Справа № 705/2131/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Гудзенко В.Л.
Іменем України
11 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Чаку Є.В.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Уманського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Черкаській області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та затримання з метою забезпечення видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про примусове видворення за межі території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У цей же день позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про затримання громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення видворення за межі території України, в порядку ст. 289 КАС України.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року об'єднано в одне провадження адміністративні справи №705/2131/20 та 2а/705/97/20 за вищевказаними позовами. Об'єднаній адміністративній справі присвоєно №705/2131/20; 2а/705/97/20.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року позов задоволено. Рішення суду звернено до негайного виконання.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач має право і можливість самостійно залишити територію України; неможливість залишити теріторію України була зумовлена відсутністю транспортного сполучення внаслідок карантину; на даний час відповідач має можливість виїхати самостійно, тому не підлягає примусовому видворенню.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
До Шостого апеляційного адміністративного суду на електронну пошту 05.08.2020 (за вх. №27796) позивачем надіслано за супровідним листом від 05.08.2020 №951/04-06 заяву відповідача про відмову від апеляційної скарги. Протокольною ухвалою суду 11.08.2020 заява відповідача про відмову від апеяційної скарги була залишена без розгляду на підставі ч. 2 ст. 167 та ст. 59 КАС України, оскільки така заява подана не уповноваженою особою та є копією, а не оригіналом документа.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 06.02.2020 Уманським районним відділом управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - Уманський РВ УДМС України в Черкаській області), згідно постанови від 06.02.2020 серії МЧК №000352 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв'язку з порушенням термінів перебування в Україні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який відповідач сплатив згідно квитанції від 07.02.2020 № 55053432.
Також 06.02.2020 Уманським РВ УДМС України в Черкаській області прийнято рішення №6 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, - громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач в письмовій формі зобов'язався не пізніше 06.03.2020 залишити територію України.
У подальшому, 05.06.2020 на площі Соборності, 1А у м. Умань Черкаської області було виявлено громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на території України без наявних законних підстав, які б надавали йому право законно перебувати на території України на визначений термін.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікований і згідно паспорту Республіки Азербайджан № НОМЕР_1 , що виданий МВС Республіки Азербайджан 07.06.2014, він являється громадянином Республіки Азербайджан.
Як вбачається з даних Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 у встановлений термін територію України не залишив.
Враховуючи викладені обставини, позивач 05.06.2020 звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що в даному випадку наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджатиме проведенню процедури видворення, оскільки останній, як особа, яка вчинила порушення законодавства України про правовий статус іноземців не має законних підстав для перебування на території України, в установлений строк не виконав рішення про його примусове повернення без поважних причин.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, трьохмісячний строк для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Оскільки рішенням від 06.02.2020 №6 про примусове повернення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 було зобов'язано останнього залишити територію України у термін до 06.03.2020, перебіг трьохмісячного строку для звернення до суду з даним позовом розпочався 06.03.2020 та закінчився 06.06.2020.
Отже, позов подано з дотриманням строку встановленого абз. ч. 2 ст. 122 КАС України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їхнього в'їзду в Україну та виїзду з України врегульовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон).
Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 вказаного Закону іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно з частиною 6 статті 26 цього Закону контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
Відповідно до частини 1 статті 30 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150, у разі виявлення підстав, передбачених частиною першою статті 30 Закону №3773-VI, органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Отже, згідно вищевказаних норм примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення та ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав уважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Таким чином підстави, які дають позивачу право на пред'явлення зазначених позовних вимог виникають після невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення з України.
Відповідач посилається на наявність поважних причин щодо невиконання рішення про примусове повернення з України, а саме на те, що у зв'язку з введенням карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 транспортні сполучення були зупинені, а тому він не мав можливості залишити територію України.
Однак, такі обставини колегія суддів вважає не обгрунтовними, оскільки карантин з відповідними обмеженнями було установлено з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, тобто після того, як закінчився установлений відповідачу строк на залишення території України. Тому обставини на які посилається відповідач не перешкоджали та не могли перешкоджати виконанню рішення Уманського РВ УДМС України в Черкаській області від 06.02.2020 №6.
Жодних інших підстав, які перешкоджали виконанню зазначеного рішення у визначений ним строк, відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляціної інстанції не зазначив та не обгрунтував.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність поважних підстав щодо невиконання громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , а тому має місце ухилення відповідача від виїзду.
При вирішення даного спору колегія суддів також враховує те, що відповідач незаконно перебуває в Україні, не має законного джерела існування, власності та родинних зв'язків на території України.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 289, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Є.В. Чаку
Суддя І.В. Федотов