Справа № 760/8088/20
2-а-753/20
10 серпня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Машевській О.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Пукала Євгенія Олеговича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зобов'язання вчинити дії, -
31.03.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 2 УПП у м. Києві Пукала Є.О., ДПП НП України про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 28.03.2020 року інспектором Пукалом Є.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2305926, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., за керування без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, тобто за порушення п. 19.1.а ПДР України. Вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року в справі № 5-рп/2015, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» - не є тотожними та мають різне цільове спрямування, а ст. 276 КУпАП вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем проживання правопорушника, або місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення 9, де розташовано Управління патрульної поліції в м. Києві. Таким чином, інспектор Пукало Є.О. порушив його права, розглянувши справу без проведення процедури її розгляду по пр. Перемоги 37 к. 2 в м. Києві та без дотримання правил ст.ст.245, 257,258,268,276-280 КУпАП.
Зазначає, що в постанові не зазначено технічний засіб, якими здійснено фото або відеозапис. Отже, в справі відсутні та не розглядались будь які докази, які б могли підтвердити правопорушення.
Тому просить суд ухвалити рішення, яким визнати дії інспектора протиправними, скасувати постанову серії ЕАК № 2305926 від 28.03.2020 року, зобов'язати ДПП НП України, видалити всі особисті дані з Бази Даних «Армор», що були внесені у зв'язку з винесенням постанови.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2020 року було вирішено питання про витребування доказів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2020 року виправлено описку в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2020 року про витребування доказів.
В ухвалі про відкриття провадження у справі було визначено строк на подання відзиву.
Відповідачі копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримали 18.06.2020 року (а.с. 34, 35), відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Частиною 6 цієї статті визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На виконання вимог ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2020 року про витребування доказів суду надано картку обліку адміністративного правопорушення (а.с. 39-41).
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 28.03.2020 року інспектором Пукалом Є.О. було складно постанову, серії ЕАК № 2305926, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 19.1.а ПДР України (а.с. 11-12).
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 258 цього Кодексу протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.
Разом з тим, пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, зокрема, відповідно до п. 19.1.а ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені світлові пристрої, зокрема, на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі відзиви на позовну заяву у встановлений строк не подали, будь-яких доказів суду не надали.
Крім того, у п. 9 оскаржуваної постанови не зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 28.03.2020 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є такою, що не відповідає нормам КУпАП, тому підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Крім того, позивач просить суд визнати дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності протиправними, зобов'язати відповідача видалити всі особисті дані з Бази Даних «Армор», що були внесені у зв'язку з винесенням постанови, та винести окрему ухвалу.
Разом з тим, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Так, ґрунтуючись на правових висновках Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 07.02.2019 року у справі № 640/6550/15-а та в постанові 10.05.2018 року у справі № 760/9462/16-а, суд дійшов висновку, що визнання протиправними дій інспектора щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є процесуальною діяльністю суб'єкта владних повноважень, спрямованою на фіксацію адміністративного правопорушення, є предметом оцінки суду при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Крім того, позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП відповідач має право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч. 2 ст. 122 КУпАП, тобто останній діяв в межах своїх повноважень.
З огляду на наведене, для належного захисту порушеного права позивача достатнім способом буде визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 286 КАС України, а не визнання протиправними дії відповідача по складанню оскаржуваної постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 249, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Пукала Євгенія Олеговича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2305926 від 28 березня 2020 року, винесену інспектором роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Пукалом Євгенієм Олеговичем (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: