11 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 379/1542/19
провадження № 61-11684ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна,
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп») звернулось до суду з позовом, відповідно до якого просило: визнати недійсним договір про поділ житлового будинку, що є спільною власністю, з одночасним даруванням частини житлового будинку співвласником (змішаний договір) № 841, посвідчений 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л.; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки № 844, посвідчений 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л.; визнати недійсним Договір дарування № 1469, посвідчений 28 квітня
2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л.; визнати недійсним Договір дарування № 1466, посвідчений
28 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня
2020 року позов ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 25 березня
2016 року, укладений між подружжям ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрований в реєстрі за № 844.
Визнано недійсними пункти з 4-го по 12-й включно (в частині дарування) Договору про поділ житлового будинку, що є спільною сумісною власністю, з одночасним даруванням частини житлового будинку співвласником (змішаний договір) від 25 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрований в реєстрі за № 841.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року, скасувавши заборону вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна, та скасувавши арешт на наступне нерухоме майно: однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , та на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , які належать на праві власності
ОСОБА_1 .
В іншій частині заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року залишено без змін.
04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та ухвалити рішення у відповідності до пункту 2 або пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК заявником не сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» звернулося до суду першої інстанції у листопаді 2019 року із чотирма позовними вимогами немайнового характеру.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Ураховуючи вимоги касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 15 368,00 грн ((1 921,00 грн х 4) х 200 %). Оскільки заявником до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 363,20 грн, то ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір у розмірі 12 004,80 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходу бюджету 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею
392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 11 вересня
2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська