01.08.07р.
Справа № А16/146-07
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області, м. Запоріжжя
про визнання нечинним рішення від 03.05.07р. №71
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Секретар судового засідання БЕЗРЕБРА А.Ю.
Представники:
від позивача: Мельниченко І.В. - старший комерційний ревізор, дов. від 01.01.07р. №129;
Губорєва Я.А. - нач. юридичного сектору, дов. від 01.01.07р. №17;
від відповідача: Бутт І.А.- представник, дов. від 07.11.2006р.№ 01-04/1619.
Чорна С.Е.- представник, дов. від 09.07.2007р.№1.
Позивач просить визнати нечинним рішення відповідача від 03.05.07р. №71 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін з вилученням 4 071 грн. 60 коп.
Відповідач в запереченнях на позов (вх.№10585 від 18.06.07р.) позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити, посилаючись на те, що: - в ході перевірки відповідача встановлено безпідставне стягнення плати за послугу "Оформлення переадресування вантажів" без зміни станції призначення на станцію Бердянськ (код послуги - 158); - вибірковою перевіркою накопичувальних карток встановлено, що товарними касирами станції Бердянськ в період дії вартості всіх форм бланків 0,25 грн. без ПДВ плата із замовників стягувалась в розмірі 0, 50 грн. без ПДВ; тобто, кожним замовником зайво переплачено 0,25 грн.; - підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Відповідач в доповненнях до заперечень (вх.№13745 від 01.08.07р.) зазначає, що: - відповідно до статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку; - державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України; - згідно з пункту 3 статті 116 Конституції України здійснення цінової політики в державі покладено на Кабінет Міністрів України; - відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення цінової політики в республіці, визначає перелік продукції, товарів, робіт і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління; - згідно з пунктом 2 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) Мінтрансзв'язку подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги; - аналогічна норма міститься в пункті 2 Загальних положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Мінтрансу України від 15.11.99р. №551, в якому зазначено: «Тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України; - відповідно до розділу 9 частини 1 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, передбачено, що переадресування (зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу) здійснюється у порядку, передбаченому ст. 44 Статуту залізниць України. Тобто, Міністерство транспорту України надало пропозицію Кабінету Міністрів України щодо встановлення тарифу на зазначену послугу, а Кабінет Міністрів України постановою від 06.04.98 №457 «Про затвердження Статуту залізниць України" (ст.44) надав право залізниці стягувати плату за переадресування вантажу із зміною станції призначення за договірним тарифом; - жодним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, органу який встановлює тарифи на послуги залізниці, не передбачено право залізниці стягувати плату за переадресування вантажу без зміни станції призначення; - відповідно до пункту 23 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом; - телеграмою-розпорядженням від 01.03.2000 №НР Н/20А встановлено вартість бланків форм ГУ-33 і ГУ -27 СП в період з 01.03.2006 по 23.02.2007 в сумі 0,25 грн., вартість бланку форми ГУ - 27ДС в період з 01.03.2006 до 09.12.2006 також становила 0,25 грн.; тобто встановлена плата в розмірі 0,25 грн. саме за бланк, а не за пересильну накладну або корінець пересильної накладної; - щодо одержання акту перевірки від 06.04.2007 №341 суб'єктом господарювання, то відповідно до пункту 3.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 №298/519, у разі відмови посадових осіб суб'єктів господарювання, що перевіряються, підписати акт, посадові особи органів державного контролю за цінами роблять про це відмітку в акті перевірки; - у цьому випадку один примірник акта передається до канцелярії перевіреного суб'єкта господарювання за вхідним номером або висилається поштою; інспекторами, які проводили перевірку чітко була виконана вказана норма Інструкції; керівництво суб'єкта господарювання відмовилось підписувати акт перевірки, про що була зроблена відмітка і другий екземпляр акту перевірки був наданий до канцелярії де був поставлений вхідний номер, але посадова особа канцелярії відмовилась отримувати другий примірник акту перевірки і тоді наступного дня він був направлений поштою.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
- з 21.112006р. по 06.04.2007р. відповідачем -Державною інспекцією з контролю за цінами у Запорізькій області було проведено перевірку порядку встановлення і застосування цін, тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з цим послуги структурним підрозділом позивача - Державного підприємства “Придніпровська залізниця» - Запорізькою дирекцією залізничних перевезень, за результатами якої складено акт від 06.04.2007р.;
- вказаною перевіркою встановлено безпідставне отримання плати за послугу «Оформлення переадресування вантажів» без зміни станції призначення на станції Бердянськ (код послуги -158); на станції Бердянськ товарними касирами стягується додаткова плата за «Оформлення переадресування вантажів» на підставі листів відправників (одержувачів) і у випадках коли вони звертаються із проханням переадресувати вантаж в межах станції, тобто змінити одержувача без зміни станції призначення; - в порушення статті 44 Статуту Залізниці України товарними касирами станції Бердянськ за період з 01.03.2006р. по 23.02.2007р. необґрунтовано стягнуто плату за оформлення переадресування вантажів в сумі 410,70 грн.; також перевіркою встановлено завищення розміру плати за бланки вантажних перевізних документів на станції Бердянськ (код послуги -209), у тому числі форми ГУ-33 і ГУ-27СП у період з 01.03.2006р. по 23.02.2007р. та форми ГУ-27ДС у період з 01.03.2006р. по 09.12.2006р.; бланки форми ГУ-33, ГУ-27СП, ГУ-27ДС ідентичні; кожний бланк складається із пересильної накладної і корінця пересильної накладної; на станції Бердянськ в період дії вартості всіх форм бланків 0,25 грн. без ПДВ безпідставно стягувалася плата у розмірі 0,50грн. без ПДВ, тобто на 0,25 грн. вище, ніж встановлено залізницею; тобто із замовників у зазначених відповідних періодах безпідставно стягнуто 946 грн. 50 коп.; загальна сума необґрунтовано отриманої виручки у період з 01.03.2006р. по 23.02.2007р. становить 1 357 грн. 20 коп.;
- на підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення від 03.05.2007р. №71 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», згідно якого у позивача вилучено в доход державного бюджету 1 357 грн. 20 коп. необґрунтовано отриманої виручки 2 714 грн. 40 коп. -штрафу;
- відповідно до чинного законодавства акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин;
- підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі;
- відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженого наказом від 03.12.2001р. №298/519 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України, підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами;
- позивач вважає нарахування відповідачем згідно рішення від від 03.05.2007р. №71 необґрунтовано отриманої виручки у сумі 1 357 грн. 20 коп. та штрафу у сумі 2 714 грн. 40 коп. неправомірним; відповідач проти цього заперечує.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:
- відповідно до статей 44, 45 Статуту залізниць України залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом; в усіх випадках зміни одержувача або станції призначення вантажу підприємство, організація, громадяни, за заявою яких здійснено таку зміну, є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами;
- пунктом 15 Правил переадресування вантажів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, передбачено, що якщо залізниця не має можливості видати вантаж, то за вказівкою відправника (безпосередньо або через експедитора) вона переадресовує його на іншу станцію призначення, іншому одержувачу або повертає його відправнику; таке переадресування оформляється за первинними документами з внесенням до них усіх платежів, пов'язаних із затримкою вантажу (за період від прибуття до переадресування);
- тобто, зазначеною нормою передбачено, що при переадресуванні вантажу справляються платежі, пов'язані з затримкою вантажу за період від прибуття до переадресування, а не за саме переадресування, як помилково вважає позивач;
- тому позивачем необґрунтовано стягувалася додаткова плата на підставі листів відправників (одержувачів) за переадресування вантажів в межах станції Бердянськ (зміна одержувача без зміни станції призначення) і відповідачем підставно було вилучено в доход державного бюджету необґрунтовано отриманої виручки за це порушення в сумі 410 грн. 70коп.;
- відповідно пункту 23 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів); станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем;
- згідно телеграми-розпорядженням від 01.03.2000р. №НР Н/20А для видачі вантажовідправникам бланків вантажних перевізних документів установлено плату кожного окремого бланку двадцять п'ять копійок;
- згідно Інструкції з ведення станційної комерційної звітності передбачені бланки: - форми ГУ-27дс, яка складається з пересильної накладної та корінця пересильної накладної; - форми ГУ-27-сп, яка складається з пересильної накладної та корінця пересильної накладної; - форми ГУ-33, яка складається з пересильної відомості та корінця пересильної відомості;
- суд доходить висновку, що бланками є саме передбачені зазначеною Інструкцією форми ГУ-27дс, ГУ-27-сп та ГУ-33 в цілому, а не їх складові частини;
- тому позивачем необґрунтовано стягувалася плата за складові бланків форми ГУ-27дс, ГУ-27-сп та ГУ-33, а саме за пересильні накладні та корінці пересильних накладних, у зв'язку з чим позивачем необґрунтовано отримано 946 грн. 50 коп. додаткової виручки;
- отже, загальна сума необґрунтовано отриманої позивачем виручки у період з 01.03.2006р. по 23.02.2007р. становить 1 357 грн. 20 коп.;
- відповідно до частини 1 статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації; крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки;
- пунктами 1.3, 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.01р. №298/519, передбачено, що відповідно до Закону України “Про ціни і ціноутворення» необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю; підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевірявся, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства;
- таким чином, рішення відповідача від 03.05.2007р. №71 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», згідно якого у позивача вилучено в доход державного бюджету 1 357 грн. 20 коп. необґрунтовано отриманої виручки та 2 714 грн. 40 коп. -штрафу є законним та обґрунтованим.
З урахуванням викладеного позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 94, 161-163, 167, 186, 254, пунктом 6 розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду у порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України
Постанова набирає законної сили у відповідності із статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата виготовлення постанови у повному обсязі -06.08.2007р.