Провадження № 22-ц/803/4490/20 Справа № 208/3974/19 Суддя у 1-й інстанції - Нельга Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
11 серпня 2020 року м. Дніпро
колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Городничої В.С.
суддів -Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Мамедовій О.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Кам'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями , -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями, мотивуючи тим, що 16 серпня 2018 року інспектором Кам'янського ВП відносно нього було складено адміністративну постанову, 01 жовтня 2018 року постанову була направлена на виконання у двократному розмірі незважаючи на оскарження її у суді.
Вказував, що 11 грудня 2018 року не переконавшись у оскарженні постанови, та не викликавши його особисто до Заводського відділу державної виконавчої служби, з його заробітної плати було стягнуто суму в розмірі 761 грн. чим завдано йому матеріальних збитків.
Зазначав, що вказаними діями йому також було завдано моральної шкоди.
Посилаючись на те, що постанова була скасована, втім зважаючи на те, що на час скасування постанова була виконана, просив суд ухвалити рішення яким стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь: 761,00 грн. - витрати, понесені ним в ході виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; 2 000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями співробітника Кам'янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області; - 10 000 грн. - витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката.
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 761 грн. - витрати, понесені ОСОБА_1 в ході виконання постанови серії ДП18 №077899 про притягнення до адміністративної відповідальності; 1 000 грн. - в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. В решті позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що право на відшкодування шкоди завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дії посадових осіб, а позивач має довести ті обставини, на які він посилається.
В апеляційній скарзі Кам'янський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не визначені підстави передбачені ст. 1176 ЦК України для відшкодування моральної шкоди, а дії посадових осіб органу досудового слідства прокуратури та суду протиправними у встановленому законом порядку визнані не були.
Правом на надання відзиву на апеляційні скарги позивач по справі не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року скасовано постанову інспектора Кам'янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області серії ДП18 №077899 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.
Справу про адміністративне правопорушення закрито.
З відповіді, наданої 05 червня 2019 року на запит ОСОБА_1 в.о.начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області вбачається, що в ході виконання державним виконавцем вищевказаної постанови із заробітної плати ОСОБА_1 було утримано та перераховано до державного бюджету 761 грн., а саме: 510 грн. - штраф; 51 грн. - виконавчий збір; 200 грн. - витрати виконавчого провадження.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності рішенням суду було скасовано, а провадження по справі - закрито, позивач зазнав матеріальних збитків та йому було завдано моральної шкоди, відшкодування якої передбачено ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» N 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року, та ст.ст.23, 1176 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
У відповідності до ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.3 вищевказаного Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;5) моральна шкода.
Судом вірно встановлено, що постанова суду, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року, яка була виконана шляхом списання з заробітної плати ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 02 січня 2019 року, скасовано як незаконне, а провадження у справі про закрито.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та справедливості.
У п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав та умов для відшкодування матеріальної шкоди, та моральної шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, відповідно до норм ст.1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Посилання апеляційної скарги Державної казначейської служби України, на те, що, право на відшкодування шкоди завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дії посадових осіб,в той час коли у даній справі це не встановлено, колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовуються висновки суду першої інстанції та суперечать встановленим обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги Кам'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області стосовно того, що судом першої інстанції не визначені підстави передбачені ст. 1176 ЦК України для відшкодування моральної шкоди, а дії посадових осіб органу досудового слідства прокуратури та суду протиправними у встановленому законом порядку визнані не були колегією суддів відхиляються, оскільки вони також не відповідають дійсним обставинам справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше).
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Доводи апеляційних скарг про те, що суд неправомірно прийшов до висновку про часткове задоволення позову зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу положень статті 367 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.
Інші аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Кам'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2020 року.
Головуючий: В.С.Городнича
Судді: О.П.Варенко
О.В.Лаченкова