№ справи: 754/12220/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8818/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Грегуль О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
11 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року,
встановив:
у жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3 953 грн., що складається з вартості відновлювального ремонту належної йому квартири АДРЕСА_1 , а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., посилаючись на те, що шкоду було завдано в результаті залиття квартири з вини власника кв. АДРЕСА_2 в тому ж будинку ОСОБА_6 . В березні 2018 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 5 944 грн., визначену станом на 22.02.2018. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року до участі в справі в якості відповідачів було притягнуто ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Рішенням Деснянського районного м. Києва від 16 квітня 2020 року в задоволенні позову було відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_2 та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 12 000 грн.
Не погоджуючись із рішенням, представник позивача - ОСОБА_5. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник позивача просить його скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу на додаткове рішення слід задовольнити з таких підстав,
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що йому належить частина кв. АДРЕСА_1 . З вини відповідача ОСОБА_2 , якому належить кв. АДРЕСА_2 в тому ж будинку, 25.03.2016 сталось залиття, в результаті якого було ушкоджено оздоблення в квартирі. Вартість відновлювального ремонту становить 3 953 грн. Оскільки через залиття він зазнав душевних страждань з приводу пошкодження майна та неможливістю ним користуватися, було порушено звичний спосіб життя та виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації, позивач просив стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 5 944 грн., посилаючись на актуалізацію вартості проведення відновлювального ремонту.
Рішенням Деснянського районного м. Києва від 16 квітня 2020 року в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Акт про залиття квартири від 04.04.2016 та інші докази по справі не свідчать про те, що залиття квартири АДРЕСА_3 сталось з квартири АДРЕСА_2 і внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності відповідачів.
Суд першої інстанції послався в рішенні на положення статей 1166, 1167 ЦК України, ст. 151 ЖК України.
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права та не відповідає встановленим по справі обставинам.
Як видно з матеріалів справи, позивач разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є власником в рівних долях кв. АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 26.05.2004 Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.
Відповідачі є власниками кв. АДРЕСА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.12.2003 Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. Співвласник ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25.03.2016 в квартирі АДРЕСА_4 , сталось залиття, в зв'язку з чим позивач звернувся до ЖЕД -319 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» із заявою про виявлення причини залиття та фіксації пошкоджень.
Відповідно до Акту про залиття, аварії, що трапились на системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання, складеного 04.04.2016 комісією з числа працівників ЖЕД-319 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» 25.03.2016 в кв. АДРЕСА_1 трапилось залиття після затікання води в кв. 52 постраждали опоряджувальні роботи у ванній кімнаті, а саме: пошкоджено фарбування водними сумішами на підвісній гіпсокартонній стелі площею приблизно 0,5 кв.м. та сліди намокання на гіпсокартонному жолобі. При обстеженні в кв. АДРЕСА_2 виявлено пошкодження герметизації примикання ванни до стіни в результаті чого виникло підтікання в кв. АДРЕСА_3 . У розділі Висновки і рекомендації зазначається, мешканцям кв. АДРЕСА_2 потрібно терміново відновити герметизацію примикання ванни до стіни та відшкодувати нанесені збитки мешканцям кв. АДРЕСА_3 (а/с 24 т. 1).
Згідно з положеннями ст. 151 ЖК Української РСР та ст. 322 ЦК України тягар утримання майна, тобто обов'язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, лежить на власнику квартири. Отже, власник житла зобов'язаний забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода заподіяна не з її вини.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Відповідно до ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
Вказаний Акт про залиття від 04.04.2016 відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, оскільки містить дату, місце його складання, склад комісії, місце, де трапилося залиття, подію, що трапилася, наслідки залиття, а також його причини.
Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що в квартирі АДРЕСА_3 було змінено мережу холодного та гарячого водопостачання та надав до справи копію листа за підписом начальника ЖЕД-319, в якому було повідомлено, що в результаті обстеження кв. АДРЕСА_3 31.01.2017 було виявлено об'єднання санвузла та ванної кімнати з переплануванням стояків холодного та гарячого водопостачання, перенесено інженерні мережі під стелю та зашито гіпсокартоном та надано в матеріали справи копію Акту про обстеження кв. АДРЕСА_1 від 31.01.2017, складеного комісією з працівників ЖЕД-319. В Акті вказується, що в об'єднаному санвузлі на стелі наявні сліди затікання у трьох місцях, виконано перепланування мережі гарячого та холодного водопостачання. В кв. АДРЕСА_2 система гарячого та холодного водопостачання без перепланувань. Герметизація стиків примикання ванни до стіни виконана. Зі слів ОСОБА_1 після залиття додаткових затікань не було, нових плям немає (а/с 87 т. 1).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення по справі експертизи щодо визначення можливої причини залиття.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання щодо можливих причин залиття кв. АДРЕСА_3 , яке мало місце 25.03.2016, та щодо можливості залиття в результаті втручання в інженерні мережі холодного та гарячого водопостачання, а саме: зміна напрямку з вертикального на горизонтальне проведення їх під стелею ванної кімнати.
У Висновку експерта №14850 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Комашко Р.В. 20.11.2019, зазначається наступне. В кв. АДРЕСА_3 було виявлено проведення реконструкції приміщень ванної кімнати, туалету та коридору шляхом демонтажу та перенесення перегородок між вказаними приміщеннями, переобладнання центральних стояків системи холодного та гарячого водопостачання шляхом влаштування обводу та перенесення їх під підвісну стелю. В кв. АДРЕСА_2 було виявлено на лицюванні із шпалер та гіпсокартону, які закривають шахту проходження стояків холодного і гарячого водопостачання наявні вологі плями, під умивальником та біля ванни на внутрішній трубі холодного водопостачання наявні сліди вологи у вигляді крапель води, на нижній частині умивальника та стінах наявні потьоки від рідини, під ванною та поряд наявні мокрі плями та сліди корозії на металевих профілях декоративного екрану, нижня частина стіни має сліди відшарування фарби та штукатурки, сліди вологи та плісняви. Щодо можливих причин залиття, яке сталось 25.03.2016, експерт керувався лише зафіксованими фактами щодо залиття кв. АДРЕСА_1 з кв. АДРЕСА_2 . Даний факт, виходячи із проведеного дослідження та наявних ознак, як підтвердити, так і спростувати неможливо (а/с 39-66 т. 2).
Таким чином, відповідачі не спростовували тієї обставини, що залиття стелі у ванній кімнаті кв. АДРЕСА_3 25.03.2016 сталось внаслідок затікання води в кв. АДРЕСА_2 в стик між ванною та стіною. Крім того, встановлено, що в подальшому після проведення такої герметизації, нових затікань не виявлено. Виходячи з встановленого, на відповідачів має бути покладено відповідальність за нанесену позивачу матеріальну шкоду, яка складається з вартості відновлювального ремонту.
При визначенні розміру матеріальної шкоди, колегія суддів виходить з вартості відновлювального ремонту в сумі 3 953 грн., визначеного у Висновку про вартість відновлювального ремонту після залиття кв. АДРЕСА_1 , який був виготовлений ТОВ «Агентство експертної оцінки» 11.07.2016 на замовлення позивача. В березні 2018 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 5 944 грн., посилаючись на те, що тим же ТОВ «Агентство експертної оцінки» було проведено оцінку актуалізації вартості (а/с 173-175 т. 1), за що ним було сплачено 800 грн. Однак Висновку щодо визначення іншої вартості відновлювального ремонту в матеріали справи надано не було.
Відповідачі протягом розгляду справи в суді першої інстанції не заперечували щодо визначеної у Висновку вартості відновлювального ремонту.
Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що він не був присутній при проведенні огляду, в даному випадку не може бути підставою для визнання цього доказу як недопустимого, оскільки повідомлення про його проведення було направлено за місцем проживання відповідача. Визначений у Висновку обсяг та характер пошкоджень опорядження квартири АДРЕСА_3 відповідає встановленому в Акті про залиття від 04.04.2016. Доводів про зворотне ОСОБА_2 протягом розгляду справи не наводив. Крім того, ті ж самі пошкодження були зафіксовані у Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеному 20.11.2019 року, яка була проведена на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року.
У зв'язку з цим суд частково задовольняє заявлену позивачем вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3 953 грн.
Згідно чч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди на неможливість нормального користування майном, порушення звичного способу життя та докладання додаткових зусиль для його нормалізації та з огляду на характер та обсяг пошкоджень, які є незначними. Також є недоведеним причинний зв'язок між завданням матеріальної шкоди та погіршенням стану здоров'я позивача, на що він посилався в обґрунтування своїх вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_2 та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 12 000 грн. Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції посилався на положення чч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України та стягнув на користь відповідача ОСОБА_2 вартість проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 12 000 грн. Однак такий висновок судом було зроблено без дотримання норм процесуального права. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
За таких обставин рішення та додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення - про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідачів судові витрати, понесені позивачем в сумі 2 178 грн., які складаються з суми судового збору та оплати виготовлення Висновку про вартість проведення відновлювального ремонту від 11.07.2016.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 3 953 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 зі ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 726 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 зі ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 726 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 зі ОСОБА_4 судові витрати в розмірі в сумі 726 грн.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року задовольнити.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
Судді