Житомирський апеляційний суд
Справа №282/291/20 Головуючий у 1-й інст. Гуцал П. І.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Бережна С. В.
07 серпня 2020 року
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бережна С.В., за участю правопорушника ОСОБА_1 , розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Любарського районного суду Житомирської області від 05 червня 2020 року за ч.1 ст.130 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 05 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно постанови суду 05.03.2020 року о 15 годині 20 хвилин в с. Стрижівка, Любарського району Житомирської області по вул. Макаренка керував моторолером VIPER, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння а саме, відчутний запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, незв'язна мова, від проходження медичного освідування на ступінь алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
На вказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову суду скасувати в повному обсязі і закрити провадження. Посилається на те, що вищевказана постанова ухвалена з порушенням права на захист, обставини досліджені неповно, а висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Так, за його клопотанням, у зв'язку із інвалідністю другої групи, для надання безоплатної вторинної правової допомоги і представництво інтересів в суді був призначений адвокат Чорноус А. 5 березня 2020 року він ( ОСОБА_1 ) не зміг прибути в судове засідання у зв'язку з хворобою, а адвокат Чорноус А., як свідчить зміст мотивувальної частини постанови, подав до суду заяву про припинення своїх повноважень. Тобто, адвокат на власний розсуд, без достатніх для цього підстав, відмовився від виконання умов договору, укладеного з Регіональним Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що є безперечним доказом про порушення права користуватись правовою допомогою адвоката. ОСОБА_1 є інвалідом другої групи дитинства, тому коли він йде по дорозі то у людей, яким не відомо про його стан здоров'я, складається враження, буцім-то він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Більше того, висновок суду про те, що він керував моторолером, не відповідає дійсності, бо він ним не їхав.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 у повному обсязі підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Додатково пояснив, що в стані алкогольного сп'яніння не перебував, моторолером не керував, а вів його в руках, оскільки той був несправний. Його невнятна мова та хитка хода - то наслідок його інвалідності, що підтверджується відповідною довідкою. Відмовився від огляду, оскільки не керував моторолером, не був п'яний, але його ніхто не хотів навіть слухати. Підпис в протоколі може бути не його, працівники поліції поводили себе зухвало, крутили йому руки, незаконно склали також постанову про керування моторолером без шолома та будучи позбавленим права керування транспорними засобами рішенням суду. Що стосується адвокат, то він взагалі не був обізнаний, що той відмовівся представляти його інтереси. На час розгляду справи він перебував в лікарні і був впевнений, що адвокат буде присутнім в судовому засіданні. Однак суд, знаючи про його потребу в правовій допомозі, не дивлячись на це, розглянув справу за його та його адвоката відсутності, хоча міг би відреагувати на відмову адвоката від виконання своїх обов'язків. Тобто його права порушено, справу розглянуто неповно та без його участі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її доводів, врахувавши пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, тощо. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону в повній мірі не дотримався, та прийшов до помилкового висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника та за обставин, що його захисник відмовився від виконання своїх обов'язків по захисту його інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови, судом першої інстанції, враховуючи положення ст. 268 КУпАП з метою дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням ОСОБА_1 , в тому числі і у зв'язку з необхідністю звернення за правовою допомогою, і розглянуто 05.06.2020 в останній день тримісячного строку, встановленого ст. 38 КУпАП для накладання стягнення.
При цьому ні ОСОБА_1 , ні його захисник Чорноус А.А. участі в даному судовому засіданні не приймали.
Судом було враховано, що захисник напередодні даного судового засідання повідомив суд про одностороннє припинення своїх повноважень. Однак, не дивлячись на те, що правопорушник повідомляв суд про свої фізичні вади та незадовільний стан здоров'я, необхідність мати захисника, у зв'язку з чим останній був йому призначений за дорученням Бердичівського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, суд не надав належної уваги тому факту, що в результаті відмови захисника Чорноуса А.А. від виконання своїх обов'язків по захисту ОСОБА_1 за наведеним вище дорученням, ОСОБА_1 був позбавлений права на захист та можливості реалізувати інші свої процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, тим більш, що як з'ясувалося пізніше, на час розгляду судом 05.06.2020 справи він перебував на стаціонарному лікуванні у Любарській центральній районній лікарні з 04.06. по 09.06.2020 року, про що до апеляційної скарги надав відповідну довідку.
Таким чином, не дивлячись на те, що судом неодноразово відкладався розгляд справи за клопотанням правопорушника та таким чином застосовувалися заходи для забезпечення дотримання його прав, та не дивлячись на обмеження строку накладання стягнення, в межах якого судом було ухвалено рішення, вказане рішення не можна вважати законним з огляду на наведені вище обставини, тому постанова суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
При цьому вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне погодитися з висновками суду першої інстанції в цій частині, які не спростовані доводами апеляційної скарги правопорушеника.
Таки доводи апеляційної скарги про грубе порушення під час проведення огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння положень ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи наведені вище положення та положення ст. 266 КУпАП, які кореспондуються з положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційним судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 395712 від 05.03.2020 року (а.с.2), в якому зазначено, що 05.03.2020 року о 15 годині 20 хвилин в с. Стрижівка, Любарського району Житомирської області по вул. Макаренка керував моторолером VIPER, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння а саме, відчутний запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, незв'язна мова, від проходження медичного освідування на ступінь алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 та жодних зауважень з його боку не містить.
Також вина правопорушника ОСОБА_1 підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.5,6), згідно яких останні були запрошені працівниками поліції в якості свідків при складені адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , який в їх присутності відмовився від проходження медичного огляду у встановленому порядку в лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Драгер» для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, вина правопорушника ОСОБА_1 підтверджується долученим до наведеного вище протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння як в медичному закладі в лікаря-нарколога, так і за допомогою приладу «Драгер».
Доводи доповненої апеляційної скарги ОСОБА_1 проте, що обставини судом першої інстанції досліджено неповно, а висновки не відповідають фактичним обставинам справи спростовуються наведеними вище доказами. А інших доказів в спростування вказаного ОСОБА_1 не надав. При цьому той факт, що апелянт є інвалідом та має відповідні фізичні вади, які впливають на його зовнішній вигляд, мову та можливість рухатися, не спростовує сам по собі можливість вживання ним алкогольних напоїв та кервання транспорним засобом в такому стані, тим більш, що таке керування підтверджено постановою від 05.03.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126, ч.5 ст. 121 КупАП за керування моторолером без шолома та будучи позбавленим такого права попереднім рішенням суду, яку ОСОБА_1 не оскаржував та за його твердженням сплатив призначений по ній штраф.
Посилання апелянта на протиправну поведінку працівників поліції при оформленні матеріалів справи за ч.1 ст. 130 КУпАП також не підтверджена жодним доказом та спростовуються наведеними вище доказами в справі.
Таким чином на підставі наведеного апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Відповідно до встановленого адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було вчинене 05.03.2020 року. Таким чином, на момент розгляду апеляційним судом справи минули строки, передбачені статтею 38 КУпАП, у зв'язку з чим провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 294, 247 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Любарського районного суду Житомирської області від 05 червня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати.
Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 130 КупАП.
Провадження по справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КупАП у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: