Іменем України
10 серпня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву адвоката ОСОБА_2 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 у справі №756/3717/20 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КпАП України,
До Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 6 травня 2020 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, за яким накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В мотивування поданої заяви ОСОБА_2 вказує на те, що представником апелянта є вона - адвокат ОСОБА_2 , яка є адвокатом Адвокатського об'єднання "Вишневий та Партери".
14 лютого 2020 року керуючий партнер вказаного об'єднання - адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 під час розгляду справи №361/6846/15-к.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 квітня 2020 року №900/3дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 за скаргою адвоката ОСОБА_5 .
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 червня 2020 року було відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .
Отже, підставою відводу є те, що наведене викликає сумніви у неупередженості та об'єктивності судді ОСОБА_3 під час розгляду зазначеної апеляційної скарги та прийнятті рішення.
За цих підстав, саме з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності або об'єктивності судді ОСОБА_3 вважає, що в даному випадку заява про відвід має бути задоволена.
На обґрунтування прийнятності даної заяви адвокат посилається на вимоги ст. ст. 3, 9 Конституції України, положення ст. ст. 2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Оскільки вважає необхідним застосувати аналогію закону, з огляду на те, що чинний КпАП України не регулює порядок вирішення питання про відвід судді, який розглядає справу.
Посилається на практику Європейського суду з прав людини в контексті дотримання положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, на рішення у справах "Мікалефф проти Мальти", "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії", "Пуллар проти Сполученого Королівства" та інші.
Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про призначене судове засідання була повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши заяву ОСОБА_2 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 , матеріали справи про притягнення ОСОБА_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, в частині порушених в заяві підстав для відводу головуючого судді, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до матеріалів справи 07.03.2020 року о 02:10 годині складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №071165 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 07.03.2020 року о 00:15 годині в м. Києві по вул. Автозаводській, 50 керував транспортним засобом AUDI, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою пристрою "Драгер" в присутності двох свідків.
06.05.2020 року постановою судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, за яким накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у сумі 420, 40 грн. в дохід держави.
ОСОБА_4 оскаржено дану постанову суду першої інстанції до апеляційного суду.
26.05.2020 року подана апеляційна скарга разом з матеріалами адміністративної справи надійшли до Київського апеляційного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю ОСОБА_3 .
03.07.2020 року адвокат ОСОБА_2 , яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_4 , подала заяву про відвід судді ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи подану заяву адвокат зазначила, що керуючим партнером Адвокатського об'єднання "Вишневий та Партнери" ОСОБА_5 було подано скаргу на дії, в тому числі судді ОСОБА_3 . Вказане на думку адвоката викликає сумнів в об'єктивності і неупередженості судді.
Апеляційний суд вважає заяву адвоката ОСОБА_2 обґрунтованою, з огляду на наступне.
Норми чинного КпАП України не регулюють порядок вирішення питання про відвід судді, але, враховуючи вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 9 Конституції України, з метою додержання принципу законності, при вирішенні цього питання виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права.
Згідно ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так і об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма, у тому числі й ст. 53 Конвенції, гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.
17.07.1997 Україна ратифікувала зазначену Конвенцію, Перший протокол та протоколи 2, 4, 7, 11 до Конвенції відповідним Законом №475/97-ВР, визнавши її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Відповідно до положень ст. ст. 8, 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV в Україні визнається і діє принцип верховенства права; чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Щодо безсторонності суду, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Суддя є безсторонній, поки зворотнє не буде доведено. До того ж необхідно зазначити, що, крім всього, суди зобов'язані заслуговувати на довіру учасників процесу.
Так, з практики Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах "Фей проти Австрії" від 24.02.93, "Білуха проти України" (заява N 33949/02) від 09.11.2006, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому, будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений. Існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляд справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, з поданої заяви, на дії судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 , як члена колегії суддів у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 було відкрито дисциплінарне провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 . Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 червня 2020 року було відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 /а.с. 60-79/.
З метою усунення сумнівів у забезпеченні справедливого розгляду справи належним і безстороннім судом, з метою запобігання випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006), що наразі виникло у адвоката Адвокатського об'єднання "Вишневий та Партнери" ОСОБА_2 , та з урахуванням ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заява про відвід підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а обставини, про які зазначено, можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості, а тому з метою недопущення таких та відповідно до засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, яким визначено питання вирішення відводів (самовідводів) у справах про адміністративні правопорушення, справу під №756/3717/20 щодо ОСОБА_4 слід передати на повторний розподіл для визначення іншого судді.
Керуючись ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 246, 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
Заяву адвоката ОСОБА_2 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України відносно ОСОБА_4 , - задовольнити.
Матеріали адміністративної справи під №756/3717/20 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КпАП України передати до відділу реєстрації та автоматизованого розподілу судових справ управління забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду для повторного розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_11 з ю б і н