справа № 757/44202/19-ц
головуючий у суді І інстанції Матійчук Г.О.
провадження № 22-ц/824/7938/2020
11 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення моральної шкоди,
У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту - АТ КБ «Приватбанк», Банк) про стягнення моральної шкоди.
На обґрунтування позову вказував, що у липні 2013 року відповідач звернувся до ОСОБА_1 із позовом про стягнення з нього заборгованості.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 08.06.2017 року позов до нього було задоволено та стягнено з нього заборгованість у розмірі 18799,89 грн.
ОСОБА_1 , оскаржив вказане рішення та 10.07.2019 року Дніпровський апеляційний суд виніс постанову, якою скасував рішення Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 08.06.2017 року та відмовив в задоволенні позову.
Зауважив, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 не укладав та не підписував кредитний договір №KRXRRX06560707 з Банком, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 5065-18 від 29.11.2018 року.
Позивач наголошував, що за час судових розглядів йому було завдано відповідачем істотної моральної шкоди, яка полягала в тому, що справа розглядалась дуже довго, відповідач знав, або повинен був знати, що він не укладав кредитного договору. Не дивлячись на це відповідач намагався переконати суд у зворотному. Відповідач ініціював до нього позов зовсім не перевіривши всі обставини отримання кредиту.
Видаючи кредит Банк не робив фотографування або відеозапис особи, яка його отримувала. Не прийняв елементарних способів захисту від отримання кредиту іншою особою.
За наведених обставин, просив суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 250 000 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнено з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1921, 00 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2019 року та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 50000 грн моральної шкоди, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачу діями відповідача було завдано моральної шкоди, оскільки останній зазнав вимушених змін в своєму житті, пов'язаних з розглядом судової справи та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Наголошує на тому, що суд не прийняв до уваги тих обставин, що позивач, як людина з 2 групою інвалідності, п'ять років піддавався тортурам відповідача доводячи свою непричетність щодо отримання кредиту та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50000 гривень.
АТ КБ «Приватбанк» також не погодилось із рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2019 року про стягнення із Банку моральної шкоди на користь позивача. В апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги Банк, зазначає, що саме позивач затягував розгляд справи в суді першої інстанції. Так, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.04.2014 року задоволено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Сектору № 10 Відділу техніко-криміналістичного забезпечення ОВС науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Дніпропетровській області. Одночасно з призначенням експертизи від позивача витребувано оригінали документів ОСОБА_1 , які містять зразки підписів відповідача.
При вивченні експериментальних зразків почерку ОСОБА_1 було встановлено, що зразки, виконані скорописним почерком на 12 аркушах паперу, та зразки друкованого почерку, виконані на 6-ти аркушах паперу, теж суттєво відрізняються між собою за будовою почерку, ступенем виробленості та координацією рухів. Таким чином, після ретельного вивчення та дослідження наданого порівняльного матеріалу в експерта виник сумнів в достовірності зразків почерку та підписів позивача, оскільки встановлено, що дані зразки підписів та почерку суттєво відрізняються один від одного, що може свідчити як про значну варіативність його почерку та підписів,наявність якихось незвичних умов виконання даних зразків чи навмисну зміну свого почерку та підпису, так і про виконання даних підписів та записіврізними особами.
Крім того зауважує, що такі підстави, як тривалість розгляду судової справи понад 6 років не є виною АТ КБ «ПриватБанк», в судовому рішенні було відображено те, що саме Радченко В.П. не спромігся своєчасно надати зразки підпису для проведення судової експертизи.
Відтак, вважає, що позивачем не доведено жодного взаємозв'язку з тими документами які долучені до позовної заяви та вчиненням протиправних дій щодо нього саме АТ КБ «ПриватБанк». Навпаки в судовому засіданні саме позивач наголошував, що при його хворобі неможливо встановити, в який саме період відбулися факти загострення захворювання.
Учасники справи правом на відзив не скористались.
03 серпня 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено судове засідання у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2019 року в режимі відеоконференції.
Доручено Дзержинському районному суду міста Кривий Ріг забезпечити проведення судового засідання Київського апеляційного суду в режимі відеоконференції, що призначено в приміщенні Київського апеляційного суду на 11.08.2020 року о 12 годині 45 хвилин.
Зобов'язано ОСОБА_1 11.08.2020 року о 12 годині 45 хвилин прибути до Дзержинського районного суду міста Кривий Ріг для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
З наданої Дзержинським районним судом міста Кривий Ріг інформації убачається, що ОСОБА_1 до суду для участі в судовому засіданні в режимі відео конференції не з'явився.
На адресу Київського апеляційного суду клопотання від позивача та відповідача про відкладення розгляду справи та повідомлення про наявність причин, що перешкоджають заявитись в судове засідання не надходили. Сторони були належним чином повідомленні про дату та час призначеного засідання.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились у судове засідання.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ч. 1 ст. 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу діями відповідача була завдана моральна шкода, оскільки останній зазнав значних вимушених змін в житті, пов'язаних з довготривалим розглядом судової справи та вважав обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Колегія суддів погоджується із указаним висновком суду, виходячи з наступного.
Судом установлено, що позивач страждає на захворювання нервової системи, є інвалідом дитинства, має ІІ групу інвалідності.
У липні 2013 року ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» 18 799,89 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2019 року, рішення Дзержинського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Судовим рішенням встановлена непричетність ОСОБА_1 до отримання коштів за кредитним договором KRXRRX06560707.
При цьому розгляд справи № 210/4971/13-ц тривав шість років.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуваннюпри вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як убачається із матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи завдану йому моральну шкоду вказував, що відповідачем було безпідставно заявлено до нього позов про стягнення грошових коштів, які той не отримував від Банку. При цьому позивач указуючи неправомірні дії відповідача не обґрунтовує їх самим по собі зверненням до суду, оскільки таке право на звернення до суду є законним правом особи, а указує на неправомірні дії банку щодо безпідставного звернення про стягнення з нього коштів та необхідність доведення в суді безпідставності цієї вимоги. Позивач указує, що відповідач має структурні підрозділи, які перевіряють осіб позичальників, камери спостереження, при видачі коштів та видачі картки фотографують особу позичальника. Отже, відповідач мав усі можливості перевірити та пересвідчитись у тому, що позивач не був позичальником Банку.
Таким чином, неправомірні дії банку полягали у неналежному виконанні працівниками банку обов'язків щодо встановлення особи, якій передавались грошові кошти банку та ухилення від обов'язку перевірки заперечень позивача щодо відсутності у нього правовідносин із Банком.
Внаслідок указаних дій працівників Банку позивачеві завдано моральної шкоди.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідачем не спростовано факту завдання позивачу шкоди не з вини АТ КБ «Приватбанк».
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2019 року у справі №210/4971/13-ц встановлено, що 21.02.2007 року ОСОБА_1 не укладав та не підписував кредитний договір № KRXRRX06560707 з ВАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»). Указана обставина була підтверджена висновком судово-почеркознавчої експертизи №5065-18 від 29.11.2018 року, що було підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за указаним кредитним договором.
Таким чином судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачем було доведено наявність шкоди, протиправність діяння заподіювача шкоди та наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями.
Відповідачем не було спростовано вини у завданні шкоди позивачеві, яка презюмується до тих пір, поки відповідач не доведе, що шкоду завдано іншою особою.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів, проаналізувавши та оцінивши викладені в апеляційних скаргах обставини у їх сукупності, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем доведено позовні вимоги про наявність підстав для стягнення на його користь із відповідача завданої позивачеві моральної шкоди, яку суд оцінив у 5000 грн.
При визначені розміру шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням доводів позову та заперечень на позов.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду та не доводять підстав для здійснення судом апеляційної інстанції переоцінки доказів та встановлення іншого розміру шкоди.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2020 року.
Суддя-доповідач Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба