Провадження № 11-кп/803/2375/20 Справа № 201/4101/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 серпня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040650000732 від 02 квітня 2020 року, за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_5 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 02 квітня 2020 року до ЄРДР за №12020040650000732 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України повернуто прокурору підстав його невідповідності вимогам закону.
Мотивуючи прийняте рішення, суд посилався на невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону. Так, суд зазначив, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 фактично інкримінується придбання вогнепальної зброї - пістолета, який він 30 березня 2020 року спочатку знайшов у смітнику та усвідомлюючи, що це є вогнепальна зброя і не маючи відповідного дозволу, поклав у карман своєї куртки, що законодавцем визначено, як придбання такої зброї, і тільки після цих дій став носити пістолет при собі, пересуваючись вулицями м. Дніпра, тому суд дійшов висновку, що формулювання обвинувачення не відповідає правовій кваліфікації інкримінованого обвинуваченному злочину, оскільки його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, лише за ознакою носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. На думку суду, викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення саме у такому викладі не має свого логічного завершення, адже закінчується посиланням на те, що під час огляду місця події ОСОБА_6 дістав з карману своєї куртки вогнепальну зброю. З огляду на те, що формулювання обвинувачення містить суттєві протиріччя і є таким, що не відповідає правовій кваліфікації інкримінованого злочину, не є конкретним та зрозумілим, як того передбачають вимоги кримінального процесуального закону, порушуєтьтся право ОСОБА_6 на захист, тому суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, оскільки наведені порушення закону не можуть бути усунені під час судового розгляду, а право обвинуваченого на захист під час досудового розслідування не може бути поновлене судом.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи вимоги скарги прокурор посилається на незаконність судового рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. Так прокурор вказує, що в обвинувальному акті викладено всі необхідні обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір процесуальних витрат та обставини, які підтверджують предмет кримінального правопорушення. До того ж, обвинувальний акт містить відомості, які передбачено ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі формулювання обвинувачення, також в акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та інші передбачені зазначеною нормою дані. Разом з цим, прокурор звертає увагу, на те, що обвинувачений жодних обставин щодо кваліфікації його дій під час підготовчого засідання не повідомляв, покази не надавав, та достовірно знав про те, що він обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.263 КК України та просив призначити судовий розгляд. При цьому прокурор вважає, що допущення сторони обвинувачення такої помилки можливо усунути без повернення обвинувального акта, тому ухвала суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, думку участників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, до яких, зокрема, належить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Виходячи з наведених вимог закону, обвинувальний акт повинен містити саме ті обставини, які прокурор вважає встановленими, та які з позиції сторони обвинувачення, у відповідності з вимогами ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню під час судового розгляду.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, суд зазначив, що викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення не відповідає правовій кваліфікації інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що обвинувальний акт вищевказаним вимогам закону відповідає, а тому висновки суду щодо необхідності його повернення, є безпідставними.
Так, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікації його дій, а також обставини, що впливають на покарання, в разі його призначення.
Отже, зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_6 убачається, що в ньому зазначені всі обов'язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті кримінального процесуального кодексу України, так як слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, та виконав інші вимоги, передбачені законом.
Що стосується висновків суду про суперечливість викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, колегія суддів зазначає таке.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України слід зазначити, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення») та формулювання обвинувачення.
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Отже, фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
За таких обставин, визнати обґрунтованими наведені мотиви суду колегія суддів не може, оскільки встановлення відповідності зазначених в обвинувальному акті відомостей не належить до повноважень суду під час підготовчого судового засідання та, в розумінні вимог ст. 291 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.
При цьому, колегія суддів вважає, що ці недоліки можуть бути усунені під час судового розгляду й за ініціативи прокурора в порядку ст. 338 КПК України.
Отже, посилання суду першої інстанції на порушення вимог ст. 291 КПК України, як на підставу повернення обвинувального акта, є необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарження не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3