Справа № П/320/981/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
11 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Горяйнова А.М.,
Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому, з урахуванням уточненого позову, просив суд:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення від 25.09.2019 №285 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 , та скасувати це рішення;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 на підставі наявних в матеріалах справи документів, врахувавши мотивувальну частину судового рішення в даній справі;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не мав обґрунтованих та законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, у зв'язку з тим, що його дружиною не було порушено міграційне законодавство України під час отримання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні, у той час як дозвіл на імміграцію в Україну він отримав на підставі правдивих відомостей і дійсних документів, посвідка на постійне проживання в Україні його дружини, а також всі інші документи, на підставі яких був виданий дозвіл, були дійсними, а тому передумови для скасування дозволу, передбачені статтею 12 Закону №2491 були відсутні.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення № 285 від 25.09.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язано відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні викладеним у відзиві на позов та наголошує що ЦМУ ДМС м. Києві та Київській області було правомірно прийнято рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну № 285 від 25.09.2019.
Разом з цим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції надаючи правову оцінку обставинам у справі не прийняв до уваги усіх фактів, що мають юридичне значення та керувався виключно доводами позивача, без урахування доводів та доказів відповідача.
За наведених обставин, відповідач вважає, що висновки суду щодо не доведення ДМС правомірності прийнятого рішення суперечать нормам законодавства та обставинам справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, а також з дослідженням всіх наданих сторонами доказів у відповідності до норм матеріального права, та з дотриманням норм процесуального права. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, а вимоги апеляційної скарги такими, що задоволенню не підлягають.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Соціалістичної Республіки В'єтнам, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_2 наявного в матеріалах справи (а.с. 55 зворотній бік, а.с. 56)
24.07.2009 УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 згідно п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону №2491, як особі, який є чоловіком іммігрантки та документований посвідкою на постійне проживання в Україні від 28.07.2009 серії НОМЕР_3 з терміном дії безстроково (а.с. 60-61).
29.05.2019 позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою-анкетою № 224908000 про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з її втратою, за результатом розгляду якої було прийнято рішення від 28 липня 2019 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку № 321 від 25.04.2019 (а.с. 66-67).
Після цього у вересні 2019 року головним спеціалістом відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Мигун В.В. був складений висновок про доцільність скасування рішення від 24.07.2009 про надання позивачу дозволу на імміграцію, а також скасування, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 28.07.2009 (а.с. 62-63).
У вказаному висновку, зокрема, зазначено, що за результатом розгляду матеріалів справи щодо надання дозволу на імміграцію в Україну та документування громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 встановлено, що рішенням Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області скасовано повністю рішення від 21.11.2005 про надання громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону № 2491.
Отже, за наведених обставин та враховуючи, що громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав дозвіл на імміграцію відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону № 2491 як чоловік іммігрантки громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , контролюючий орган дійшов висновку, що громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію на підставі документів, що втратили чинність.
Керуючись положеннями ст. 12 Закону № 2491 та пп. 1 п. 64 Порядку № 321 відповідач зазначив про наявність підстав для скасування рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію, а також виданої на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання в Україні.
25 вересня 2019 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2491 було прийнято рішення № 285 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 24.07.2009 (а.с. 63 звворотній бік).
Також у цьому рішенні вказано про скасування виданої позивачу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 28.07.2009 на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку №321.
Не погоджуючись з правомірністю дій та рішень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема, з того, що відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів того, що на момент прийняття рішення від 24.07.2009 про надання позивачу дозволу на імміграцію ним були надані свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність. Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено порушення відповідачем процесуальних гарантій позивача, а саме права бути вислуханим компетентним органом під час проведення процедури, що передувала оскаржуваному рішенню.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення було прийнято відповідачем за відсутності визначеної Законом №2491 підстави для його прийняття та свідчить про необґрунтоване втручання держави у право позивача, гарантоване йому статтею 8 Конвенції.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі - ЗУ № 2491-III).
У статті 1 вказаного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Положеннями ст. 3 ЗУ № 2491-III регламентовано, що правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ст. 4 ЗУ № 2491-III, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, однією з яких є батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.
Приписами п. 6 ч. 7 ст. 9 Закону № 2491-ІІІ (у редакції чинній на момент отримання позивачем відповідного дозволу) було передбачено, що для надання дозволу на імміграцію наведеній вище категорії осіб до заяви додатково подаються копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.
Відповідно до положень ст. 10 Закону № 2491-ІІІ особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321.
Відповідно до положень п. 6 вказаного Порядку у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.
Перелік документів, які іноземець або особа без громадянства подають для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки визначено у п. 40 Порядку № 321.
Пунктами 42, 46 Порядку № 321 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Згідно з приписами пп. 9 п. 62 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію.
Аналогічно, положеннями п. 1 ст. 12 ЗУ № 2491-III передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Відповідно до вимог ст. 13 наведеного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Отже, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що правовою підставою для скасування органом ДМС раніше виданого особі дозволу на імміграцію та відповідної посвідки є протиправна свідома поведінка такої особи, націлена на приховування справжніх обставин.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 815/1032/17.
При цьому, у вказаній постанові колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що управління ДМС як суб'єкт владних повноважень не має повноважень встановлювати факт свідомого чи не свідомого надання заявником неправдивих відомостей, тим паче надання підроблених документів або документів, що втратили чинність.
Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У свою чергу, колегія суддів зазначає, що використання завідомо підробленого документа кваліфікується як злочин, відповідно до частини четвертої статті 358 Кримінального Кодексу України.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не доведено факту подання позивачем свідомо неправдивих та взагалі неправдивих відомостей.
Щодо посилання апелянта на те, що громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав дозвіл на імміграцію відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону № 2491 як чоловік іммігрантки громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій рішенням Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 214 від 15.08.2019 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та документування її посвідкою.
Натомість, колегією суддів встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, яке набрало законної сили 30 липня 2020 року, було визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області рішення №214 від 15.08.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 .
З огляду на зазначене, висновок контролюючого органу про те, що дозвіл на імміграцію позивачу надано на підставі документів, що втратили чинність є безпідставним та необґрунтованим.
Разом з цим, колегія суддів акцентує увагу, що станом на момент отримання позивачем відповідного дозволу та посвідки контролюючим органом не було виявлено фактів надання іммігрантом свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач звертався до відповідача із заявою про видачу йому нової посвідки замість викраденої та при цьому, станом на момент його звернення з даною заявою дозвіл позивача на імміграцію не був скасований, а тому правові підстави (визначені у пп. 9 п. 62 Порядку № 321) для відмови іноземцю у видачі нової посвідки у контролюючого органу були відсутні.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно з приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, ст. 77 КАС України регламентовано, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятого рішення.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям та правильність вирішення судом першої інстанції даного спору.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи суб'єкта владних повноважень не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: А.М. Горяйнов
О.М. Кузьмишина