Справа № 640/19367/19 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
11 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 13.09.2019 (протокол № 6), в частині відмови надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;
- зобов'язати комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2017 Головним управлінням Національної поліції у Київській області видано наказ № 2015 «Про направлення та стажування особового складу ГУ НП у Київській області», яким, відповідно до вимог Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 24.12.2015 № 1625, службового листа Національної поліції України від 03.08.2017 № 8411/01/12-2017, з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенції, здобутих у результаті первинної підготовки, в тому числі і позивача - капітана поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Ірпінського відділу поліції, направлено на стажування до Головного управління Національної поліції у Луганській області в період з 20.11.2017 по 17.02.2018. Вказаний наказ позивачем не оскаржувався.
Згідно з наказом Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.12.2017 № 45 «Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції», вирішено в період з 21.11.2017 по 21.02.2018 організувати та провести стажування окремих працівників ГУ НП в Київській області та в м. Київ.
Пунктом 2.1 даного наказу визначено, що на період стажування поліцейських керівниками стажування призначити:
- капітана поліції ОСОБА_2 , старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області за капітаном поліції ОСОБА_1 .
За змістом п.п.3.1-4.5наказу «Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції» № 45, визначено керівникам стажування: провести інструктаж про порядок проходження стажування та з техніки безпеки, надати стажисту необхідні документи (індивідуальне завдання, методичні рекомендації тощо), ознайомити стажиста з його функціональними обов'язками; поінформувати стажиста про систему звітності, необхідність виконання кваліфікаційної роботи (практичного завдання) за відповідною посадою, ознайомити з основними нормативно-правовими актами, які регламентують роботу служби, органу, підрозділу; систематично надавати стажистові необхідну методичну і практичну допомогу у вивченні та відпрацюванні передбачених планом завдань; здійснювати постійний контроль за виконанням плану стажування. Після закінчення строку стажування підготувати відгук-характеристику, який надати на затвердження начальникові Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області.
Стажиста, в свою чергу, зобов'язано: своєчасно прибувати до місць проведення стажування, згідно з індивідуальним планом; сумлінно та у відповідні строки виконувати зазначені в плані заходи; брати участь в нарадах, які проводяться за місцем стажування; вести облік проведення роботи згідно з планом стажування; після закінчення строку стажування скласти звіт за результатами проходження стажування та подати його на затвердження керівникові, на якого покладено організацію стажування.
Наказом від 14.12.2017 № 219 Сєвєродонецького відділу поліції «Про вжиття додаткових заходів із забезпечення охорони громадського порядку», з метою забезпечення охорони громадського порядку, боротьби з тероризмом, запобігання виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою в межах проведення антитерористичної операції на території Луганської області та на виконання вимог службової телеграми ГУНП України в Луганській області від 16.02.2017 № 885/111/21/01 - 2016 в період з 09.00 15.12.2017 до 09.00 22.12.2017, відряджено позивача для несення служби на блокпосту «Пост № 6 н.п. Сватове» та для виконання завдань з охорони громадського порядку.
Пунктом 2.1. наказу № 219 передбачено екіпірувати вказаних в наказі співробітників засобами індивідуального бронезахисту, табельною вогнепальною зброєю, автоматичною зброєю та повним боєкомплектом до них.
Відповідно до відгуку-характеристики про проходження стажування капітана поліції ОСОБА_1 , за період стажування з 17 листопада 2017 року по 17 лютого 2018 року на посаді слідчого СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, капітан поліції ОСОБА_1 , зарекомендував себе з позитивного боку, як добросовісний, кмітливий, вимогливий, енергійний та принциповий співробітник, старанний працівник здатний визначати головні напрямки в роботі та сумлінно виконувати поставлені службові завдання. Під час проходження стажування, в тому числі, ознайомився з порядком несення служби працівниками поліції на блокпостах і різноманітних ситуаціях. Приймав участь у несенні служби на блокпосту «Пост № 6» (н.п. Сватове). Був задіяний на охороні стратегічно важливих об'єктів на території обслуговування Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, а також охороні громадського порядку при проведенні масових заходів під час новорічних та різдвяних свят, де ніс службу належним чином, що сприяло недопущенню надзвичайних подій на даних об'єктах, а також разом з іншими поліцейськими Сєвєродонецького ВП ГУНП підтримував публічну безпеку та порядок у м. Сєвєродонецьк та був задіяний до профілактичних заходів серед населення на території міста та району.
За змістом типового індивідуального плану стажування капітана поліції ОСОБА_1 , останній в період з 20.11.2017 по 09.02.2018 вивчав Конституцію України, закони України, нормативні документи, що регулюють його службову діяльність.
14.02.2018 приймав участь у розслідуванні кримінальних проваджень.
15.02.2018 приймав участь у несенні служби працівниками поліції на блокпостах в умовах проведення АТО, на об'єктах життєдіяльності.
16.06.2018 приймав участь у несенні служби працівниками поліції під час: охорони адміністративних будівель та дії у випадку нападу на них; під час забезпечення публічної безпеки та охорони громадського порядку; під час проведення масових заходів та загрози масових безладів.
Відповідно до Рапортів про надання дозволу на видачу табельної зброї за періоди 04.12.2017-05.12.2017; 07.12.2017-08.12.2017; 11.12.2017-12.12.2017; 13.12.2017-14.12.2017; 07.02.2018-08.02.2018; 10.02.2018 - 11.02.2018, позивач ніс службу у складі добового наряду на посту охорони адміністративної будівлі, «цепочці», слідчому відділі.
Також, згідно графіку чергування на лютий 2018 року позивач був черговим 07.02.2018, 10.02.2018, 24.02.2018.
У відповідності до розрахунків особового складу, задіяного для забезпечення охорони публічного порядку, позивач 31.12.2017 з 23:00 до 04:00 год. ніс службу під час проведення новорічної дискотеки в м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 59; 07.01.2018 з 07:00-12:00 год. ніс службу на об'єкті Свято-Христово-Рождественський собор в м. Сєвєродонецьку; 19.01.2019 з 07:00 до 14:00 охороняв публічний порядок на об'єкті Храм ікони «Умілення» в м. Сєвєродонецьку.
23.04.2018 позивач звернувся до начальника ГУНП в Київській області полковника поліції Ценова Д.М. з рапортом, в якому зазначив, що повернувся з виконання службового (бойового) завдання з території проведення антитерористичної операції в Луганській області, куди вибув згідно наказу ГУНП в Київській області від 13.11.2017 №2015 «Про направлення та стажування особового складу ГУ НП у Київській області»
В зв'язку з цим, як в подальшому зазначено в рапорті, з метою надання статусу учасника бойових дій позивач просив видати наручно йому довідку про безпосередню участь в АТО за формою, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.
Листом ГУНП в Київській області від 11.05.2018 № 1245/109/12 в задоволенні рапорту відмовлено, оскільки наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.11.2017 № 2015 ОСОБА_1 направлявся до Головного управління Національної поліції у Луганській області з метою проходження стажування, а не в підпорядкування керівника Антитерористичної операції.
Відмова у видачі довідки, яка оформлена зазначеним листом від 11.05.2018 №1245/109/12 позивачем, як свідчать матеріали справи, як і наказ № 2015, також не оскаржувалась.
В подальшому, позивач звернувся до Національної поліції України зі зверненням щодо надання статусу учасника бойових дій, до якого долучив вказані вище документи.
Листом від 18.09.2019 №10751/04/12-2919 Національна поліція України повідомила позивача про те, що рішенням Комісії від 13.09.2019 (протокол №6) ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій, з посиланням на наказ № 2015.
