Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
03.03.2010 р. Справа № 2а - 149/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., при секретарі судового засідання Крикливенко І.С., за участю:
представника позивача: Турбал С.П., довіреність № 3638/07 від 29.05.09 р.,
представника відповідача: Бальйохи С.М., довіреність № 2 від 02.03.10 р.,
розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу
за позовом
управління ПФУ в Миколаївському р-ні Миколаївської обл., вул. Очаківська, 125а, м. Миколаїв, 54036
до
ТОВ "Цемремонт", смт. Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113
про
стягнення заборгованості в сумі 5327,07 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5327,07 грн. з сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за листопад-грудень 2009 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що управлінням ПФУ в Миколаївському районі Миколаївської області виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам ТОВ "Цемремонт", але підприємство, в порушення приписів п. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», витрати з виплати та доставці пенсій за листопад-грудень 2009 р. не відшкодувало.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Приймаючи рішення у справі, судом взято до уваги наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемремонт" є юридичною особою, зареєстрованою в управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів 14.07.94 р.
Семи колишнім працівникам відповідача, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, на підставі ст. 13 п. п. "б" та "з" Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується розрахунками позивача (а. с. 8-13, 22-23).
Статтею 106 ч. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п. 5 пп. 7 Положення про Пенсійний фонд України, передбачено право органу ПФУ на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до розділу ХV п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення", при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно п. 6 пп. 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що відповідачем зроблено не було.
Представник відповідача позов визнав в повному обсязі, пояснивши суду, що заборгованість виникла у зв'язку з тим, що підприємство не веде господарську діяльність і не має коштів на відшкодування витрат з виплати та доставці пенсій.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Цемремонт" (смт. Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57133, р/р 26009140000133 в "ВіЕйбі Банку", МФО 380537, ЄДРПОУ 19291371) на користь управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області (вул. Очаківська, 125а, м. Миколаїв 54036, р/р 256073016113 в ОПЕРУ ОУ Ощадбанку України в м. Миколаєві, МФО 326461, ОКПО 20900467) 5327,07 грн. заборгованості.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Мороз