Провадження № 33/803/906/20 Справа № 201/5366/20 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В.М. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
11 серпня 2020 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Харламова Д.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого консультантом в ТОВ «Діон Технологія», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. (триста сорок гривень, 00 копійок) на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
При обставинах встановлених місцевим судом 01 червня 2020 року об 18 годині 40 хвилини, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , перед початком руху та зміною його напрямку ліворуч в районі буд. № 38 по пр. Дмитра Яворницького в м. Дніпрі, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Москвич», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався зліва в попутному напрямку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат Харламов Д.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що пояснення ОСОБА_2 суперечать фактичним обставинам справи та наявними доказами в тій частині, що дії водія ОСОБА_1 були для нього несподіваними, а також те, що він намагався уникнути зіткнення та вжив всі можливі заходи для негайної зупинки.
Стверджує, що в момент виникнення у водія ОСОБА_2 небезпеки для руху - він не вчинив жодних дій для уникнення зіткнення, ні зменшив швидкість, ні зупинився, ні намагався об'їхати автомобіль «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 . Тому вважає, що водій ОСОБА_2 порушив п. 12.3 ПДР України.
Вважає, що в діях ОСОБА_1 може бути порушення, передбачене ст. 125 КУпАП, а не ст. 124 КУпАП.
На думку апелянта, суд першої інстанції повинен був надати оцінку діям водія ОСОБА_2 по відношенню до наслідків ДТП і встановити чи є в його діях порушення ПДР та чи ні і чи знаходяться вони в причинно - наслідковому зв'язку з настанням ДТП.
Позиція учасників апеляційного перегляду.
В судовому засіданні Харламов Д.В. діючий в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У відповідності до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до п.10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху".
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Окрім того вина ОСОБА_1 підтверджується: схемою місця дорожньо-транспортної події від 01 червня 2020 року, на якій з одного боку зображена ділянка дороги, де відбулась подія зіткнення, напрямки руху водіїв та розташування транспортних засобів після цього, при цьому з координат розміщення останніх на проїзній частині дійсно вбачається, що зіткнення між автомобілями відбулось під час зміни напрямку руху справа наліво водієм ОСОБА_1 , в той момент коли в попутному напрямку зліва слідував водій ОСОБА_2 , у зв'язку з чим їх траєкторії руху перетнулись між собою, що призвело до наслідків, які настали, також з зворотнього боку даної схеми зазначено перелік видимих пошкоджень вищезазначених транспортних засобів, механізм заподіяння яких повністю відповідає події даного зіткнення викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення; відеозаписом з камери зовнішнього відеоспостереження, на якому зафіксовані обставини даної пригоди зіткнення між автомобілями «Мерседес-Бенц» та «Москвич»; поясненнями водія-учасника дорожньо-транспортної події ОСОБА_2 , чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.
Перевіряючи протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що він складений з дотриманням статтей 254-256 КУпАП та Інструкції від 06 листопада 2015 року № 1376, в ньому були зазначені дані про особу, стосовно якої він складався, ОСОБА_1 роз'яснили права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, протокол був підписаний без будь-яких зауважень.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції в частині того, що водій ОСОБА_1 при зміні напрямку руху ліворуч повинен був переконатись, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, в тому числі тим, що слідували в попутному напрямку по суміжній зліва смузі для руху, в разі чого не відбулась би дорожньо-транспортна подія. Тобто, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності при виборі смуги руху та прийомів керування транспортним засобом не була врахована дорожня обстановка та її умови, зокрема інтенсивність, рівень та засоби організації дорожнього руху на ділянці дороги при зміні напрямку руху та перестроюванні з правої крайньої смуги у суміжну смугу зліва, по якій слідував прямо водій ОСОБА_2 , у зв'язку з чим в даній дорожній ситуації саме дії правопорушника знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали, так як останній при здійсненні маневру зміни напрямку руху ліворуч повинен був переконатись, що це буде безпечним та не створить перешкод не тільки перед початком свого маневрування, а також і в ході (впродовж) всього його здійснення.
Доводи апелянта стосовно того, що в скоєному ДТП винен водій ОСОБА_2 є хибними, оскільки з відеозапису камери зовнішнього спостереження чітко вбачається, що водій автомобіля «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 , здійснюючи маневр об'їзду перешкоди попереду у вигляді припаркованих понад правим краєм проїзної частини автомобілів, не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого почав змінювати напрямок руху ліворуч, перестроюючись з правої крайньої смуги у суміжну смугу зліва, по якій прямо слідував водій автомобіля «Москвич», д/н НОМЕР_2 , внаслідок чого траєкторії руху останніх перетнулись між собою, що призвело до наслідків, які настали.
Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Місцевий суд наклав стягнення у межах санкції ст 124 КУпАП та в трьох місячний строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у апеляційного суду не має.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Справу судом першої інстанції розглянуто із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Харламова Д.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Г.П. Слоквенко