Не погоджуючись з рішенням Комісії від 13.09.2019, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи, що позивач направлений до ГУ НП в Луганській області з метою проходження стажування, а не в підпорядкування керівнику Антитерористичної операції та у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів про залучення позивача до проведення антитерористичної операції в районах її проведення чи безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та прийняте у порядку, у спосіб та у відповідності до вимог закону, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Зокрема, апелянт зазначає, що виконання службових обов'язків із охорони публічного порядку на території, що відносяться до району проведення антитерористичної операції, є безпосередньою участю особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а тому рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Процедура надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначена Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 р. (далі - Порядок № 413).
Так, за приписами п. 2 Порядку № 413 надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - статус учасника бойових дій, окрім інших осіб, надається поліцейським, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Як зазначено в абз.1 пункті 2-1 цього Порядку статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
За змістом абз.2 п.2-1 Порядку, особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об'єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об'єднаним командним пунктом об'єднаних сил), а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Учасниками справи не заперечується, що позивач не належить до кола осіб, які наведені в абз.2 п.2-1 Порядку, а отже, обов'язковою складовою для визначення статусу учасника бойових дій є залучення Позивача до проведення антитерористичної операції та її безпосередня участь в ній у строк не менш ніж 30 календарних днів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 405 від 23.05.2016 р. затверджено Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі - Положення № 405).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ вказаного Положення основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно пп.6, 9 п. 2 розділу ІІ Положення № 405 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право, зокрема, приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій; приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій.
Пунктом 4 розділу ІІ Положення № 405 передбачено, що Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни, зокрема, у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни.
Аналіз положень п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» свідчить, що визнання учасниками бойових дій, зокрема, поліцейських є можливим, якщо останні захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Однак, колегія суддів зауважує, що доказів про те, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення не було надано, а ні відповідачу разом із заявою про надання статусу учасника бойових дій, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції.
Пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 405 визначено перелік документів, на підставі яких Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій, серед яких, зокрема:
- для поліцейських, які брали участь в антитерористичній операції, - витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документів про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інших офіційних документів, виданих державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь поліцейського у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
- для поліцейських, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, а також витягів з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
- для поліцейських, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження зі зброєю та ухилення від служби шляхом самокалічення або симуляції хвороби), - документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, а також матеріалів службових розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;
- для поліцейських, які проходять службу в органах поліції, що постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення;
- для поліцейських, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, - витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документів про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;
- для поліцейських, які залучалися до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк менше ніж 30 календарних днів, - документів, зазначених в абзаці шостому цього пункту, витягів з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
- для поліцейських, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження зі зброєю та ухилення від служби шляхом самокалічення або симуляції хвороби), - документів, зазначених в абзаці шостому цього пункту, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
Однак, визначені пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 405 документи відсутні у матеріалах справи.
При цьому, як вірно було встанолено судом першої інстанції, саме по собі проходження стажування (служби) позивачем в органах поліції, що постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції за відсутності витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення, жодним чином не свідчить на користь того, що позивач приймав участь в АТО.
За приписами ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, як було встановлено судом першої інстанції, відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення до ГУНП в Київській області не надходило, чого позивачем не спростовано.
Водночас, відповідно до долученої позивачем до позовної заяви копії листа від 25.04.2018 №33/7-Л-775, адресованого представнику позивача - Лисенку С.М., повідомлено, що клопотання від суб'єкта боротьби з тероризмом про залучення до АТО ОСОБА_1 до Штабу АТЦ при СБУ не надходило, наказ керівника АТЦ при СБУ не видавався. В той же час, повідомлено, що наказом керівника АТЦ при СБУ ОСОБА_1 міг залучатися до проведення АТО та відряджатися в район її проведення у складі сил та засобів Національної поліції України кількісним складом (без зазначення персональних даних) або персонально наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ - керівника оперативного штабу з управління АТО (по стройовій частині).
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів існування наказів про залучення працівників Ірпінського РВ до проведення АТО та відрядження в район її проведення у складі сил та засобів Національної поліції України кількісним складом працівників Ірпінського РВ (без зазначення персональних даних). Не наведено позивачем і доказів існування наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ - керівника оперативного штабу з управління АТО про персональне залучення позивача до проведення АТО.
За змістом п. 4 розділу ІІІ Положення № 405 для надання статусу учасника бойових дій поліцейським, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, відповідні керівники, у підпорядкуванні яких поліцейські проходили службу, у місячний строк після завершення виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України) зобов'язані подати на розгляд Комісії довідки за формою згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (зі змінами), та документи, зазначені в пунктах 1, 2 цього розділу, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій. У разі якщо місце постійної дислокації підрозділу або установи, закладу знаходиться безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, відповідні керівники подають документи на розгляд Комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після призначення поліцейських на відповідні посади.
Колегія суддів зауважує, що позивач, звертаючись до відповідача, документів, зазначених в пункті 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - на підтвердження факту залучення до проведення антитерористичної операції, не надав.
Доводи апелянта про наявність документів щодо направлення його у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інших офіційних документів, виданих органами поліції, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 2015 від 13.11.2017 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області», відповідно до якого позивач був відряджений в підпорядкування ГУНП в Луганській області, не містить жодних даних про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а вказує саме про направлення його на стажування.
Накази Головного управління Національної поліції в Луганській області № 45 від 03.12.2017 «Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції», № 219 від 14.12.2017 «Про вжиття додаткових заходів із забезпечення охорони громадського порядку», відповідно до яких організовано та проведено стажування позивача, із закріпленням за ним керівника стажування, також не містять жодних даних про безпосередню участь ОСОБА_1 у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
При цьому, перебування позивача на блокпосту «Пост № 6» (н.п. Сватове) у строк не менше ніж 30 календарних днів матеріалами справи не підтверджується.
Також, колегія суддів зазначає, що рапорти про видачу табельної зброї, відомість про отримання позивачем автоматичної зброї 15.12.2017 на блокпосту «Пост № 6» (н.п. Сватове), відгук-характеристику не можна ототожнювати із «офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення».
Крім цього, останні взагалі не містять жодної інформації про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
По-перше, вищевказані рапорти про видачу табельної зброї, відомість про отримання позивачем автоматичної зброї 15.12.2017 на блокпосту «Пост № 6» (н.п. Сватове), відгук-характеристика не містять посилання на їх прийняття з метою виконання наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення до проведення антитерористичної операції, або наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.
По-друге, відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Разом з тим, згідно положень ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Міністерство внутрішніх справ України спільно з Національною поліцією організовує боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби, забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
За приписами ч. 1 ст. 75 Закону України «Про національну поліцію» післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України «Про вищу освіту», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається, зокрема, зі стажування.
Стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки (п. 1 розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 24 грудня 2015 року № 1625).
Крім того, типовий індивідуальний план стажування позивача у період з 20.11.2017 по 16.02.2018, звіт про проходження стажування, підписані позивачем, як особою що проходить стажування особисто.
Тобто, на момент початку та завершення стажування позивач позиціонував себе саме як стажист.
Вищезазначені документи, надані позивачем, лише підтверджують його участь в охороні публічного порядку на окремих маршрутах чи постах, що відносяться до району проведення антитерористичної операції. Водночас, такі документи не містять жодної інформації про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Крім того, позивач не був позбавлений можливості оскаржити, як наказ про направлення на стажування, так і накази керівника ГУ ПН у Луганській області щодо організації стажування, у разі незгоди з їх змістом.
Однак, доказів оскарження вказаних наказів позивач не надав, а також не було надано будь-яких рапортів на адресу керівництва ГУ ПН у Луганській області щодо незгоди з проходженням стажування, внаслідок підміни понять та фактичного виконання позивачем завдань в рамках АТО, як учасником бойових дій, а не стажистом.
Таким чином, доводи апелянта про ототожнення виконання службових обов'язків із охорони публічного порядку на території, що відносяться до району проведення антитерористичної операції, з безпосередньою участю особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, є безпідставними та не беруться колегією суддів до уваги.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
При цьому, інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.