Справа № 580/1656/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк
11 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Бабенка К.А.,
Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Біоіл" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Біоіл" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.03.2019 № 0043625012.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.03.2019 № 0043625012.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головним управліням Державної податкової служби у Черкаській області подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апелянта, обґрунтовані зокрема, тим, що судом першої інстанції не було надано належної юридичної оцінки всім доказам, якими обгрунтував свої заперечення відповідач, що свідчить про те, що спір вирішено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів та аргументів. Натомість, приймаючи оскаржуване рішення податковий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, в обгрунтування правомірності прийнятого рішення, апелянт звертає увагу суду, що зважаючи на відсутність можливості скористатись правом подання податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, ТОВ "Торговий Дім "Біоіл" зобов'язане було подати податкову декларацію з податку на прибуток підприємста в інші способи визначені законодавством.
За наведених обставин, Головне управління ДПС у Черкаській області вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року підлягає скасуванню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській областіі на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та на підставі ч. 3 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 19.02.2019 проведено камеральну перевірку щодо неподання (несвоєчасного подання) позивачем податкової звітності, про що складено відповідний Акт за №971/23-00-50-12-007/36565962 (надалі - Акт перевірки).
Зі змісту зазначеного Акту вбачається, що проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Торговий Дім "Біоіл" вимог пп. 49.18.2 п. 49.18, п. 49.19 ст. 49, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2018 року.
На підставі вказаного висновку Акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 за №0043625012, яким у зв'язку з порушенням вимог гл. 2 ст. 49, п. 49.18, п.п. 49.18.2 п. 137.4 ст. 137 ПК України на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 120.1 ст. 120 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1020 грн.
Позивач, вважаючи прийняте контролюючим органом податкове повідосмлення-рішення протиправним, а свої права та іетереси порушеними, звернувся за їх захистом до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив, зокрема, з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності зазначеного в Акті перевірки висновку щодо неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності позивачем та відповідно прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення № 0043625012 від 18.03.2019. При цьому судом першої інстанції було враховано, що на момент подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2018 року, сертифікат позивача відкритого ключа був чинним.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (у редакції з 04.10.2018, далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно із пунктом 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 49.3 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Відповідно до пункту 49.8 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України).
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2018 позивачем засобами електронного зв'язку подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2018 року.
06.11.2018 на електронну адресу позивача від відповідача надійшла Квитанція №1, в якій зазначено, що Документ не прийнято та виявлено помилки: відсутній укладений з платником договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу та запропоновано надіслати заяву про приєднання до договору.
06.11.2018 позивачем засобами електронного зв'язку надіслано до відповідача заяву про приєднання до Договору про визнання електронних документів від 09.02.2017 №40120162, проте від відповідача надійшла Квитанція № 1, в якій зазначено, що Документ не прийнято та виявлено помилки: діє Заява про приєднання від 09.02.2017 року №040120162 до Договору про визнання електронних документів.
З огляду на вказані обставини, судовою колегією також встановлено, що 09.02.2017 між Черкаською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області (Чигиринське відділення) з однієї сторони та ТОВ «Торговий Дім Біоіл» з іншої сторони укладений договір про визнання електронних документів № 40120162.
Факт укладення зазначеного договору підтверджується квитанцією № 2 від 10.02.2017 року відповідно до змісту якої документ 1391004 Договір про визнання електронних документів за реєстраційним номером: 9015338290 - прийнято. Відправник: Центральний портал прийому звітності ДФС України, версія 2.2.10.20.
Тобто, договір про визнання електронної звітності від 09.02.2017 № 40120162 був чинний, повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису було зареєстровано.
При цьому, колегією суддів встановлено, що у п. 5 розділу 6 (сторок дії договору) цього договору сторони узгодили, що у разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
Водночас, Головним управлінням ДПС у Черкаській області не надано жодних доказів, що станом на 06.11.2018 договір про визнання електронних документів №40120162 був припинений, а отже недоведено наявності правомірних підстав для неприйняття декларацій з податку на прибуток підприємств.
Крім того, колегія суддів враховує, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у адміністративній справі № 2340/4303/18, яке набрало законної сили, судом було визнано протиправним дії Головного управління ДФС у Черкаській області щодо одностороннього призупинення з 05.10.2018 договору про визнання електронних документів від 09.02.2017 № 040120162; визнане протиправним та скасоване протокольне рішення засідання робочої групи Головного управління ДФС у Черкаській області з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість № 41 від 05.10.2018 в частині призупинення дії договору про визнання електронних документів від 09.02.2017 № 040120162, укладеного між Черкаською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області (Чигиринське відділення) та ТОВ "Торговий Дім Біоіл".
У свою чергу, суд зазначає, що неправомірні дії та рішення суб'єкта владних повноважень не стстворюють жодних юридичних наслідків, у зв'язку з чим, колегія суддів приходиить до висновку, що контролюючим органом було безпідставно не прийнято подану ТОВ "Торговий Дім Біоіл" засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2018 року.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що ТОВ "Торговий Дім "Біоіл" зобов'язане було подати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств в інші способи визначені законодавством, суд зазначає наступне.
Пунктом 49.3 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Водночас, п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01.01.2015, стало покладення на платника податків обов'язку щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.
Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов'язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог читнного законодавства прийняття податкової декларації, звітності податковим органом є по суті формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками, у той час, як підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наведенні вище обставини у сукупності свідчать про необґрунтованість зазначених в Акті перевірки доводів контролюючого органу щодо неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності ТОВ "Торговий Дім Біоіл" та відповідно про протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення № 0043625012 від 18.03.2019.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийнятих ним рішень у межах спірних правовідносинах.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача, не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним та таким, що прийняте відповідачем необґрунтовано.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв'язку судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.
У свою чергу, вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: К.А. Бабенко
О.М. Кузьмишина