спецодягу дільниці(а.с. 9-10).
08.11. 2002 року при виконанні трудових обов»язків позивач отримав тяжку травму хребта, про що адміністрацією заводу складено акт №17 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 (а.с. 6-7)
У зв»язку з трудовим каліцтвом висновком МСЄК від 23.06.2003 року ОСОБА_2 вперше було встановлено стійку втрату професійної працездатності на 40%, та визнаний інвалідом З групи (а.с. 107-108)
Згідно копії виписки епікризу №6433/681 ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні з 08.11. 2002 року по 24.12. 2002 року з діагнозом :»Компрессионный перелом тела 2-го поясничного позвонка 2 степени и 1-го позвонка 1 степени» (а.с.35)
Згідно довідки ВАТ «Харцизький трубний завод» ОСОБА_2 працює на ВАТ «ХТЗ» цех трудової реабілітації та загальна сума його доходу за період листопад 2007-квітень 2008 року складає 3813грн. 82коп. (а.с.32)
Згідно копії посвідчення №636208 серія АБ від 23.06. 2003 року ОСОБА_2 визнаний інвалідом 3 групи та йому призначена пенсія по інвалідності (а.с. 34)
Відповідно до вимог п. З ст. 34 Закону України від 23.09.1999р. „По загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" - моральна шкода заподіяна умовами виробництві відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Суд встановив, що в результаті травми на виробництві від 08.11. 2002 року ОСОБА_2 за висновком МСЕК від 23. 06 2003 року втратив працездатність на 40 %, Фонд повинен був оплатити позивачеві моральну шкоду, але не зробив цього.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у квітні 2008 року і в своїй позовній заяві посилався на те, що вперше стійку втрату професійної працездатності йому встановлено висновком МСЄК від 26.06. 2003 року по травмі від 08.11. 2002 року.
Відповідно до вимог ст.. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЄК.
Таким чином, право відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» яким зупинялась на 2006 рік дія Закону України ««Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в частині відшкодування моральної шкоди, так і Законом України ««Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України №717 від 23.02. 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Законом України ««Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів Кураїни» №107-У! від 28.12. 2007 року.
Відповідно до ст. 21 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004р. № 1-9/2004р. при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду при визнанні факту спричинення такої шкоди.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що в наслідок травми від 08.11. 2002 року позивачу була спричинена моральна шкода, яка складається з наступного: йому було завдано фізичного болю, як в момент травми, так і надалі, який він постійно відчуває. У продовж тривалого часу ОСОБА_2 лікується, що підтверджується виписками із епікризу. Разом з фізичними стражданнями він постійно переносить моральні страждання. В результаті травми ОСОБА_2 втратив 40 % професійної працездатності, став інвалідом у 27 років.. У зв»язку з пошкодженням здоров»я з 23.08. 2003 року ОСОБА_2 був переведеним двірником у дитячий садок, аз 11.10. 2005 року і по теперішній час він працює на заводі в якості підсобного робітника з виготовлення та ремонту спецодягу, він втратив стабільний великий заробіток. У зв'язку з травмою позивач повинен був докладати додаткових зусиль по організації свого життя, він не має можливості повноцінно допомагати дружині по господарству, виконувати роботу дома. Все це спричиняє у нього моральні страждання.
Таким чином отримане позивачем каліцтво викликало у нього порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Пошкодження здоров» я є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці позивача.
Між тим, визнаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, беручи до уваги глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер негативних наслідків, неможливість відновлення втраченого здоров»я та обставини отримання травми, що має істотне визначення розміру моральної шкоди, вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30 000грн.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про відмову у позові з того, що Законом України від 28.12.2007 року № 107- У1„Про державний бюджет України" відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної(немайнової) шкоди застрахованим та членам сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 тому що відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. До Закону який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статей 1,3,21,43 ч.4, 46 ч.1 та ч.2 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначаються права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування(далі Основи) є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров» я з виконанням ним своїх трудових обов'язків( п.4ч.1ст.25) Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про охорону праці" в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується зокрема на принципах пріоритету життя і здоров» я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з ч.1 ст.9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'ю або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яки спричинили втрату працездатності. Зазначені закони України, по -перше спрямовані на соціальний захист працівників, які в наслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, і по-друге передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної( немайнової) шкоди.
Враховуючи особливості захисту здоров» я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання (ст. 3).
Згідно ст.. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідність особи.
На підставі викладеного, ст.. З, 58 Конституції України, ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України від 23.09.1999року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 23.02.2007 року №717 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та рішення Конституційного Суду України від 2004р. № 1-9/2004р., ст. 23 ЦК України , керуючись ст. ст. 209,212,214-215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди-задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Гірницькому районі м. Макіївки на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000грн.(тридцять тисяч гривень).
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Гірницькому районі м. Макіївки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривню 50коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.