Справа № 640/11224/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
12 серпня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.
суддів:Пилипенко О.Є., Федотова І.В.
секретар судового засідання:Закревська І.Л.,
за участю:
позивачОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 61822426 від 14 квітня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 61822426 від 14 квітня 2020 року відповідачем порушено статті 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки місцем реєстрації та місцем проживання позивача є Черкаська область, село Летичівка.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що інформація, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, є достовірною. Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку приватного виконавця проводити перевірку даних, зазначених, зокрема, у виконавчому написі нотаріуса.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що з поданих стягувачем документів вбачається, що відповідач був обізнаний про те, що місце реєстрації боржника не відноситься до його виконавчого округу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Розгляд справи здійснюється з врахуванням вимог ст. 287 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 14 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження №61822426 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області від 04 квітня 2020 року №6592 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" заборгованості в розмірі 21500,00 грн.
Згідно Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ.
У виконавчому написі приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області від 04 квітня 2020 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 зазначено, що місцем проживання останньої є АДРЕСА_1 .
Натомість, відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 місцем реєстрації останньої є Черкаська область, село Летичівка.
Також, згідно наявної в матеріалах справи довідки Виконавчого комітету Аврамівської сільської ради від 15 травня 2020 року №209, ОСОБА_1 дійсно зареєстрована в селі Летичівка, Монастирщенського району, Черкаської області.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що у поданих приватному виконавцю документах стягувачем були зазначені дві адреси місцезнаходження ОСОБА_1 , перша з яких: АДРЕСА_2 , та друга - АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою, другою ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених ст.3 цього Закону.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до ст.1 якого примусове виконання удових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частинами першою, другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Оскільки виконавчий напис, що виданий 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, містив інформацію щодо місця проживання боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на стадії прийняття приватним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження останній діяв в межах свої повноважень, у спосіб, визначений законом, при цьому жодним чином не порушуючи прав сторін виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскільки зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , що не відноситься до виконавчого округу міста Києва, тому виконавчий документ прийнятий приватним виконавцем не за місцем виконання, і за таких обставин постанова про відкриття виконавчого провадження має бути скасована, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися на всі території України.
Згідно із ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Отже, отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у місті Києві, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження. Зазначення у виконавчому написі адреси боржника, яка не відповідає дійсній інформації, не дає підстав вважати, що рішення приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є незаконним.
В свою чергу, ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, не містить положень щодо обов'язку виконавця до відкриття виконавчого провадження перевірити підвідомчість виконавчого документа.
Крім того, системний аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави стверджувати, що до відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не має повноважень на вчинення будь-яких дій по встановленню місця проживання боржника або місцезнаходження його майна.
Реалізація передбаченого п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» права виконавця одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб будь-яку інформацію, в тому числі інформацію щодо місця проживання боржника, можлива лише під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження.
Отже, встановивши, що виконавчий документ пред'явлено за місцем виконання, підстави для його повернення стягувану на час його пред'явлення були відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії приватного виконавця під час прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», при цьому права позивача, який зобов'язаний виконати рішення, порушені не були.
Разом з цим, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 752/17111/13-ц з аналогічними правовідносинами та висновками суду першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька
Судді:О.Є. Пилипенко
І.В. Федотов