справа № 757/63609/19-ц
головуючий у суді І інстанції Бусик О.Л.
провадження № 22-ц/824/6393/2020
11 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Київ від 05 грудня 2019 року по справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
У грудні 2019 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. (далі - ДВ ВПВР ДДВС МЮУ Рубель І.В.) звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Подання мотивовано тим, що на виконанні у ВПВР ДДВС МЮУ перебуває зведене виконавче провадження № 56124269 про стягнення коштів із ОСОБА_1 , до складу якого входять шість виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів.
Посилаючись на ст. 441 ЦПК України, державний виконавець просила тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчими документами.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчими документами: виконавчий лист №489/3968/16-ц, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва 26.09.2017, виконавчий лист №490/3240/16-ц, виданий 20.10.2016 Центральним районним судом м. Миколаєва, виконавчий лист №2/489/182/2016, виданий 18.05.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва, виконавчий лист №2/489/182/2016, виданий 18.05.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва, виконавчий лист №2/489/1967, виданий 20.11.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва, виконавчий лист №2/489/1967, виданий 20.11.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва.
Не погоджуючись із ухвалою суду адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, мотивуючи тим, що ухвалу було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Проте, державним виконавцем не надано суду доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто наявність лише невиконаного зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
На теперішній час підприємницька діяльність ОСОБА_1 не припинена, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та є основним видом доходу.
Представник боржника не заперечує, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон, однак зазначає, що перетинання державного кордону ОСОБА_1 є необхідним для ведення підприємницької діяльності.
Таким чином, державний виконавець не довів умислу у діях боржника щодо ухилення від виконання рішення, оскільки відсутність майна, на яке можна звернути стягнення, не є підставою для встановлення того, що боржник ухиляється від виконання рішення.
Учасники справи правом на подання відзиву не скористались.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
Представник заінтересованої особи (стягувача) АТ "Альфа-банк" Тавлуй О.М. проти задоволенні апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники спору в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ч. 1 ст. 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що боржником в добровільному порядку не виконується рішення суду, на даний час зведене виконавче провадження не виконано, а відтак є передбачені законом підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.
Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно з п. 2, 5 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
Відповідно до п.18 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
За змістом даної норми підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, в тому числі і безпідставна неявка на виклики державного виконавця.
Судом установлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 56124269 про стягнення коштів із ОСОБА_1 , до складу якого входять шість виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів:
виконавчий лист № 489/3968/16-ц, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва 26.09.2017, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/70-К70 від 14.02.2008: за кредитом та процентами - 871 020,92 доларів США; пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів - 4 101 208,56 грн 56 коп.; судового збору в сумі 383 738,3 грн (ВП № 55290840);
виконавчий лист № 490/3240/16-ц, виданий 20.10.2016 Центральним районним судом м. Миколаєва, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суми строкової заборгованості за кредитом в сумі 52 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1378904,80 грн, суми заборгованості за відсотками 33029,46 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 875 855,40 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 50 000,00 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 80000 грн за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/663-К663 від 01.01.2007 року та судового збору по 17885,70 грн з кожного (ВП № 53785531);
виконавчий лист № 2/489/182/2016, виданий 18.05.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат в сумі 1218,00 грн (ВП № 51291943);
виконавчий лист № 2/489/182/2016, виданий 18.05.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором в сумі 2383,45 доларів США, що еквівалентно становить 50505,31 грн (ВП № 51291789);
виконавчий лист № 2/489/1967, виданий 20.11.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судового збору в сумі 283,22 грн (ВП №50365539);
виконавчий лист № 2/489/1967, виданий 20.11.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за процентами за кредитним договором від 25.09.2014 в розмірі 2 187,06 доларів США., що еквівалентно 28 322,43 грн (ВП № 50365530).
Указані виконавчі провадження відкриті протягом 2016-2017 років. Копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження. Боржник є повідомленим про виконавчі провадження, про що свідчать супровідні листи головного державного виконавця про направлення боржнику і стягувачам для виконання та до відома постанов про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчих листів, виданих судом, інших постанов, винесених державним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження, розписки адвоката ОСОБА_1. про ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження. звернення боржника ОСОБА_5 із заявами щодо зупинення виконавчого провадження, оскарження боржником дій державного виконавця до суду, надання до матеріалів виконавчої служби нотаріально завіреної довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 бути його представником в органах державної виконавчої служби з питань, пов'язаних з виконанням судових та інших рішень. Указані обставини підтверджені наявними у справі матеріалами виконавчого провадження.
