Житомирський апеляційний суд
Справа №273/1159/20 Головуючий у 1-й інст. Михалюк О. П.
Категорія 80 Доповідач Миніч Т. І.
12 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря
судового засідання Ковальської Я.В.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Михалюка О.П.
у цивільній справі №273/1159/20 за позовом ОСОБА_1 до Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області про зміну формулювання причин звільнення, визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення премії, надбавки за високі досягнення у праці, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Просила ухвалити рішення, яким визнати таким, що не відповідає чинному законодавству формулювання причин звільнення її з посади 30.04.2020 року за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням з поважних причин, викладене у розпорядженні Першотравенського селищного голови за підписом секретаря ради Піщанецької Л.О. від 30.04.2020 року за №12-к, та змінити формулювання, вказавши, що її звільнено з посади 30.04.2020 року за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з порушенням Першотравенською селищною радою законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, визнати протиправним та скасувати розпорядження №5-к від 28.02.2020 року про визнання недійсним розпоряджень №1-к та 2-к від 27.01.2020 року про нарахування надбавки за високі досягнення в праці та премії; стягнути з відповідача на її користь 35 447,46 грн. у т.ч. премію за січень 2020 року в розмірі 1 387,50 грн., надбавку за високі досягнення у праці, нараховану у січні 2020 року в сумі 2 312,50 грн., вихідну допомогу в розмірі 25 652,22 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку за період з 30.04 по 01.06.2020 року в розмірі 6 095,24 грн.; середньоденний заробіток за затримку розрахунку в сумі 218,89 грн. за період з 02.06.2020 року по день ухвалення судом рішення, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 522,40 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 24.01.2017 року розпорядженням Першотравенського селищного голови від 23.01.2017 року за № 3-к вона була прийнята на посаду виконуючого обов'язки спеціаліста першої категорії Першотравенської селищної ради.
01.05.2017 року розпорядженням селищного голови від 28.04.2017 року за №19-к вона була призначена на посаду спеціаліста І категорії.
29.04.2020 року вона подала заяву на звільнення з посади за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, за якою працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. В заяві вона чітко вказала дату звільнення 30.04.2020 року, статтю КЗпП України, за якою просила звільнити її з роботи (ч.3 ст.38) та перелік поважних причин для звільнення, оскільки керівництво селищної ради порушує трудове законодавство та умови колективного договору, а саме мало місце: несвоєчасна виплата заробітної плати, зміна істотних умов праці без своєчасного попередження про це, зокрема, позбавлення надбавки за високі досягнення у праці та премії, не надання щорічної відпустки повною тривалістю.
Але всупереч її заяви 30.04.2020 року секретар Першотравенської селищної ради Піщанецька Л.О., яка виконує обов'язки селищного голови, видала розпорядження за № 13-к, у якому змінила вказану нею підставу для звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України та звільнила її за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 30.04.2020 року знову було видано розпорядження про її звільнення № 12-к, також було звільнено її на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України і додано, що з поважних причин. Позивачка вважала дії відповідача неправомірними, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2020 року провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачці, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції Житомирського окружного адміністративного суду.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції необґрунтована, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважає, що її посада не є публічною службою, а ті обставини, що вона формально приймала присягу, формально пройшла конкурс та їй присвоєно ранг не є основними ознаками публічної служби та обставинами, за якими її справа повинна розглядатися адміністративним судом. Крім того вказує, що на конкурсі претендентів на цю посаду не було. З посадовою інструкцією її не ознайомлено і працювала вона без неї бухгалтером по оплаті праці і обліку матеріалів. Помилкова, на думку апелянта, позиція суду першої інстанції у вирішенні її справи може призвести до того, що вона буде позбавлена можливості захистити свої законні трудові права та інтереси.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2017 року розпорядженням Першотравенського селищного голови Баранівського району Житомирської області від 23.01.2017 року за № 3-к позивачка ОСОБА_1 була прийнята на посаду виконуючого обов'язки спеціаліста першої категорії Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області (а.с.10-12).
01.05.2017 року розпорядженням селищного голови від 28.04.2017 року за № 19-к позивач була призначена на посаду спеціаліста І категорії як така, що пройшла за конкурсом.
В подальшому позивачка була звільнена із займаної посади, про що спочатку видано розпорядження від 30.04.2020 року № 13-к та від 30.04.2020 року № 12-к як зазначає ОСОБА_1 в позовній заяві (а.с.23,24).
Між сторонами виник спір з приводу зміни формулювання причини звільнення, визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення премії, надбавки за високі досягнення у праці, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) урегульовано як Законом України «Про державну службу», так і спеціальними законами, які були та/або є чинними на час виникнення відповідних спірних правовідносин.
Таким Законом є Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.1 якого передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з абз.1 ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими законами України.
З аналізу вказаних норм слідує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Разом з цим, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби (тобто і спір, який виник між сторонами у справі).
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №815/6096/17.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що позивачка ОСОБА_1 проходила службу в органах місцевого самоврядування на посаді спеціаліста 1 категорії, що підтверджується дослідженими судом доказами (а.с.10-12,23,24,41), вона прийнята на роботу за результатами відповідного конкурсу (а.с.41), має відповідний ранг посадової особи місцевого самоврядування, який враховано із попереднього місця роботи згідно розпорядження від 28.04.2017 року № 19-к (а.с.10,41) та фактично отримувала доплату за відповідний ранг (а.с.13,14), прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування(а.с.10), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як посада позивача є публічною службою і спір пов'язаний із проходженням такої служби та звільненням із неї.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: