Житомирський апеляційний суд
Справа №295/8098/17 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 30 Доповідач Галацевич О. М.
12 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/8098/17 за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,
на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира, постановлену 16 квітня 2020 року суддею Полонцем С.М. у м. Житомирі, повний текст ухвали складено 16 квітня 2020 року,
У липні 2017 року ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 910550 грн, переданих йому 01 жовтня 2011 року при купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , згідно договору та розписки від цього ж дня. В обґрунтування позову послалась, що договір купівлі-продажу визнаний судом недійсним, а тому наявні, визначені ст.ст. 216 та 1212 ЦК України, підстави для повернення переданих нею відповідачу коштів за недійним правочином та розпискою про отримання коштів за квартиру.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення даного позову, яку ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 16 квітня 2020 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
На його думку, запропоновані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та гарантуватимуть виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви ОСОБА_2 . Крім того, вказав на побоювання позивачки у тому, що її хочуть обманути, відчужити майно, щоб не було можливості стягнути з відповідача кошти, які вона заплатила йому за квартиру, договір купівлі-продажу якої визнаний недійсним.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.
Матеріали справи свідчать, що предметом позову ОСОБА_2 є стягнення на її користь з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 910550 грн.
Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, її представник ОСОБА_1 зазначив, що у сторони позивача виникли підозри щодо неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви, оскільки відповідач проживає в Ізраїлі, протягом чотирьох років не виконує своїх обіцянок повернути гроші в добровільному порядку, справа перебуває у провадженні суду з 2017 року.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно.
Відповідно до частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який належним чином здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки представником позивача не надано будь-яких доказів вартості належного відповідачу нерухомого майна, на яке позивач просив накласти арешт у якості забезпечення позову, у зв'язку з чим відсутня можливість визначити співмірність такого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відчуження відповідачем належного йому на праві власності нерухомого майна утруднить або унеможливить виконання можливого рішення суду.
Окрім того, заявник не довів намірів відповідача відчужити належне йому майно, яке не є предметом спору, або чинити перешкоди у виконанні можливого рішення суду про задоволення позову.
Отже, встановивши, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову про стягнення коштів.
Аргументи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в заяві про забезпечення позову, та не спростовують висновку суду першої інстанції.
Надана суду копія рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23.07.2020 у даній справі про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 893217,10 грн не впливає на правильність оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 16 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 12 серпня 2020 року.