Справа № 425/1696/17
Провадження № 22-ц/810/433/20
11 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»
на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 травня 2020 року, ухваленого Рубіжанським міським судом Луганської області у складі: судді Романовського Є.О. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - Банк) звернулося із вказаним позовом до суду, згодом збільшивши позовні вимоги, який мотивувало тим, що між позивачем та ОСОБА_1 (далі Відповідач -1, Позичальник, Боржник) був укладений Договір відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк був зобов'язаний надати грошові кошти в розмірі 80 000 грн на споживчі потреби, а позичальник - повернути вказану суму та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19,2 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Кредит надавався на споживчі потреби, окремими частинами за відновлюваною кредитною лінією строком на 24 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 01.08.2017 року. Погашення кожного траншу повинно бути сплачено до останнього робочого дня кожного місяця ануїтентним шляхом внесення готівки до каси Банку.
Згідно п. 1.5.1.1-1.5.1.4. Кредитного договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом починаючи з дати видачі кредиту до настання остаточного терміну повернення кредиту. При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день користування кредитом. Нараховані проценти повинні бути сплачені не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу. Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 01.08.2017 року. Всі готівкові платежі за цим договором (погашення кредиту, сплата процентів за його користування, штрафних санкцій тощо) сплачуються Позичальником в касі Банку.
Згідно п. 3.3.1., 3.3.2., 5.2. Кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором сплатити штрафні санкції у строки та на умовах, визначених договором.
Пунктами 3.2.1.-3.2.2. Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати від Позичальника при виникненні простроченої заборгованості за Кредитом чи процентами дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором та стягнути заборгованість за Договором в примусовому порядку.
В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 02.08.2007 року між позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1, відповідно до п. 1.1. за яким ОСОБА_2 (далі - Поручитель, Відповідач-2) зобов'язалася перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього.
Позивач зазначив, що заборгованість Позичальником та поручителем не погашено, станом 16.06.2017 року існує заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року, яка складає 90968,10 грн, у тому числі:
борг за кредитом в розмірі 44472,05 грн;
відсотки за користування кредитом з 01.08.2014 року по 15.06.2017 року в розмірі 25265,64 грн;
інфляційні втрати Банку з вересня 2012 року по травень 2017 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 11098,77 грн;
інфляційні втрати Банку з серпня 2014 року по травень 2017 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 7316,36 грн;
три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 13.07.2012 року по 15.06.2017 року в розмірі 1721,41 грн;
три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.04.2014 року по 15.06.2017 року в розмірі 1089,19 грн;
пеня за прострочення сплати кредиту з 01.04.2014 року по 03.04.2014 року в розмірі 2,56 грн;
пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.04.2014 року по 03.04.2014 року в розмірі 2,12 грн.
У зв'язку з несплатою заборгованості за кредитом у визначені кредитором строки позивачем надіслано на адресу реєстрації Позичальника та Поручителя вимогу про дострокове повернення кредиту: Відповідачу-1 - лист-вимога від 23.12.2016 року № 46-15/2998-5088 про дострокове повернення кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року, Відповідачу-2 - лист-вимога про усунення порушень від 23.12.2016 року № 46-15/2996-5090, які було направлено відповідачам, що мешкають на території Луганської області, яка не контролюється українською владою, поштою «До запитання» у відповідності до рекомендацій УДППЗ «Укрпошта».
12 травня 2020 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій заявлено про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року станом на 29.04.2020 року у розмірі 115 475,63 грн, яка складається з боргу:
- за кредитом в розмірі 44472,05 грн;
- відсотків за користування кредитом з 01.08.2014 року по 01.08.2017 року в розмірі 25441,72 грн;
- інфляційних втрат Банку з червня 2014 року по квітень 2020 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 22597 грн;
- інфляційних втрат Банку з серпня 2014 року по квітень 2020 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 14080,44 грн;
- трьох процентів річних за прострочення сплати кредиту з 02.06.2014 року по 28.04.2020 року в розмірі 5540,52 грн;
- трьох процентів річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2014 року по 28.04.2020 року в розмірі 3339,22 грн;
- пені за прострочення сплати кредиту з 01.04.2014 року по 03.04.2014 року в розмірі 2,57 грн;
- пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.04.2014 року по 03.04.2014 року в розмірі 2,11 грн.
Оскільки вимоги Банку не було виконано, тому позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року станом на 29.04.2020 року у сумі 115 475,63 грн, а також стягнути в рівних частках з відповідачів судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. та витрати за розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» у розмірі 630,00 грн.
Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України'в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 02.08.2007 року № 842 станом на 16.06.2017 року у сумі 90 968,10 грн, судовий збір у розмірі 800 грн та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик у судове засідання, у розмірі 315 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 800 грн та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик у судове засідання, у розмірі 315 грн.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 13.04.2020 року заяву відповідачки ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 травня 2020 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 02 серпня 2007 року № 842 станом на 29 квітня 2020 року у сумі 115 475,63 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 2 101 грн та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик у судове засідання у розмірі 630 грн.
В задоволенні інших вимоги відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення частково в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником з ОСОБА_1 , заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року, яка станом на 29.04.2020 року складає 115475,63 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником з ОСОБА_1 , заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року, яка складає 115475,63 грн, задовольнити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги є те, що суд порушив норми процесуального права, а саме ст. 89, 263 ЦПК України, не в повному обсязі та неправильно встановлені дійсні обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів по справі, а саме Договору відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року та Договору поруки №1 від 02.08.2007 року; суд порушив норми матеріального права ст. 6, 627,1048 ЦК України, оскільки відповідно до п. 2.2.2. Кредитного договору сторони передбачили виконання вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати одержання такої вимоги від Банку, і оскільки відповідачами вимога Банку не отримана і досудове врегулювання не відбулося, то Банк скористався своїм правом вибору способу захисту та звернувся до суду із позовом, що узгоджується із правовим висновком про застосування відповідних норм права у Постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 185/10319/15-ц, у постанові від 07.11.2018 у справі № 607/122/15-ц. За Договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, а оскільки строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 УК України спливає у відповідне число останнього місяця строку, тому з урахуванням положень частини 4 статті 559 ЦК України з часу несплати кожного з платежів починається обрахування шестимісячного строку для пред'явлення вимог до Поручителя. Проте, з огляду на числену практику Верховного Суду у справах про стягнення кредитної заборгованості за участю поручителів правовідносини за Кредитним договором за Договором поруки не можна вважати припиненими в частині, що стосується відповідальності Позичальника та Поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за Кредитним договором про погашення Кредиту до збігу шестимісячного строку з момент виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. Тому під час ухвалення рішення помилково дійшов висновку, що порука припинена.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості 115475,63 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600*100 = 160000 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині відмови у задоволенні позову Банку про стягнення з ОСОБА_2 , яка як Поручитель є солідарним боржником з Позичальником ОСОБА_1 , заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року у розмірі 115475,63 грн.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» - та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року (а.с. 9-10).
Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику на умовах договору, а Позичальник має право отримати та зобов'язувався належним чином використати і повернути в передбачені договором строки Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених договором, Кредит надавався в розмірі 80000 грн на 24 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 01.08.2017 року на споживчі потреби. За користування Кредитом відповідач зобов'язувався сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в розмірі 19,2% річних (а.с. 9-10).
Згідно п.1.6. Кредитного Договору погашення кожного траншу здійснюється згідно з графіком до останнього робочого дня кожного місяця ануїтетом шляхом внесення готівки до каси Банку, починаючи з наступного місяця після отримання траншу або шляхом безготівкових перерахунків з рахунків, відкритих в ВАТ «Ощадбанк».
Згідно п. 1.5.1.1-1.5.1.4. Кредитного договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом починаючи з дати видачі кредиту до настання остаточного терміну повернення кредиту. При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день користування кредитом. Нараховані проценти повинні бути сплачені не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу. Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 01.08.2017 року. Всі готівкові платежі за цим договором (погашення кредиту, сплата процентів за його користування, штрафних санкцій тощо) сплачуються Позичальником в касі Банку.
Відповідно п. п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.5 Договору Позичальник зобов'язався точно в строки, обумовлені Договором, повернути кредит в сумі 80000 грн., своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим Договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору на першу вимогу Банку в порядку, передбаченому цим Договором достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості по кредиту , а також сплатити штрафні санкції, в порядку та на умовах передбачених цим Договором. Позичальник зобов'язаний відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з цього Договору.
Згідно п. п. 3.2.1, 3.2.2 Договору Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по цьому Договору. При виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, а також в інших випадках, передбачених цих Договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 8.1. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 (Відповідач-2) було укладено договір поруки № 1 від 02.08.2007 року. Відповідно до п.1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором № 842 від 02 серпня 2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладеними в майбутньому. Згідно п. 2.1. Договору поруки у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору поруки поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним кредитним договором, перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник; солідарні боржники залишаються зобов'язаними до тих пір, поки всі зобов'язання по кредитному договору не будуть виконані повністю. Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.5. Договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором; порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань по кредитному договору № 842 від 02.08.2007 року не пред'явить вимоги до поручителя (а.с. 12).
У зв'язку з невиконанням з боку відповідачів своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, з урахуванням збільшення позовних вимог, станом на 29.04.2020 року утворилася заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року, у розмірі 115 475,63 грн, в тому числі: борг за кредитом в розмірі 44472,05 грн; відсотки за користування кредитом з 01.08.2014 року по 01.08.2017 року в розмірі 25441,72 грн; інфляційні втрати Банку з червня 2014 року по квітень 2020 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 22597 грн; інфляційні втрати Банку з серпня 2014 року по квітень 2020 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 14080,44 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 02.06.2014 року по 28.04.2020 року в розмірі 5540,52 грн; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2014 року по 28.04.2020 року в розмірі 3339,22 грн; пеня за прострочення сплати кредиту з 01.04.2014 року по 03.04.2014 року в розмірі 2,57 грн; пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.04.2014 року по 03.04.2014 року в розмірі 2,11 грн.
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з розрахунку заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року, наданим позивачем, та мотивуючи рішення вимогами ст. 525, 526, 553, 554, 559, 625, 1054, 1055, ч. 1 ст. 1050 ЦК України та умовами укладеного між позивачем та Відповідачем-1 кредитного договору, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення заборгованості у загальному розмірі 115475,63 грн з позичальника ОСОБА_1 .
З посиланням на вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, п. 4.2. Договору поруки, враховуючи, що вимога банку про усунення порушень від 23.12.2016 року за № 46-15/2996-5090 направлена поручителю 29.12.2016 року, однак позичальник з 01.07.2014 року не виконує умови договору, тобто після шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань кредитного договору № 842 від 02 серпня 2007 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову до Відповідача-2 ОСОБА_2 як поручителя за кредитним договором.
Колегія суддів судової палати вважає, що висновок суду першої інстанції щодо припинення поруки в частині заявлених вимог до поручителя ОСОБА_2 з огляду на те, що позичальник з 01.07.2014 року не виконує умови договору, а отже і про відмову у задоволенні позову з цих підстав не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Скаржником в апеляційній скарзі із посиланням на п. 2.2.2. Кредитного договору, яким сторони передбачили проведення позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги Банку щодо дострокового повернення кредиту, зазначено, що вимоги Банку позичальником та поручителем не отримані.
Оскільки відповідачами вимога Банку не отримана і досудове врегулювання не відбулося, то Банк скористався своїм правом вибору способу захисту та звернувся до суду із позовом, що узгоджується із правовим висновком про застосування відповідних норм права у Постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 185/10319/15-ц, у постанові від 07.11.2018 у справі № 607/122/15-ц.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем позовну заяву подано до суду 07.07.2017 року.
Тому колегія суддів погоджує довід скарги про те, що оскільки фактично досудове врегулювання спору проведене не було, Банк скористався своїх правом на подачу позову про стягнення всією суми заборгованості за кредитним договором строком дії до 01.08.2017 року, тобто, змінивши строк виконання зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Сторонами договору поруки - Банком та Відповідачем-2 ОСОБА_2 - погоджено у 4.2. припинення поруки, якщо Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання по кредитному договору № 842 від 02 серпня 2007 року не пред'явить вимоги до Поручителя.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснити до останнього робочого дня кожного місяця (п. 1.6. Кредитного договору), а за Договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором.
Тобто, сторони встановили не лише строк дії договору - до 01.08.2017 року, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Висновок про те, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року за №6-223цс16, а також у постановах від 19 жовтня 2016 року №1265цс15, у постановах від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі №6-3087цс16 та в інших.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з таким висновком і не знайшла підстав для відступлення від нього (постанова від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/1).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом 07 липня 2017 року (а.с. 38).
Зазначене свідчить про те, що позивачем вимоги до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, яка виникла до 07 січня 2017 року за кредитним договором пред'явлені поза межами встановленого строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Таким чином, оскільки позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання частини зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя, тому порука за кредитним договором в частині щомісячних платежів за період до 07 січня 2017 року припинена на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Разом з тим, правовідносини поруки за договором поруки не можна вважати припиненими в частині заборгованості за кредитним договором, яка виникла за період з 07 січня 2017 року, та становить за:
- кредитом в розмірі 10517,83 грн;
- відсотками за користування кредитом з січня 2017 року по 01.08.2017 року в розмірі 5682,65 грн;
- інфляційними втратами Банку з червня 2014 року по квітень 2020 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 2560,23 грн;
- інфляційних втрат Банку з серпня 2014 року по квітень 2020 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1355,32 грн;
- трьох процентів річних за прострочення сплати кредиту з січня 2017 року по 28.04.2020 року в розмірі 967,27 грн;
- трьох процентів річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з січня 2017 року по 28.04.2020 року в розмірі 516,98 грн, а загалом - 21600,28 грн.
Вказана заборгованість з огляду на солідарний характер відповідальності боржника і поручителя підлягає стягненню.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції цих обставин не врахував та помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог до поручителя - Відповідача-2 ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником із Боржником ОСОБА_1 , а відтак дійшов помилкового висновку про обсяг відповідальності кожного із відповідачів окремо і їх спільного солідарного обов'язку перед позивачем.
За таких підстав, відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 , ч. 2 ст. 367 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до поручителя підлягає скасуванню з ухваленням в частині відмови у задоволенні позову до Відповідача-2 як поручителя, яка є солідарним боржником із ОСОБА_1 , нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості за останні шість місяців перед зверненням позивача із позовом до суду - з 07 січня 2017 року.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з поручителя, яка є солідарним боржником із позичальником ОСОБА_1 , заборгованості, що утворилася станом до 07 січня 2017 року, то такі позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки порука за вказаний період є припиненою.
Виходячи із загальної суми заборгованості за Кредитним договором № 842 у розмірі 115475,63 грн. станом на 29.04.2020 року (а.с. 195-196), різниця заборгованості, яка підлягає стягненню лише з боржника Відповідача-1 ОСОБА_1 , становить 93870,67 грн та складається з: боргу за кредитом - 33954,22 грн; процентів за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по січень 2017 року - 19759,07 грн; інфляційних втрат за прострочення боргу за період з вересня 2012 року по січень 2017 року 20036,77 грн; інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з серпня 2014 року по січень 2017 року -12725,12 грн; трьох процентів річних за прострочення сплати відсотків за користування Кредиту з 13.07.2012 року по січень 2017 року - 4573,25 грн; трьох процентів річних за прострочення сплати відсотків за користування Кредиту з 01.04.2014 року по січень 2017 року - 2822,24 грн.
Вказане неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для застосування колегією суддів правил частини четвертої статті 367 ЦПК України та має наслідком зміну рішення в частині стягнутої суми заборгованості з Відповідача-1 як боржника на підставі ч. 1, 2 ст. 376, ч. 4 ст. 367 ЦПК Україні шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості за кредитним договором на суму, яка стягується з обох відповідачів солідарно.
При цьому, колегія суддів бере до уваги вимоги п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, а відповідно до ч. 2 вказаної норми у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
За змістом п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 19.12.2009 року резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК (1618-15).
Оскільки колегією суддів встановлено, що загальна сума заборгованості складається з частини, що підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів, та частини, що підлягає стягненню лише з позичальника Відповідача-1, то не може залишатися без змін оскаржуване рішення щодо визначення суми, яка підлягає стягненню лише з вказаного відповідача, оскільки це призведе до невизначеності під час виконання такого рішення.
Натомість, загальна відповідальність вказаного відповідача залишається незмінною та становить 115475,63 грн, яка складається з двох вказаних частин.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 пені за прострочення сплати Кредиту з 01.04.2014 року по 03.04.2014 року у розмірі 2,57 грн та пені за прострочення сплати відсотків за користування Кредитом з 01.04.2014 року по 03.04.2014 року в розмірі 2,11 грн залишається без змін як таке, що не оскаржувалося, а часткове задоволення скарги про стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_2 не впливає на розмір цієї заборгованості.
Що стосується вимог апеляційної скарги про задоволення позову та стягнення із Відповідача-2 ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником разом із ОСОБА_1 за Кредитним договором, заборгованості за пенею, то такі вимоги задоволенню не підлягають.
Висновків суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені та штрафів фіксованої частини та процентної складової, то висновок суду про їх необґрунтованість з огляду на непогодження сторонами під час укладення кредитного договору спростовується підписаною відповідачем довідкою про умови кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1600 грн та за збільшення позовних вимог 502 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3153 грн, а також сплачено за оголошення в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» оголошення про виклик до суду у розмірі 630 грн, а відповідачкою ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 420,40 грн.
Враховуючи, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягненню з Відповідача-2 ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником з Відповідачем-1 ОСОБА_1 , заборгованості у розмірі 21600,28 грн, то пропорційно підлягає зменшенню сума стягнутих з Відповідача-1 судового збору за рішенням суду з 2102 грн (1600 + 502) до 1905 грн (1708 (судовий збір за частину заборгованості, що стягується лише з Відповідача-1) + 197 (половина судового збору за частину заборгованості, що стягується з обох відповідачів)) та витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик у судове засідання у розмірі 630 грн, до 315 грн, оскільки воно стосувалося обох відповідачів.
Оскільки апеляційна скарга частково задоволена в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з Відповідача-2, і фактично загальна сума стягнутої з Відповідача-1 заборгованості залишається незмінною, то з ОСОБА_2 до стягнення належить: половина витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик у судове засідання у розмірі 315 грн, а також судовий збір пропорційно задоволеній частині 589,78 грн (3153 х 21600,28 : 115475,63) + 197 (половина судового збору за частину заборгованості, що стягується з обох відповідачів) = 786,78 грн.
Враховуючи, що відповідачем-2 ОСОБА_2 за подачу заяви про перегляд заочного рішення, яка задоволена, сплачено 420,40 грн, а з неї на користь Банку належить до сплати судові витрати у загальному розмірі 1101,78 грн, то внаслідок взаєморозрахунку з Відповідача-2 слід стягнути різницю у розмірі 681,38 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 травня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року та вирішення судових витрат змінити.
Зменшити суму стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк Луганська область, 93400, ЄДРПОУ 09304612) заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року станом на 29 квітня 2020 року до 93875,35 грн.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк Луганська область, 93400, ЄДРПОУ 09304612) суму судового збору з 2102 грн до 1905 грн та витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик у судове засідання, з 630 грн до 315 грн.
Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником із ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником із ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк Луганська область, 93400, ЄДРПОУ 09304612) заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року станом на 11.01.2017 року у сумі 21600,28 грн, в тому числі, заборгованість за: кредитом в розмірі 10517,83 грн; відсотками за користування кредитом з січня 2017 року по 01.08.2017 року в розмірі 5682,65 грн; інфляційними втратами Банку з червня 2014 року по квітень 2020 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 2560,23 грн; інфляційних втрат Банку з серпня 2014 року по квітень 2020 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1355,32 грн; трьох процентів річних за прострочення сплати кредиту з січня 2017 року по 28.04.2020 року в розмірі 967,27 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником із ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 842 від 02.08.2007 року відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк Луганська область, 93400, ЄДРПОУ 09304612) судовий збір у розмірі 681,38 грн та витрати, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик у судове засідання, у розмірі 315 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 11 серпня 2020 року.
Головуючий
Судді: