17.07.07р.
Справа № А23/257(37/64)
За позовом Прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
до відповідач-1: Приватного підприємства "Гривал", м. Дніпропетровськ відповідач-2: Приватного підприємства "Самара", м. Дніпропетровськ
про визнання угоди з підряду за договором підряду № 7 від 03.04.03 недійсною.
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від прокурора: Горовий С.О. - пом. прокурора, посв. № 66
Від позивача: Немченко К.І. - дов. від 10.01.07, №71/9/10-016, держподатінспектор
Від відповідача-1: не з"явився
Від відповідача-2: Поляков О.М. - дов. від 10.01.07 б/н, представник
Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Приватного підприємства "Гривал", м. Дніпропетровськ, Приватного підприємства "Самара", м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору підряду № 7 від 03.04.03, стягнення з ПП "Самара" на користь держави 11796,00 грн., з ПП "Гривал"- на користь ПП "Самара" все майно, отримане за вказаною угодою, у разі неможливості стягнення майна в натурі стягнути його вартість у сумі 11796,00 грн.
20.04.06 за результатами розгляду позову у справі № 37/64 прийнято рішення господарського суду Дніпропетровської області, яким позов задоволений в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.07 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.06 у справі № 37/64 скасовано, справу передано господарському суду Дніпропетровської області для розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України з тих підстав, що даний спір розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України без встановлення належної юрисдикції.
Розпорядженням голови суду господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.07 означену справу передано на розгляд судді Добродняк І.Ю.
14.05.07 винесена ухвала у справі № А23/257 (37/64) про прийняття справи до провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
18.05.07 прокурором Кіровського району м.Дніпропетровська подана письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій прокурор в якості обґрунтування звернення до господарського суду посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1, укладаючи спірну угоду, діяв з прямим умислом і переслідував мету, завідомо суперечну інтересам держави і суспільства, а саме: мету приховування доходів від оподаткування. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.04.04 по справі № 2-3022/2004 визнані недійсними установчі документи Приватного підприємства "Гривал", підприємницька діяльність - неправомірною з моменту державної реєстрації, свідоцтво про реєстрацію відповідача-1 як платника податку на додану вартість - недійсним. Вказаним рішенням встановлено, що підприємство було зареєстровано на підставну особу і здійснювало незаконну діяльність, що потягло наслідки у вигляді значної матеріальної шкоди, завданої державі. Зазначене підприємство на надавало податкову звітність з моменту реєстрації і за юридичною адресою не знаходиться.
Позивач позовні вимоги, заявлені прокурором, підтримує в повному обсязі.
Відповідач-2 проти позову заперечує, посилається на безпідставність вимог прокурора, а також те, що згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.61) записів щодо відповідача-1 в даному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не знайдено, що на думку відповідача-2 свідчить про те, що позов заявлений до особи, яка не існує.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився. Про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи Приватного підприємства "Гривал", довідці Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 13.07.07 № 18/12-3737.
У відповідності із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.
Нез'явлення представника відповідача-2 у судове засідання за викладених вище обставин не перешкоджає вирішенню справи по суті. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників прокурора, позивача, відповідача-1, господарський суд, -
03.04.03 між Приватним підприємством "Самара", м. Дніпропетровськ (відповідач-2) та Приватним підприємством "Гривал", м. Дніпропетровськ (відповідач-1) укладений договір № 7, відповідно до умов якого відповідачем-1 були виконані підрядні роботи по ремонту м'якої крівлі виробничого комплексу ТОВ "Промхімснаб" на загальну суму 11796,00 грн., в т.ч. ПДВ -1966,00 грн., що підтверджено актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2003 року (податкова накладна б/н від 17.04.03).
Відповідачем-2 виконані для нього підрядні роботи оплачені в повному обсязі платіжним дорученням № 13 від 17.04.03 на суму 11796,00 грн. (а.с.11).
Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки спірна угода укладений в період дії Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, умови його сторонами виконані, при вирішенні даного спору слід керуватися нормами ЦК УРСР.
Відповідно до ст.49 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, діючого під час звернення позивача до суду, може бути визнано недійсним господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
В даному випадку позивачем зазначено, що мета, суперечна інтересам держави та суспільства, присутня в діях відповідача-1 і направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 - Приватне підприємство "Гривал" зареєстровано виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Дніпропетровська 05.11.02 на підставі рішення № 04052577ю0011508, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи.
На момент вирішення спору із Єдиного Державного Реєстру Підприємств та Організацій України ПП "Гривал" не виключено, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 13.07.07 № 18/12-3737.
07.11.02 Приватному підприємству "Гривал" Держаною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 04602862.
07.11.02 в ДВ АКБ "Мрія" відповідачеві-1 відкритий поточний рахунок № 260073101111.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-3022/2004 від 05.04.04, яке набрало законної сили, визнані недійсними установчі документи Приватного підприємства "Гривал" з моменту реєстрації, первинні бухгалтерські документи з реквізитами Приватного підприємства "Гривал" за підписом Грицая Валерія Леонідовича, Мілько Валентина Миколайовича, Неніч Валерія Олександровича, будь-які підписи на господарсько-правових угодах і інших документах, здійснених від імені Грицай В.Л., Мілько В.М., Неніч В.О., як директорів ПП "Гривал", підприємницька (комерційна) діяльність ПП "Гривал" неправомірною з моменту реєстрації установчих документів, недійсним свідоцтво про реєстрацію ПП "Гривал" як платника податку на додану вартість, скасована державна реєстрація ПП "Гривал".
Вказаним рішенням встановлено, що реєстрація підприємства відбувалась на підставну особу без наміру і можливостей здійснювати підприємницьку діяльність. Згідно пояснень засновника підприємства Грицая В.Л. він підписав установчі та реєстраційні документи без мети створення підприємства, за обіцяну винагороду. Внесків в установчий фонд підприємства не здійснював, витрати по державній реєстрації підприємства не ніс. Після державної реєстрації до фінансово-господарської діяльності не приступав. З грудня 2002 року підприємство не подає податкові декларації і документи бухгалтерської звітності, податки та збори в державний бюджет та цільові фонди не сплачує, за місцем знаходження, яке зазначено в реєстраційних документах, не знаходиться.
Крім того, відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 03.03.06 №3911/7/15-1 ПП “Гривал» не подає податкову звітність з грудня 2002 року. За юридичною та фактичною адресою відповідач-1 не знаходиться, що підтверджено атом тематичної перевірки щодо знаходження суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною (фактичною) адресою від 19.08.04, складеним ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська.
За повідомленням начальника Ленінського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області від 18.02.04 № 43/1384 посадові особи ПП "Гривал" дозвіл на виготовлення печаток і штампів не отримували.
Разом з тим, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд вважає, що сам по собі факт визнання в судовому порядку недійними установчих документів відповідача-1 не свідчить про недійсність всіх угод, укладених відповідачем-1 з моменту його державної реєстрації, як угод, які укладались з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі не свідчить про недійсність спірного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Посилання прокурора на той факт, що відповідач-1 створений фіктивно, без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, у зв'язку з чим укладання в подальшому цим підприємством угоди та несплата з цього податків дають підстави вважати, що укладаючи оспорювану угоду, відповідач-1 діяв з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування, є помилковим.
Створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності - "фіктивне підприємництво" визначено виключно ст. 205 КК України, факт фіктивного підприємництва може встановлюватись винятково у порядку кримінального судочинства і тому суперечність інтересам держави діяльності ПП "Гривал" має підтверджуватись вироком суду. Такий документ в матеріалах справи відсутній, сторонами не поданий.
Як встановлено, на момент укладення спірної угоди ПП "Гривал" перебувало в Єдиному державному реєстрі, дієздатності у встановленому порядку не позбавлено. Договір підряду за своєю правовою суттю не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Виконувані відповідачем-1 роботи не потребують наявності спеціального дозволу (ліцензії), відсутні будь-які законодавчо встановлені обмеження стосовно їх виконання.
Несплата податків після реалізації укладеного спірного договору згідно з діючим законодавством України не є підставою для визнання цієї угоди недійсною, а є підставою для притягнення винної особи до відповідальності в установленому порядку.
Прокурором, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Інші докази в підтвердження цього факту, в тому числі на вимогу суду, не подані, в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що обставини, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання договору і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені, матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку з чим законні підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним відсутні, вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
Вимоги про стягнення з відповідача-2 у дохід держави коштів у сумі 11796,00 грн., стягнення з відповідача-1 на користь відповідача-2 всього майна, отриманого за даною угодою, а у разі неможливості стягнення майна, стягнення його вартості -11796,00 грн., також не підлягають задоволенню, оскільки така вимога ґрунтується на нормах ст.208 Господарського кодексу України, яка передбачає наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним і застосовується лише у випадках визнання недійсним господарського зобов'язання.
Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.Ю. Добродняк
14.08.07
Згiдно з оригіналом
Помічник судді
Н.Ф. Голов'яшкіна