Згідно з наданою Державною фіскальною службою України інформацією щодо боржника ОСОБА_1 відомості про місце роботи відсутні. Пенсійний фонд України надав інформацію, що боржник ОСОБА_1 пенсію не отримує.
У межах відкритого виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, а саме: накладено арешт на рахунки в АТ "Укрсоцбанк". При цьому, боржником відкрито нові рахунки в АТ "Альфа-Банк".
Відповідно до інформації АІС "Автомобіль" за боржником зареєстровано транспортний засіб ACURA MDX 3.7 (2007) чорний, двиг. № НОМЕР_1 куз. № НОМЕР_2 , ДНЗ: НОМЕР_3 . Постановою державного виконавця від 21.06.2017р. автомобіль оголошено в розшук.
Представником стягувача у судовому засіданні в апеляційній інстанції зазначено, що автомобіль з реєстрації знятий, однак інформація щодо нового володільця відсутня.
Іншого рухомого майна державним виконавцем не виявлено.
Нерухоме майно, виявлене під час виконання рішень суду, реалізовано органами державної виконавчої служби, проте коштів та майна для задоволення у повному обсязі вимог стягувачів за виконавчими документами є недостатніми.
У процесі примусового виконання судових рішень державним виконавцем встановлено також, що боржник володіє часткою в статутному капіталі та є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ "Миколаїв Еліт Сервіс".
Таким чином, державним виконавцем встановлено, та боржником не спростовано наявність у володінні боржника майна та цінностей, за рахунок яких можливо виконати рішення судів.
Державним виконавцем також указано, що боржником проігноровано вимоги державного виконавця щодо надання декларації про доходи та майно за формою, встановленою Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. зі змінами. Відповідний обов'язок боржника передбачений п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого за рішеннями майнового характеру боржник зобов'язаний подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч.5 ст. 26 указаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідна декларація не надана боржником ні на виконання постанов про відкриття виконавчого провадження, ні на вимогу державного виконавця.
Положеннями пунктів 5,6 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачений обов'язок боржника своєчасно з'являтися на вимогу виконавця та надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно із наявними у матеріалах справи матеріалів виконавчого провадження державний виконавець надсилала боржнику вимогу від 18.04.2019 року №20.1/5378553/8 щодо надання пояснень по факту виконання рішення суду та декларацію про доходи, та від 05.11.2019 №20.1/55290840/8 вимогу на адресу ТОВ "Миколаїв Еліт Сервіс", кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи якої є боржник щодо надання документів фінансової звітності, інших документів товариства для визначення вартості частки боржника, на які державному виконавцю відповіді надано не було.
Указані обставини боржником не спростовані та свідчать про переховування боржником майна та приховування цінностей, на які можливо звернути стягнення для виконання вимог виконавчих документів. Указані дії також свідчать, що боржником вчиняються дії, що перешкоджають виконанню рішень суду. Зокрема вчиняються дії що спричиняють тривале виконання, яке пов'язане з виявленням майна боржника.
У судовому засіданні представником боржника було зазначено про часткове виконання боргових зобов'язань у добровільному порядку, однак до суду першої інстанції документальне підтвердження указаних обставин надано не було. Клопотання про залучення указаних доказів було заявлено під час апеляційного розгляду, однак виключних обставин, що перешкоджали подати ці докази до суду першої інстанції наведено не було. Крім того, стягувачем обставини щодо добровільного виконання судового рішення не підтверджено.
Таким чином, на час розгляду подання державного виконавця боржник має заборгованість.
Відповідно до відповіді Державної міграційної служби України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданий 30.04.2015 органом видачі 4802, та другий діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданий 06.12.2017.
Державною прикордонною службою України надано витяг про перетин державного кордону України боржником де зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон.
Так, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язань за виконавчими листами, № 489/3968/16-ц, виданим Ленінським районним судом м. Миколаєва 26.09.2017; виконавчим листом № 490/3240/16-ц, виданим 20.10.2016 Центральним районним судом м. Миколаєва; виконавчим листом № 2/489/182/2016, виданим 18.05.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва; виконавчим листом № 2/489/182/2016, виданим 18.05.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва; виконавчим листом № 2/489/1967, виданим 20.11.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва; виконавчим листом № 2/489/1967, виданим 20.11.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва та наразі на виконанні перебувають виконавчі провадження, які на час розгляду справи не закінчені.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності перетину кордону для ведення підприємницької діяльності боржником не доведено.
Таким чином, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт умисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання рішення.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність підстав до задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Доказів на спростування наведених підстав для застосування такого обмеження боржником та його представником не надано.
Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та на законність ухвали не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Київ від 05 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2020 року.
Суддя-доповідачТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба