Справа № 161/9479/19 Провадження №11-кп/802/183/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.1 ст.263 КК України Доповідач: ОСОБА_2
11 серпня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2019 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, не працює, раніше судимий:
1) вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 червня 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від призначеного покарання із випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки;
2) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі,
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попередніми вироками Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 червня 2018 року та Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2018 року та остаточно до відбуття ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з 05 жовтня 2019 року, тобто з моменту його етапування до суду.
Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Згідно із вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він в обідню пору доби в перших числах лютого 2019 року (точні час та дата досудовим слідством не встановлені), перебуваючи на березі річки Стир, неподалік супермаркету "Наш Край", що по вул. Шевченка, 11 в м.Луцьку, незаконно придбав, знайшовши вибухові пристрої, бойові боєприпаси в кількості чотирьох гранат РГД-5 з запалами до них та патронів різних калібрів в кількості 184 штук, які в подальшому без передбаченого законом дозволу та в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, переніс при собі та незаконно зберігав на березі річки Стир по вул. Глушець м. Луцька.
09 квітня 2019 року близько 22 год., на березі річки Стир в районі вул. Глушець, що в м. Луцьку, під час проведення огляду місця події за участю ОСОБА_8 , вибухові пристрої та боєприпаси, а саме - 174 патрони та дві гранати РГД-5, виявлені та вилучені працівниками поліції.
Згідно висновку експерта № 99 від 23 квітня 2019 року, вилучені 174 патрони належать до боєприпасів, з яких: 79 патронів є калібру 5,45 х 39 мм, проміжними патронами зразку 1974 року, 49 патронів є проміжними патронами калібру 7,62 х 39 мм, зразка 1943 року зі стальним сердечником, 30 патронів проміжними патронами калібру 7,62 х 39 мм зі зменшеною швидкістю польоту кулі, 16 патронів, проміжними патронами калібру 7,62 х 39 мм з трасуючою кулею, для стрільби придатні.
Згідно висновку експерта № 29/203 від 17 квітня 2019 року, вилучені дві гранати та два запали до них, являють собою корпуси наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 та двома засобами підриву - уніфікованими запалами дистанційної дії типу УЗРГМ-2, при їх конструктивному поєднанні - наступальними осколковими ручними гранатами РГД-5, які відносяться до вибухових пристроїв військового призначення, бойових припасів, придатних до вибуху.
Крім того, він же, 27 лютого 2019 року близько 16 год., без передбаченого законом дозволу та в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року, вирішивши отримати незаконну вигоду, переслідуючи мету незаконного збуту вибухових пристроїв, боєприпасів, повторно, незаконно переніс при собі в предметах одягу з місця зберігання - берегу річки Стир в районі вул. Глушець, що в м. Луцьку, одну гранату та запал до неї в с. Полонка Луцького району, де на вул. Перемоги незаконно збув її ОСОБА_10 (анкетні дані легендовані), отримавши за це грошові кошти в сумі 400 гривень.
В ході проведення оперативної закупки граната та запал у ОСОБА_10 вилучені працівниками поліції. Згідно висновку експерта № 19/130 від 15 березня 2019 року, вилучені у ОСОБА_10 граната та запал являють собою корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та засобом підриву - уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2, при їх конструктивному поєднанні - наступальною осколковою ручною гранатою РГД-5, які відносяться до вибухових пристроїв військового призначення, бойових припасів, придатної до вибуху.
Крім цього, він же 09 квітня 2019 року близько 18 год., без передбаченого законом дозволу та в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року, вирішивши отримати незаконну вигоду, переслідуючи мету незаконного збуту вибухових пристроїв, боєприпасів, повторно, незаконно переніс при собі в предметах одягу з місця зберігання - берегу річки Стир в районі вул. Глушець, що в м. Луцьку, одну гранату та запал до неї в лісопосадку неподалік залізничного переїзду в с. Боратин Луцького району 10 патронів різних калібрів, де незаконно збув ОСОБА_11 (анкетні дані легендовані), отримавши за це грошові кошти в сумі 400 гривень.
В ході проведення оперативної закупки граната та запал у ОСОБА_11 , вилучені працівниками поліції. Згідно висновку експерта № 30/204 від 19 квітня 2019 року, вилучені граната та запал, являють собою корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та засобом підриву - уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2, при їх конструктивному поєднанні - наступальною осколковою ручною гранатою РГД-5, яка відносяться до вибухових пристроїв військового призначення, бойових припасів, придатної до вибуху.
При цьому, у ОСОБА_8 під час огляду місця події, проведеного 09 квітня 2019 року в с. Рованці поблизу будинку №8 по вул. Свободи відразу після оперативної закупки гранати та запалу, працівниками поліції вилучено 10 патронів.
Згідно висновку експерта № 100 від 23 квітня 2019 року, вилучені у ОСОБА_8 10 патронів належать до боєприпасів, з яких 5 патронів є калібру 5,45 х 39 мм, проміжними патронами зразку 1974 року, 2 патрони є проміжними патронами калібру 7,62 х 39 мм, зразка 1943 року зі стальними сердечниками, 2 патрони, проміжними патронами калібру 7,62 х 39 мм зі зменшеною швидкістю польоту кулі, 1 патрон, проміжним патроном калібру 7,62 х 39 мм з трасуючою кулею, для стрільби придатні.
У поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто м'якого покарання. Зазначає, що судом при постановленні вироку та обранні виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст. 65 КК України. Окрім того вказує, що, призначаючи остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, суд першої інстанції не встановив невідбуті частини покарання за попередніми вироками, не зазначив їх вид та розмір у новому вироку. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 5 років позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуті частини покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 червня 2018 року у виді 9 місяців позбавлення волі, за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2018 року у виді 3 місяців позбавлення волі, та остаточно ОСОБА_8 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, захисника та обвинуваченого, які кожен окремо, апеляційну скаргу заперечили та просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Як убачається із мотивувальної частини вироку, суд, обираючи обвинуваченому вид та розмір покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який, будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення умисних злочинів, вчинив три епізоди нового злочину. Враховано судом першої інстанції і те, що ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку у Волинському обласному наркологічному диспансері.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обтяжуючими - вчинення злочину повторно та рецидив злочинів, що не оспорюється прокурором.
Врахувавши ці та інші обставини справи у їх сукупності, зокрема і ті, на які посилається у поданій ним апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України наближеного до мінімальної межі санкції даної статті, яке необхідно відбувати реально, оскільки відсутні підстави для призначення більш суворішого покарання, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
На думку апеляційного суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Тоді як доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, а саме ч. 1 ст. 71 КК України, є не обґрунтованими з огляду на наступне.
Так вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 червня 2018 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України останній звільнений від призначеного покарання із випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки. Невідбута частина покарання за даним вироком становить 9 місяців позбавлення волі.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2018 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально. Невідбута частина покарання - 3 місяці позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Призначаючи ОСОБА_8 остаточне до відбуття покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінального закону, оскільки призначив покарання, шляхом часткового приєднання невідбутих частин покарань за попередніми вироками, як це і передбачено вимогами ч. 1 ст. 71 КК України.
Незазначення у вироку суду вищевказаних невідбутих частин, які приєднуються до призначеного за ч. 1 ст. 263 КК України покарання, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не вказують про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, в розумінні положень ст.ст. 412-413 КПК України, а тому не дають підстав для скасування судового рішення.
Тому, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2019 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді: